Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
У Ганни Совачевої Ганна Совачева нар. 1876 р. на Полтавщині. В 1893 р. закін чила Інститут у Москві а опі сля музично-драматичну школу при Фільгармонії. 1900-04 пра цює вже в театрі в Москві, а ро- військо-японська війна застає ЇЇ при санітарній праці на фрон тах Далекого Сходу. 1906 вихо дить заміж за д-ра мед. Василя Совачева та до 1914 р. виступає спорадично на різних сценах в Росії, тому іцо ані вона, ані ЇЇ чоловік не мали права в'їзду •в Україну. В 1917 р. переїздить вперше до Києва і працює як мед-сест.ра у визвольних зма ганнях та бере чинну участь у формуванні української' держа ви в 1918-20 pp. 1919 р. працює в Українсько му Державному Театрі :в ІКамян- ці Подільському. 1920 р. виїз дить на еміграцію разом із гру пою Садовського. 1921 — пра ця у театрі „Бесіда” Загарова. 1924 — пепеїздить до Ужгоро ду і до 1929 виступає в театрі „Просвіта” В 1929 р. поверта ється до Галичини й до 1934 р. грає у театоі Тобілевича, а о- після до 1939 р. у „Заграві” Під час 'большевицької окупації 1939-41 виступає у Львові в те атрі ім. Лесі Українки, а по тім під час німецької окупації до 1944 у Львівському Драма тичному Театрі. 1944 р. •— дру га еміграція до Австрії. Пово єнні 1945-48 роки Ганна Сова чева проводить у Зальцбурґу в ДП-таборі, де провадить те атр. В 1948 р. тяжка хвороба (параліж) приковує її на пів року до ліжка. В 1950 ропі пе реїздить до Парижу де живе й дотепер. Ганна Совачева має за собою незвичайно багатий мистець кий шлях. її найулюбленіші1 гоє- си: „Цвіте полумя”, „Загибель корабля”, ,Закон” та „Ріка” Крім того вона виступала ібага- то разів у таких побутових пє- сах: „Ой не ходи Грицю”, „Со- рочимський ярмарок”, „Степо вий гість”, „Маруся Богуслав- ка”, „Зрада, або''цариця Грузії” та інші. # * До Ганни Совачев'ої вибра лась я одного недільного- по- (3 нагоди її 75-ліття) полудня. Не занадто ще орієн туючись в паризькому лябчрин- ті вулиць я блукала кілька хви лин довкруги зупинки підзем ної залізниці “Мартен Надо”, заки віднайшла вуличку Ґані- єр Ґю, де під ч. 5 міститься Українська Автокефальна Пра вославна Церква та два готели- ки, в яких переважно мешка- Гапна Совачева в ролі Ганни у драмі „Маруся Богуславка“ ють українці. В одному з них, під числом 4, на другому по версі мешкає вона. Крутими, вузенькими східцями підношу ся на гору. Двері напроти схо дів. Стукаю. Доволі тихе “про шу”, чується з середини. Відчиняю двері і входжу. Не величка кімнатка бідно умеб- льоівана, як і всі такі кімнатки у французьких “мебльованих домах” Нічний столик, ліжко, залізна кухонка, скриня під вік ном, шафа, шафка, стош к і .. за столиком вона ■— Ганна Со вачева. Вона хоче встати на приві тання, але їй це досить тяжко з огляду на наслідки перебутої хвор'оби, яка змусила її переле жати пів року в ш-питалі, а те пер утруднює хід. Не зважаючи на біль пані Совачева встає. Не висока, огрядна постать, сиве волосся, округле лице і . . . очі. Але якого вони коигіїру? Я ста раюсь це розвязати, бо вони видаються мені чорними, але ні, ні, вони не чорні, вони тіль ки так гарно блистять і такі мо лоді, і такі завзяті, і такі енер гійні. Ті очі приковують мою увагу і я таки хочу знати їх краску. Мені здається що- вони сиві з карою обвідкою. Вони такі живі і вони так добре під тверджують те, що говорять слова: “а таки я ще буду сто яти на сцені”! Так, у цей мент, коли чую ці слова, і дивлюся в T-І О'ЧЧ, я вірю їм. Ми розмовляємо. Є так бага то сказати, запитати, оповісти. Пані Совачева оповідає ду же образово. Зворот, який ви почуєте частенько-: “Ви уявіть собі ось таку сцену:. ”, вка зує на те, що вона душею і ті лом звязана з театром, з дош ками сцени, з куртиною, з пуб лікою, та взагалі з усім, чим дихає і живе театр. Чого вона приїхала сюди, до Парижу? На нужду, на холод і голод, на невигоду і недостат ки?! Вона думала, що/тут при дасться її досвід, знання, пере живання, і її ломимо- 75-ти ро ків ще не змалілий темперамент і невичерпна енергія. Вона пра цює при сво'єму маленькому столику, на якому стоять давні фотографії її мужа та родини, та малесенька китичка квіток, без упину, і складає їх, свої праці, щоб радо передати їх молодшим. “Ще так багато тре ба зробити, і так боюся Еміра ти, не лишивши за собою слі ду”, це її слова, що вона виска- зує голосно'. “В мене так багато матеріалів. Я думала, що при їхавши в Париж, мені вдасться зібрати і зацікавити людей, по вести культурно-освітню робо ту, якої так тут треба, та, на- жаль, так мало є зрозуміння” Вона боліє над тим, і тому радо погоджується взяти ак тивну участь у святі. Вона знає, що це не прийдеться їй легко, але погоджується зробити до повідь про ролю жінки в листо падовому зриві. ф * *
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
