Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
м. сингаївський НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК ЮРІЙ ЯРМИШ МАРГАРИТКИ Маргаритки, ой малі — три вершечки од землі, ще рости не вміють. Тільки трошки підросли, різноцвіттям зацвіли, мов зірки зоріють. Маргаритки чарівні, то рожеві, як вогні, то біляві й сині. Маргаритка — це ім’я, в кожнім зірочка сія, зірочка в хустині. МАРИНЧИНА ХУСТИНКА Тюльпани світять червоні свічі. Тюльпани дивляться Маринці в вічі. Вона ж милується — мала, вродлива. Вона ж не бачила такого дива. Доки дивилася мала Маринка, стала тюльпанова її хустинка. — Мамо, — сказало Лисеня, — я хочу намалювати щось красиве й подарувати тобі. — Але ж треба вміти малювати! — А я й так можу! — відказало Лисеня. Купи мені альбом і пензлика. Побігла Лисиця до лісової крамниці, принесла альбом, фарби і пензлика. — О, саме це мені й потрібно! — зраділо Лисеня, — Однак навіщо цей пензлик? Я маю прекрасного хвоста з китичкою на кінчику! Лисеня в холодочку малювало аж до полудня. Розвішало малюнки на сучках, гілочках, під берізкою поставило. — Гей, хто в лісі! — гукає. — Гляньте-но, що я намалювало! Зібралися звірі! І так, і сяк роздивлялися малюнки, але що саме там було намальовано, не розуміли. Однак дехто засумнівався: — Може, воно так і треба?.. А мале Зайченя попрохало: — Намалюй, будь ласка мене! Лисеня провело по білому аркушику кінчиком свого пухнастого хвостика — раз, два, три, чотири, п’ять... — Оце ти вийшло погулять! — і відбігло убік. — Так швидко? — здивувалося Зайченя. — А ти про мої вуса часом не забуло? — Ні, Ось поглянь! Глянуло Зайченя. Спереду, збоку, згори зазирнуло Не пізнає себе! Аж сльози зблиснули: — Хіба я таке страшне? — Страшне, страшне! — каже Лисеня. Тоді Зайченя швиденько пострибало до лісового озерця. Зазирнуло в тиху воду й зраділо. — Ось яке я, справжнє Зайченя, а не той страшний звірюка на малюнку. Піду матусю порадую, який я в неї хороший! — Ну то й біжи собі! — образилося Лисеня. — Я ще й не так умію малювати. — А як? — поцікавилося Вовченя, що пробігало поблизу і почуло ту розмову. — Може, й мене намалюєш? Мене ще ніхто не малював!.. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
