Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У 1917 р. Софія вступила на медичний факультет Львівського університету, але внаслідок війни емігрувала до Праги, де продовжувала свої студії (1923-25 pp.). Опісля повернулася до Львова і закінчила медичні студії в 1926 р. Під час навчання була активним членом Медичної Громади у Львові, а потім у Празі належала до Української Академічної Громади і Жіночого Студентського Товариства. З 1926 р. стала членкою Союзу Українок і працювала в цій організації ціле своє життя в Україні, потім у Німеччині й Америці та дописувала на медичні теми у жіночих журналах. З 1926 р. належала до Українського Лікарського Товариства, виголошувала доповіді на сходинах і лікарських з’їздах та поміщувапа свої праці в “Лікарському Віснику”. Упродовж наступних п’яти років д-р Софія Парфанович працювала і спеціялізувалася у Львові. Крім цього, вже на другому році своєї практики в лікарні, відкрила свою приватну практику. Після закінчення спеціялізації працювала безплатно ординатором-гінекологом у поліклініці Народної Лічниці. Безплатно працювали там усі лікарі, бо з оплат (1 зл. п.) від хворих будувався Український шпиталь Народної Лічниці. Д-р Софія Парфанович належала до засновників Українського Гігієнічного Товариства у Львові в 1929 p., де очолювала протиапькогольну секцію. З перенесенням протиалькогольного і протинікотинного товариства Відродження з Рогатина до Львова в 1929 р. стає активним членом а згодом головою та редактором журналу “Відродження” започаткованого у 1930 р. 1931 р. вона одружилася з банковим службовцем Пилипом Волчуком, який мав сина Романа з першого подружжя. З ним з’єднала їх спільна громадська праця в товаристві Відро дження. Він також був видавцем її письмових праць. У цьому періоді С. Парфанович-Волчук писала багато статтей на медичні теми до українських газет і журналів. Були й більш вагомі твори: “Чоловік та жінка” (1930-1935 pp.); “Овочі, ярина та безалькогольні напитки” (1932 p.); “Гігієна жінки” — велика праця з передмовою професора Мар’яна Панчишина (1939 p.), а також збірка нарисів “Ціна життя” (1937 p.). Під час окупації Західної України більшо виками всі українські товариства були розв’язані й припинили свою діяльність. Д-р Софія Парфанович припинила також приватну практику і працювала лікарем-аси- стентом у гінекологічній і положничій клініці Львівського Медичного інституту. 1940 р. побувала у Києві та познайомилася з працею медичної школи, про що потім описала у своїй книжці “У Києві в 1940 році”, виданій в Авґсбурзі 1950 р. У 1941 р. отримала звання доцента. Крім цього, багато енергії і праці, в той час вимагала посада директора Медичного технікуму, яку вона займала. Під час німецької окупації відновила приватну практику та працювала ординатором- гінекологом у шпиталі “Народної Лічниці”. Дописувала до українських часописів і журналів та приготовляла свої літературні твори, які видала вже на еміґрації, а саме: бойківські оповідання “Загоріла полонина” та новелі і нариси “Інші дні”, видані в Авґсбурзі 1948 р. Наприкінці Другої світової війни виїхала спершу до Австрії, де працювала в лікарні у Куфштайні, а потім у фабриці мануфактури в Тельфсі (Тіроль). Там опікувалася дівчатами “остівцями”, вивезеними на примусові роботи до Німеччини. Згодом переїхала з чоловіком до Німеччини і працювала лікарем в українському таборі Зомне-Казерне у Мюнхені. Наприкінці 1946 р. працювала у міжнародньому ДП шпиталі в Авґсбурзі. Тут, у 1946 р. помер її чоловік — незамінимий товариш життя та діяльности Софії — Пилип Волчук. У 1949 р. емігрувала до СІІІА. Спочатку працювала в одному зі шпиталів в Огайо, а потім переїхала до Дітройту. Рік працювала в шпиталі Св. Хреста на гінекологічному відділі, але важка хвороба і операція змусили її припинити працю. Та все ж, у 1956 р. склала лікарські іспити та одержала дозвіл ведення лікарської практики. Згодом відкрила лікарську канцелярію у західній частині Дітройту, але через хворобу очей у 1959 р. була змушена її закрити. 1959-62 pp. працювала у Державній лікарні для розумовонедорозвинених осіб у Ляпір, стейт Мішіґен. У липні 1962 р. покинула фахову працю та зайнялася повністю літературною творчістю. У цей період опублікувала понад 35 статтей і новель у журналах “Жіночий Світ” та “Наше Життя” й видала 10 оповідань і повістей: літературний нарис “Сторінки непрочитаної повісти й інше” опублікований у Вінніпегу (1954 p.); оповідання “У лісничівці”; нариси й оповідання “Люблю діброву” (1954 рю); оповідання “Вірний приятель” (1961); повість “На схрещених дорогах” (1963); повість “Такий він був", нагороджену Першою премією СФУЖО в 1964 році і цілий ряд інших. Померла д-р Софія Парфанович 27 грудня 1968 р. в Дітройті. Дітройтська українська громада справила їй величавий похорон. Тіло покійної спочило на цвинтарі Монт Олівер в Дітройті.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
