Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
НАШЕ ЖИТТЯ Р ІК їх. БЕРЕЗЕНЬ, 1952 Ч. 3. Думки Тараса Шевченка про матір і дитину Навіть побіжний розгляд Шевченкового “Кобзаря” під оглядом тематики переконує нас про те, яку велику увагу присвятив Шевченко постатям жінки й дитини. А коли втляне- мо глибше в такі поеми з жіно чого' життя, як “Наймичка”, “Сова”, “Княжна”, “Відьма”, і ін., будемо вражені ке тільки величю реалістичного й мис тецького зображення життя, але й глибиною теоретичного розуміння ролі жінки в модер ному, ’’оновленому” суспіль стві. Ми зрозуміємо, яку висо ку позицію призначив цей на родній пророк матері в суспіль ній -ієрархії свого народу і які вимоги поставив до виховання тієї його- частини, до1 якої на лежить майбутнє, себто моло дого покоління. Пригадаймо собі першу стро фу прекрасного твору Шевчен ка з 1849 р. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. В цьому поетичному шедеврі, що є апотеозою материнства, Шевченко асоціює образ зем ної матері з образом Божої Ма тері, висловлюючи тій першій майже релігійну пошану. . . . і перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері святої, Що в мир наш Бога принесла. Направду, не можна величні ше вшанувати матері, як це зро бив Шевченко. З неменшою лю- бовю й ніжністю ставиться по ет і до дитини; вона передовсім Божа дитина, і сам факт її існу вання є вершиною щастя, яким Госп'одь обдаровує матір. І дав дожить Господь їй радости на світі: Узріть його, поцілувать Своє єдинеє дитя — Ох, діти, діти, діти, діти, Велика Божа благодать! (,,Княжна“) Згадуючи про незрозуміле ні кому л е п е т анн я не м ов л ятк а, поет ще чіткіше висловлює свою емоційну настанову до нього: “Сам Бог розмовляє не- м ов ля щим и устами ” У світлі таких поглядів Шев ченка, оі-мя — це усвячена Бо гом установа, де мати через ви ховання дітей на добрих грома дян має сповнити величне піс- ланництво. І тому “ . слово “мамо” — великеє, найкращеє слово!” Але дійсність у сучас ній Шевченкові Україні (та й чи тільки в сучасній) трагічно інакша. І тому в поетичній спадщині Шевченка так багато образів дитячої трагедії: пос таті з а б утих, с п он евір ян и х сиріт, безбатченків, жертв крі пацького безправства і його вас л ід ку, м ор а л ьн ото р о з л а ду в родині. Трагедію української дитини сприймав Шевченко не лише як всенародне, але й як особисте лихо, тим більш що йому самому довелось зазнати прегіркої сирітської долі і збаг нути страждання дитячої душі до самото дна. Ось чому з та ким співчуттям розповідає про героїчну боротьбу таких мате рів, як Ганна-наймичка або “Відьма”, за фізичне збережен ня і щастя їх дітей, а постать т акої м ате р і - гро м ад янки, я к Алкидова мати з “Неофітів”, змальовує в аврео-лі апостоль ської святосте. Те, що сказав найбільший поет і громадянин України про матір і дитину — це не тільки протест і пересторога, але та кож вимога до майбутніх гене рацій, щоб турботу за до'лю ди тини ставити завжди в ряді не відкладних н аці'он ал ьно -гро - мадських і суспільних проблем. Це передовсім пригадка мате рям, що їх перше і найсвятіше завдання на землі ■— вивести в люди своїх діток, приготувати і загартувати їх до> боротьби з життєвими перешкодами-. На віть тоді, коли жіїнка в силу складних умовин мусить пра цею заробляти на життя, ніякі мотиви не звільняють її від ви ховного обовязку. Який же зво рушливий і заразом гідний на слідування образ м'атері з по еми “Сова”, що повдовівши і нанявшись на чужу роботу “і день і ніч працювала, подушне платила і синові за три ко-пи жупанок купила, щоб і воно, удовине, до школи ходило” Що більші перешкоди стрічає мати на своїм шляху, то більше уваги й зусилля вимагає її ма теринське післанниіцтво-: збе регти в душі дитини образ Бо га і справжньої людини, релі гійність і гуманність. Для того в її серці горить любов, що є чимсь посереднім між людсь кою й ангельською любовю — неземна любов матері. Все од но, де б це не було- — під рід ним сонцем чи під чужими зо рями, основні обов'язки матері будуть завжди однакові: вона має бути для своєї дитини зем ним ангелом. Але, самої любови й доброї волі тепер замало»! До того1 тре ба ще знання виховницької справи. Здобуття цього знання зумовлює посилена праця над собою та приналежність жіноїк- матерів до відповідних органі зацій, участь в осві'домній куль- тїурночнаці!оінальн)ій діяльності жіноцтва. Опіка над дітьми му сить стояти на першому місці серед різних ДІЛЯНОК ЖІНОЧОЇ діяльносте. Подумати б тільки, на що придались би осяги в ді лянці гуманітарній, суспільній, освітній чи мистецькій, якщо б жіноцтво програло- оправу в ді лянці виховання. Кому б ми пе редали матеріальні й духові здобутки не тільки власної пра ці, але й попередніх генерацій? Тому зрозуміло', що- жінка-емі грантка мусить подвоїти й по троїти свої зусилля в вихован ні, в опіці над своїм найбіль шим скарбом, дітьми. Разом з усім громадянством вона му сить подбати, щоб при її боці (Докінчення на стор. 8)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
