Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІК ТЕХНІЧНОГО РОЗУМУ — ЛЮБОВ — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Слово Уляни Любович на бенкеті XIX Конвенції СУА Це було, начебто, недавно, коли ми (старші) читали твори письменників-фантастів про лет на місяць, відкриття дивних країн у космічному просторі. Все це видавалося витвором людської фантазії, уяви. Тепер, навіть без особливого здивування обсервуємо на екрані телевізора космонавта, який вийшов-виповз з космічного корабля і завис у стратосфері. Людина вміє ж пану вати над притяганням землі, чи пак порушатися без нього. З далеких космічних просторів чуємо голос космонавта, який передає нам привіт з місяця. З земної лябораторії вчені передають космонавтам, що ширяють у стратосфері накази, а навіть кермують діями космічного корабля. Наше століття — це вік технічного розуму! Успіх на цьому полі захопив людину так, що інколи, по до розі на ці технічні вершини, вона губить чи забуває ціль винаходів. Вони стають самоціллю. Техніка опа нувала усі ділянки життя від космонавтики через промисловість, воєнне ремесло, рільництво аж до хатнього господарства і навіть колиски. Людина стає в’язнем своїх творів, знайшлася в обличчі само знищення. Вона тратить зв’язок із своїм внутрішнім "я". Ідеалом стає людина включена, як частина загальної машини, добре відживлена й одягнена з розвагами, у яких вона є тільки пасивним глядачем. Продукція, спожиття, бюрократія це ті величини, під яких тягарем людина губить здібність глибших емоцій, душевних переживань, радостей і смутків. Навіть людський розум має ”конкурента”-ком- пютори, які за нього думають і вирішують. Теж у такі, здавалося б, творчі ділянки, як музика й поезія хоче сучасна техніка включити компютор, який вміє римувати й гармонізувати музику. Передбачливі письменники писали не тільки про технічні винаходи. Альду Гакслей зайнявся людиною яка, як він передбачав, буде жити у тому ’’новому чудесному світі”1. У цій новій технічній добі людина пів-робот не народжена, а випродукувана, згори вже призначена до функції в такій чи іншій ділянці життя, із світовідчуванням, яке наперед передбачено, з пілюлями замість почуттів, без тягару відпо- відальности. Мала горстка самостійно думаючих людей мусить бути у тому ’’чудесному світі” ізольована, щоб не ’’заразити" інших вільною думкою та почуваннями. Як же близькі ми то такого стану людства! Людина опанувала природу, а сама почувається осамітнена, залякана. Що ж осталося їй у світі, де все міряється скількістю і швидкістю, а малощо якістю? Навіть друзів оцінюється тим, що вони мають і в чому можуть бути корисні. Де ж і як може людина, у цьому технічному світі зберегти й плекати те, що у ній суттєве, людське? Чи душевний ріст людини йшов рівнобіжно з ростом техніки? Євген Сверстюк, вчений психолог і літературний критик, якого в трагічних 70-их роках в Україні засудили на сім років суворого режиму і п’ять років заслання пише про це дуже образно в есеї ’’Собор у риштованні”. 2 а Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне. Куди ж іде життя? Чи ми ведемо життя, чи життя веде нас, кинувши нам для забави дешеві замінники Слова — телевізор, футбол, алькоголь? Алеж у тому, опанованому технікою і матеріяль- ними вартостями світі, людина заховала вільну волю, якою наділив її Бог. Це великий, але й важкий дар Божий. Великий, бо ставить людину понад сотво- ріннями, якими кермує інстинкт. Важкий, бо з вільною волею пов’язана і з неї випливає від повідальність: за свої вчинки, своє життя, але теж за родину, свій народ, свою Батьківщину. Це те чим вирізняється повноцінна людина. Про це пише згадуваний уже Євген Сверстюк 2 а. У пошуках сучасности, тобто свого місця в житті, людина неминуче натрапляє на важіль відповідальности і замислюється над своєю свідомою та несподіваною участю у великих справах сучасности. І тут, за фасадою нормативної праці у своїй галузі, за активною співучастю в конструктивній праці суспільства одкривається зворотний бік — пасивна співучасть сучасника в процесах суспільної деградації, потурання руйнівній активності нерозумної волі, що користується нашим мовчанням як знаком згоди. Світова криза духовного життя перед навалою науко во-технічних засобів, спроможних фізично змінити і навіть підірвати плянету — найбільша проблема, цілком нова в нашій історії. В минулому не бракувало безумств на межі злочину (мудрість завжди поступалась перед силою), але безумцям бракувало казкової нищівної сили. Нині брак великої мудрости, великої поваги і любови до людини, великої відповідальности за спадщину предків і долю нащадків відчувається як найбільша рана людства. Рана в яку може вкинутися смертельна інфекція. Але людина у нашій сучасності ограничена не тільки тим, чому піддається з власної волі чи пак пасивности. Сучасну техніку, середники комунікації використовується теж для підкорення людини. Зиґмут Бжезінський твердить, що в технократичній суспільності особистість може мати магнетичний вплив на мільйони завдяки сучасним середникам комунікації. Найбільш гуманні і демократичні гасла, які виписують на своїх прапорах тиранські держави, як Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top