Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
україністики в Італії? 1990 року мене запросив працювати до Італії професор Санте Ґрачотті. Це один з найвідоміших славістів Заходу, що має світовий авторитет. Ґрачотті був також “історичною постаттю” для України: приїздив до нас у період режиму, наполягав на потребі вивчення української історії та культури. Саме завдяки Ґрачотті в Римі, ще з середини 70-их років, викладалася українська мова: професор, власне, наполіг на введенні української мови в програму курсів славістики Римського університету. Це був фактично перший крок до створення катедри, хоча на цей процес, як виявилося, потрібно було в цілому більше двадцяти років. Так я почала працю вати в Департаменті славістики та студій Центрально- Східної Европи, яким тоді керував Ґрачотті. Наступник Ґрачотті, професор Маріо Ка- пальдо, не лише органічно продовжив цю традицію, а й зробив рішучий крок уперед в інституціоналізації катедри української мови та літератури. Таким чином у червні цього року в результаті конкурсу, в якому я взяла участь, постала катедра української мови та літератури. Щодо перспектив україністики в Італії, то тут треба згадати, що насамперед Італія відіграла велику ролю у становленні українознавства у світі саме в цей складний і драматичний посттоталітарний період. Згадаймо, що 1989 року в Геркуланумі, біля Неаполя, була заснована Міжнародна Асоціяція Україністів (МАУ), яка потім дала початок відповідним націо нальним асоціяціям світу - від Швеції до Японії. Далі, 1993 року, у Венеції постала Італійська Асоціяція Українських Студій (ІАУС). Нині ми стоїмо перед новим етапом, який пов’язаний з іменем професора Джованни Броджі, визнаного славіста з Міланського університету, чиї праці широко відомі і на Заході в цілому і в слов’янському світі (донедавна вона була директором Інституту славістики цього університету і президентом Італійської Асоціяції Славістів). На Одеському конгресі МАУ 1999 р. Броджі була обрана віце-президентом МАУ на За хідну Европу. Будучи деканом Італійської Асоціяції Українських Студій, цей науковець пропонує нові підходи до українознавства, основний з яких - “інтернаціоналізація” дисципліни насамперед в ме жах Европи заради створення саме європейського українознавства. У плянах є також підготовка двомовної антології української літератури: антологія уявля ється як більш-менш “канонічний” корпус комен тованих текстів, які могли б бути перекладені основними європейськими мовами. Найближчим часом вийде італійсько-український і українсько- італійський словник (автори - J1. Помпео і М. Прокопович). В майбутньому треба буде думати про створення великого академічного словника. Однією з важливих умов для розвитку укра їнознавства в Европі є співробітництво європейських україністів з американськими славістами та вченими з української діяспори, - одне слово, з тими профе сійними ареалами, де україністичні студії мають консолідований і систематичний характер. Через те діяльність Асоціяції розвиватиметься нині під знаком якнайширшого співробітництва із славістами і без посередньо україністами з інших країн. При цій нагоді я би просила не лише європейських, але також американських та канад ських колег поставитися з увагою до цієї ситуації. В Західній Европі ще не налагоджена ні наукова, ні поточна інформація про Україну. Не існує системного обміну ні з Україною, ні з США, ні з Канадою книжками та періодичними виданнями, не кажучи про практику студентів та аспірантів, запрошення професури тощо. У Німеччині славістична наука останнім часом “згортає” свої позиції. Тут закривають лекторати, курси тощо. Як стоїть справа в Італії? На жаль, “згортання” славістики - це тен денція, яка останнім часом охопила практично весь Захід. І це досить парадоксальне явище. Адже всі ми є свідками радикальних транформацій Европейського континенту, і не лише в пляні геополітичному, а - чи не насамперед - у пляні культурному. Перші східно європейські країни, які стануть членами Европейської співдружности, цілковито змінять обличчя Европи. Захід в цілому повинен мати науково обґрунтовані інструменти, щоб поглиблювати процес інтеграції не на поверхневому, а на глибинному рівні. Однак ситуація у славістиці є далеко не однозначною, тому що паралельно із “згортанням” славістики саме тепер відбувається інтенсивний процес вироблення нових підходів до слов’янської реальности на методологічному, інтерпретативному, фактографічному рівнях. Наприклад, не випадково, що лише за останні місяці власне на європейському ґрунті, поряд з уже чинними катедрами в Польщі, Угорщині та інших країнах, створено дві нові катедри україністики: в Австрії (Пассау) та Росії (Санкт Петербург), — і цей останній факт є, самозрозуміло, особливо прикметний і обнадійливий. Курси україн ської мови та літератури введені останнім часом у чималій кількості європейських університетів. Ство рено Польсько-Український університет в Люблині під патронатом президентів обох країн. І не випад ково, до речі, що саме з Польщею Україна має сьогодні рівноправні форми міждержавного та між- культурного співробітництва на щонайвищому щаблі. Італія, як відомо, - країна парадоксів. На приклад, інституціоналізація україністики чи, при міром, македоністики свідчить не так про “згортання” славістики, як її переорієнтацію, про розширення пошукової сфери. Великою мірою це є явище глибоко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top