Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
м. сингаївський НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК ЮРІЙ ЯРМИШ МАРГАРИТКИ Маргаритки, ой малі — три вершечки од землі, ще рости не вміють. Тільки трошки підросли, різноцвіттям зацвіли, мов зірки зоріють. Маргаритки чарівні, то рожеві, як вогні, то біляві й сині. Маргаритка — це ім’я, в кожнім зірочка сія, зірочка в хустині. МАРИНЧИНА ХУСТИНКА Тюльпани світять червоні свічі. Тюльпани дивляться Маринці в вічі. Вона ж милується — мала, вродлива. Вона ж не бачила такого дива. Доки дивилася мала Маринка, стала тюльпанова її хустинка. — Мамо, — сказало Лисеня, — я хочу намалювати щось красиве й подарувати тобі. — Але ж треба вміти малювати! — А я й так можу! — відказало Лисеня. Купи мені альбом і пензлика. Побігла Лисиця до лісової крамниці, принесла альбом, фарби і пензлика. — О, саме це мені й потрібно! — зраділо Лисеня, — Однак навіщо цей пензлик? Я маю прекрасного хвоста з китичкою на кінчику! Лисеня в холодочку малювало аж до полудня. Розвішало малюнки на сучках, гілочках, під берізкою поставило. — Гей, хто в лісі! — гукає. — Гляньте-но, що я намалювало! Зібралися звірі! І так, і сяк роздивлялися малюнки, але що саме там було намальовано, не розуміли. Однак дехто засумнівався: — Може, воно так і треба?.. А мале Зайченя попрохало: — Намалюй, будь ласка мене! Лисеня провело по білому аркушику кінчиком свого пухнастого хвостика — раз, два, три, чотири, п’ять... — Оце ти вийшло погулять! — і відбігло убік. — Так швидко? — здивувалося Зайченя. — А ти про мої вуса часом не забуло? — Ні, Ось поглянь! Глянуло Зайченя. Спереду, збоку, згори зазирнуло Не пізнає себе! Аж сльози зблиснули: — Хіба я таке страшне? — Страшне, страшне! — каже Лисеня. Тоді Зайченя швиденько пострибало до лісового озерця. Зазирнуло в тиху воду й зраділо. — Ось яке я, справжнє Зайченя, а не той страшний звірюка на малюнку. Піду матусю порадую, який я в неї хороший! — Ну то й біжи собі! — образилося Лисеня. — Я ще й не так умію малювати. — А як? — поцікавилося Вовченя, що пробігало поблизу і почуло ту розмову. — Може, й мене намалюєш? Мене ще ніхто не малював!.. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
