Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
НАШЕ ЖИТТЯ Р ІК їх. БЕРЕЗЕНЬ, 1952 Ч. 3. Думки Тараса Шевченка про матір і дитину Навіть побіжний розгляд Шевченкового “Кобзаря” під оглядом тематики переконує нас про те, яку велику увагу присвятив Шевченко постатям жінки й дитини. А коли втляне- мо глибше в такі поеми з жіно чого' життя, як “Наймичка”, “Сова”, “Княжна”, “Відьма”, і ін., будемо вражені ке тільки величю реалістичного й мис тецького зображення життя, але й глибиною теоретичного розуміння ролі жінки в модер ному, ’’оновленому” суспіль стві. Ми зрозуміємо, яку висо ку позицію призначив цей на родній пророк матері в суспіль ній -ієрархії свого народу і які вимоги поставив до виховання тієї його- частини, до1 якої на лежить майбутнє, себто моло дого покоління. Пригадаймо собі першу стро фу прекрасного твору Шевчен ка з 1849 р. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. В цьому поетичному шедеврі, що є апотеозою материнства, Шевченко асоціює образ зем ної матері з образом Божої Ма тері, висловлюючи тій першій майже релігійну пошану. . . . і перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері святої, Що в мир наш Бога принесла. Направду, не можна величні ше вшанувати матері, як це зро бив Шевченко. З неменшою лю- бовю й ніжністю ставиться по ет і до дитини; вона передовсім Божа дитина, і сам факт її існу вання є вершиною щастя, яким Госп'одь обдаровує матір. І дав дожить Господь їй радости на світі: Узріть його, поцілувать Своє єдинеє дитя — Ох, діти, діти, діти, діти, Велика Божа благодать! (,,Княжна“) Згадуючи про незрозуміле ні кому л е п е т анн я не м ов л ятк а, поет ще чіткіше висловлює свою емоційну настанову до нього: “Сам Бог розмовляє не- м ов ля щим и устами ” У світлі таких поглядів Шев ченка, оі-мя — це усвячена Бо гом установа, де мати через ви ховання дітей на добрих грома дян має сповнити величне піс- ланництво. І тому “ . слово “мамо” — великеє, найкращеє слово!” Але дійсність у сучас ній Шевченкові Україні (та й чи тільки в сучасній) трагічно інакша. І тому в поетичній спадщині Шевченка так багато образів дитячої трагедії: пос таті з а б утих, с п он евір ян и х сиріт, безбатченків, жертв крі пацького безправства і його вас л ід ку, м ор а л ьн ото р о з л а ду в родині. Трагедію української дитини сприймав Шевченко не лише як всенародне, але й як особисте лихо, тим більш що йому самому довелось зазнати прегіркої сирітської долі і збаг нути страждання дитячої душі до самото дна. Ось чому з та ким співчуттям розповідає про героїчну боротьбу таких мате рів, як Ганна-наймичка або “Відьма”, за фізичне збережен ня і щастя їх дітей, а постать т акої м ате р і - гро м ад янки, я к Алкидова мати з “Неофітів”, змальовує в аврео-лі апостоль ської святосте. Те, що сказав найбільший поет і громадянин України про матір і дитину — це не тільки протест і пересторога, але та кож вимога до майбутніх гене рацій, щоб турботу за до'лю ди тини ставити завжди в ряді не відкладних н аці'он ал ьно -гро - мадських і суспільних проблем. Це передовсім пригадка мате рям, що їх перше і найсвятіше завдання на землі ■— вивести в люди своїх діток, приготувати і загартувати їх до> боротьби з життєвими перешкодами-. На віть тоді, коли жіїнка в силу складних умовин мусить пра цею заробляти на життя, ніякі мотиви не звільняють її від ви ховного обовязку. Який же зво рушливий і заразом гідний на слідування образ м'атері з по еми “Сова”, що повдовівши і нанявшись на чужу роботу “і день і ніч працювала, подушне платила і синові за три ко-пи жупанок купила, щоб і воно, удовине, до школи ходило” Що більші перешкоди стрічає мати на своїм шляху, то більше уваги й зусилля вимагає її ма теринське післанниіцтво-: збе регти в душі дитини образ Бо га і справжньої людини, релі гійність і гуманність. Для того в її серці горить любов, що є чимсь посереднім між людсь кою й ангельською любовю — неземна любов матері. Все од но, де б це не було- — під рід ним сонцем чи під чужими зо рями, основні обов'язки матері будуть завжди однакові: вона має бути для своєї дитини зем ним ангелом. Але, самої любови й доброї волі тепер замало»! До того1 тре ба ще знання виховницької справи. Здобуття цього знання зумовлює посилена праця над собою та приналежність жіноїк- матерів до відповідних органі зацій, участь в осві'домній куль- тїурночнаці!оінальн)ій діяльності жіноцтва. Опіка над дітьми му сить стояти на першому місці серед різних ДІЛЯНОК ЖІНОЧОЇ діяльносте. Подумати б тільки, на що придались би осяги в ді лянці гуманітарній, суспільній, освітній чи мистецькій, якщо б жіноцтво програло- оправу в ді лянці виховання. Кому б ми пе редали матеріальні й духові здобутки не тільки власної пра ці, але й попередніх генерацій? Тому зрозуміло', що- жінка-емі грантка мусить подвоїти й по троїти свої зусилля в вихован ні, в опіці над своїм найбіль шим скарбом, дітьми. Разом з усім громадянством вона му сить подбати, щоб при її боці (Докінчення на стор. 8)
Page load link
Go to Top