Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Любо — по нас знову доля ціляє. Ось Роман, талановитий студент, кінчає студії та заручується з італійкою... Це вже третя така ’’бомба” цього літа на нашу маленьку, місцеву громаду. Чи це унікальна подія? У різних місцевостях, а головно у малих, такі випадки українська громада дуже боляче переживає. — Батьки Романа такі діяльні у громаді! Сам він з відзначенням закінчив школу українознавства. Поїхав до славного ’’Айві ліґ” університету, й ось таке тепер — так скаржилась мені моя приятелька. — Чи це було несподіванкою для батьків та приятелів? Чи не мав він українського товариства свого віку? — питала я. — Ще в середній школі було так-сяк. Хоч також відчувалась невелика прірва. Роман був непересічно здібний учень. Решта кляси була далеко поза ним. Так поверховно вони ніби товаришували, але вже можна було відчути, що у них і Романа не було багато спільного до розмови. Роман не висиджував перед телевізором, не був зацікавлений вислідами якогось там спортового змагу. А про книжки, що він читав, не мав з ким у клясі говорити... Це мені звучало, немов давня, відома байка. Скільки разів уже доводилось таке бачити, пережити й переболіти. — Справа в тім, що здібні діти, (офіційно кля- сифіковані як ’’gifted and talented”) в американсько- канадській спільноті представляють всього яких 5 - 8% своїх однолітків. Це означає, що таку одиницю знаходимо приблизно одну серед 18 чи 20 дітей, або одну на клясу тієї величини. Навіть у великих осередках таких дітей буде 10-15 на школу з 200 учнями. А що ж сказати про малі містечка, де школи мають ЗО чи 50 дітей? Там, правдоподібно, такі здібні діти зовсім не матимуть таких самих одноліт ків. Тому буде тяжко знайти українське товариство ще у середній школі. ’АЙВІ ЛІҐА ”, ВТРАЧЕНІ ЗДІБН СТУДЕНТИ Й S.O. S. ДО СУА А потім? Тим більше. В Америці такі діти на певно ходитимуть до найкращих університетів, т.зв. ’’Айві ліґи”. Там не буде багато українців (знову через статистику!) — отже мабуть не буде українського студентського клюбу. І так після 3-ох, 6-ти чи 8-ми років студій — наші непересічно здібні студенти часто знаходять таких самих — собі до пари — але неукраїнців (бо їх там мало)... — Так, пані Любо, все це точно так! По інших університетах є більше число наших студентів, тому й більша можливість мати український клюб та українське товариство... — Отже, яка змога рятувати тих здібних від міша них подруж? Тут є можливість для СУА — кажу приятельці. — Як тут СУА може допомогти, Любо? Це ж не є бюро знайомлень, .. на жаль. — Ось біля кожного такого ’’Айві ліґи" (у США, а й подібних університетів у інших країнах) є якийсь відділ СУА. Треба паням кожного року переглянути списки студентів, знайти українців та запросити їх на вечерю, чи в неділю на полуденок, або й привезти їх до нашої церкви. Та ж дуже часто ті студенти є дале ко поза домом. Навіть коли є два студенти — це варто зробити. Щоб вони мали змогу зустрітися. Таким чином буде також удержаний контакт з українською громадою. Так ті студенти відчують спільні нитки. А потім будуть пам’ятати гостинність, українське товариство, а, може, будуть ближче триматися з нашими українськими студентами. Хто зна, може, такі знайдуть собі пару? А нам треба для громади рятувати також і цих непересічно здібних, бо потім вони нам будуть потрібні. — То ж, може, справді одна референтка в кож ному відділі могла б стежити за студентами й допо магати їм, головно по визначних університетах. Любов Калиновим З нагоди 30-ліття Української Книгарні АРКА в Нью-Йорку що сповнилось 25-го травня 1981 року складаємо 100.00 долярів на СУСПІЛЬНУ СЛУЖБУ — ДЛЯ ДОПОМОГИ УКРАЇНСЬКИМ ДІТЯМ ЗА КОРДОНОМ. Ярослав ПАСТУШЕНКО Українська Книгарня Арка завжди йшла на зустріч потребам української спільноти, завжди можна було числити на її допомогу і співпрацю. З нагоди 30-ліття бажаємо книгарні, її власникам Ярославові Пастушенкові і Романові Пориткові та їх нім родинам щастя та успіхів на многі літа! Управа Союзу Українок Америки, Редакція і Адміністрація ’’Нашого Життя” Роман ПОРИТКО Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
