Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
свою працю. В обох є новоприбулі з України. По волі вони також вписуються і до інших, вже існуючих відділів. Наш процес та відповідальність членки є новим для них, але так як і наші матері входять у вир праці та вчаться від нас — а ми від них. В такий спосіб пізнаємо себе та краще розуміємо ситуацію в Україні. У минулому році, через похилий вік член ства, нам довелося розв’язати два відділи — один в Нью-Йорку, а другий в Огайо. Деякі перейшли до іншого відділу, а інші стали вільними членками, бо, як мені сказала одна членка: “Я хочу вмерти союзянкою". Підсумовуючи вище згадане мушу стверди ти, що занепаду членства в Союзі Українок Америки не відчувається. Самостійність України підсилила нашу працю, наші референтури. На XXIV Конвенції СУА прийнято нову референтуру — екології. Референтури Суспільної Опіки та Стипендій блискавично поширюють свою діяльність в Україні. Тільки цього року фінансував СУА оздоровлення 90 чорнобильських дітей у санаторіях України, продовжуємо допомогу сиротам та людям похилого віку — “бабусям” і т. п. Завдяки спонсорам, Стипендійна Акція має під своєю опікою понад 500 учнів та студентів в Україні (сотні інших чекають своїх спонсорів уже на наступний академічний 1998-1999 рік). Проведено конкурс для дітей і молоді “Природа і ми” в якому брала участь українська молодь з дев’яти країн, включно з Україною, видано книжку Марти Богачевської Хом’як (в Україні) “Білим по Білому — жінки в громадському житті України 1884-1939”, а останнью “Мілена Рудницька — статті, листи, документи”. У референтурі зв’язків йде безперервна праця та участь у сесіях Організації Об’єднаних Націй, конференціях,.конвенціях, тощо. Я тількищо повернулася з конвенції General Federation of Women’s Clubs, яка відбулася у Нью- Орлінс, Ла, до якої СУА належить вже довгі роки. І тут була нагода запитати чому у проекті “HOBY” Україна досі не включена. Уже зроблено заходи — в майбутньому, а може ще й цього року, буде молодий/молода “посол” України брати участь... Я сама говорила у цій справі із Гю Обраєн, який був присутній на конвенції. Отже, ми постійно використовуємо кожну нагоду, щоб сприяти Україні та українським справам. Про журнал СУА “Наше Життя”, який без перервно друкується від 1944 року почуєте від головного редактора Ірени Чабан. Прошу не кпясифікувати вище згадане як звіт (бо ж було зазначено, щоб звітів не подавати), але, радше, як необхідність членства для діяль- ности цілої організації. На закінчення, мушу підкреслити, що ріст організації віддзеркалюється у її діяльності. Із незалежністю України прийшла (для багатьох із нас болюча) реальність, що більшість із нас (закорінених у США) не повернеться в Україну на постійно, а навпаки, з України добровільно приїжджає щоразу більше іміґрантів до США. Статутово та з переконання нам залежить на тому, щоб передати нашу українську культурну спадщину наступним поколінням. СУА є засновником Україн ського Музею в Нью-Йорку, провадить світлички, а в деяких місцевостях, школи українознавства. Піклуємося українськими людьми старшого віку, число яких постійно зростає, включно із союзни ками. І хоча число членства нараховує приблизно (а приблизно тому, що воно постійно міняється: одні вступають, інші вмирають або відходять) — 5 тисяч неактивних та активних союзянок, взагалі не відчуваємо занепаду, а радше, виразно видно ентузіязм до праці молодшого членства, яке чітко висвітлене у річних звітах та на конвенціях. Можливо деякі наші сеньйори не погоджуються із новими починами, способами діяльности — але все ж таки їхній вклад праці в СУА є незаступимий та сприяє дальшому розвиткові організації. Ми свідомі минулого, діємо із духом часу і наше стремління — це далекоглядність у майбутнє, перш за все для себе, тут, у США, в Україні та для української діяспори. Це наше завдання. Це наш ріст. Україні сприяємо, як тільки можемо, найбільше впливами та гуманітарною допомогою, але я вірю, що прийде час і Україна стане нам у пригоді. Проблеми: відчуваємо брак українськомов- них та двомовних фахівців, які тепер є необхідні. Молодше членство менше зорієнтоване працювати на добровільній засаді (без вина городи), для новоприбулих це незрозуміле поняття. Довголітні членки СУА не розуміють їхнього наставлення. Успіхи. — Усі референтури звернені в Україну та втішаються підтримкою членства та громадянства. Пляни на майбутнє — дивлячись реально, що ми та наші нащадки проживатимемо в США, посилити виховну та суспільної опіки референтури в США, закінчити будову Українського Музею в Нью-Йорку, який уже є краєвим українським музеєм, та звернути більшу увагу на себе — бо ж ми потрібні самі собі. Ми пристосувалися до обставин часу, змінили напрям праці (зокрема у зв’язках), прий няли нові засоби комунікації, масової інформації (електронну пошту, факс передачі тощо), та готу ємося до 21-го століття та 75-ти ліття Союзу Украї нок Америки. Доповідь виголошена на 17-ий Конференції в Іллінойськім Університеті — Урбана, Іл. 6.28.98 р.
Page load link
Go to Top