Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Не встигло Вовченя дух перевести, а Лисеня вже й каже: — Готово! Оце — ти! Вовченя набурмосилося: — Хіба це я? — А хто ж іще? — А де мої красиві великі вуха? — От ті руді плями! — А де мої красиві гострі зуби? — Он ті сірі плями! — У-у-у! — розсердилося Вовченя. — Я не на руді і не на сірі плями схоже, а на свого тата — Ікластого Вовка! А за те, що піддурило мене, я тебе вкушу! — Ой, не треба! — дзявкнуло Лисеня. Підхопило альбом, фарби та чимдуж тікати! З переляку аж на греблю до Бобрів заскочило. — Хто тебе отак налякав! — поцікавився Старий Бобер. — Вовчисько дурне! Я намалював його, а воно гарчить: «Не так!» — То намалюй мене! Всівся Старий Бобер на пеньок. А Лисеня й не дивиться на нього. — Чом ти на мене не дивишся? — питає Старий Бобер. — Бо в мене гарна пам’ять! — відповідає Лисеня. — Ось тут лише хвостиком підправлю... І готово! Глянув Старий Бобер на свій портрет. Засміявся: — Гей, Лисеня, ти просто папір брудиш, а малювати не вмієш! І малята-звірята навкруги сміються. А цікава Сорока, що все це спостерігала, злетіла на землю, строкатим хвостом мазнула по аркушу — раз, два, і скрегоче Лисеняткові: — Це ти! — Ні, — заперечує Лисеня. — Я Лисенятко. А це пляма! А малята-звірята — ті вже просто регочуть... Тож Лисеня швиденько свого хвостика- пензлика підібгало й до мами побігло. — Мамо, мамо! — гукає. — Я вже, здається, розумію: спочатку треба вчитися!... — Ой, синочку, — зраділа Лисиця. — Добре, що ти зрозумів. Це для мене — найкращий подарунок. (Світанок ч. 5) Рис. Ельміра Ґеруляк
Page load link
Go to Top