Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Царівна зелених гір (У десяті роковини смерти Ольги Кобилянської) У 80-И:Х роках м. ст. в мало му 'буковинському містечку Кімполюнґ доростала молода дівчина. Четверта дитина у вбо гій сімї урядовця, вона дістала лише необхідну для тодішніх часів дівочу освіту. Незамітна якоюсь особливою красою, без великих виглядів на майбутнє, вона жила -при батьках. Як сот ні інших молодих дівчат того часу. Та Бог дав їй чутливу душу і жадобу знання. Вона прагне знати все більше і більше. Спершу від учительки, а потім від братів, що вчилися, вона добуває книжки. І пізнає обрії мистецтва, науки — немов да лекий і зачарований світ. Поруч неї зростає її подруга й ровесниця Софія. !Вона теж пеоейнялась новими ідеями о- світи для жінок і виїжджає сту діювати медицину. Вона оди начка у свого батька лікаря і їй це легко-перевести. А Ольга зо стається дома, бо... така була тоді доля незаможних молодих дівчат. Ольга списує .продумане й пе режите. її уява працює легко, думка мчиться скоро. Чи не по пробувати б їй написати щось? Вона відважується взятися за новелю. Софія намовляє її пі- слати ’це до альманаху ,,Перший Вінок”, що йото ладить Наталя Кобринська. Іван Франко, що був співредактором альманаху, відкидає цю річ* Знов розчарування. Молода істота не тільки вразлива, але й торда. 'Вона замикається у своїй самоті і пише тільки... для себе. Проплили роки в самоті зе лених гір. Мати хворіє їй печа- лива дочка заступає її в госпо дарстві. Малі брати вимагають догляду й опіки. По смерті ма тері хворіє батько-. Знов допо магають дбайливі руки Ольги, зогріваючи його старість. Вона приймає на себе -ці тя гарі так як життя їх надносить. А в тиши-ні свого серця, у гли бині думки вона шукає розвяз- ки. І знаходить їх у мистецько му вислові, у творах. „Я писала, коли любила, пи сала, коли терпіла, писала, коли не находила вдоволення зна двору бажань моїх особистих, коли бачила кривду, заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам, писала, коли' перейма лась великими ідеями про ви зволення жінки. Всі дрібні поезії в прозі це — „каплі моєї крови” Поставали з хвилин, де я чула себе пони- жз^ваною, скривдженою, не справедливо осуджуваною, од ним словом... я плакала поезі ями в прозі. Інакше годі було. ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Світлина з 1907 р. Ніколи не чув ніхто в моїй рід ні скарги з моїх уст, чи я чула себе щасливою або й ні.” Таке признання впало в її ав тобіографії. І з її душевної са моти постали постаті вимрія них жінок — отих жінок, що- зу міли здобути собі освіту й про биватись самотужки через жит тя. Цей шлях їм не дається лег ко. Наталка іВеркович перема гає своє окруженця впертим змаганням до незалежности, а Маня Обринська стається доб рим опікунчим духом своєї ро дини, зрікаючись особистого життя. Наталка і Маня! Вони, визво лились із пут пересудів, із по чуття нижчости, що тяжіло над дівчиною в сімї. їх крок вима гав відваги й сили, але вони її в себе знайшли. І показали шлях іншим. Сотні молодих дів чат пішли шляхом Наталки й Мані, бажаючи самі кувати со бі свою долю. Змалювавши ці постаті, письменниця визволила в своїй душі здавна вимріяний образ. Сталася водночас Наталкою й Манею, та пішла дальше за світом своєї уяви. Вона ся гає за постаттю жінки-мисткині в „Мелянхолійному Вальсі” й „За ситуаціями”, вона змальо вує родинні трагедії в „Землі” й „Ніобі”, вона відзеркалює на- }пе село у дрібних нарисах. І з її уяви, витканої на тлі життя' по стає її багатий письменницький дорібок, що захоплював ціле молоде жіноче покоління. її давня туга за великим світом і за життям у ньому, дивно здійснюється. Вона сама стала світом для інших. Пере терпівши й переборовши вузь кість свого оточення, вона ста нула на висоті, не виїжджаючи нікуди й не осягнувши фор мального степеня освіти. Тіль ки силою своіго характеру, вона зуміла розвинути свій вродже ний мистецький дар. Ще не так давно покинула вона нас, доживши 'глибокої старости. Українське жіноцтво дорожить памяттю своєї вели кої вчительки-письменниці і на певне пошанує її в ці памятні роковини. А головне — прига дає молодому поколінню люд ські й мистецькі вартості її тво рів, що все ще живі і глибокі. Л. Бурачинська З ВІДЧИТОВОЇ ЗАЛІ У програмі народнього університету в містечку Дінкельсбюль у Німеччині німецька поетка Елізабет Котмаєр ви ступила з доповіддю про українську лірику на еміграції. Рівночасно прочи тала вона свій переклад найновішої поезії Василя Барки „Трояндний ро- ман“ . В університетському клюбі жінок у Монтреалі промовляла відома наша малярка Наталя Геркен-Русова. її до повідь на французькій мові інформу вала слухачок про Україну та її про блеми. На відчиті були присутні дру жини чужинних консулів та професо рів університету.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
