Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Н А Ш Е Ж И Т Т Я РІК VIII. ТРАВЕНЬ, 1951 Ч. 5 У День Матері Давно затерся слід копит. Давно вже коні продудніли. А далечей очам не спить, не дохилити сліз дозрілих. Якби хоч здалеку узріть! Якби вітри відтіль подули! Якби зійшла щаслива мить!... Пішли, пішли і... не вернулись. Оксана Лятуринська Мало хто з нас знає доклад но про те, як'повстав цей гар ний звичай — святкування дня матері. Ми й не припускаємо, що почин до цього дала скром на нічим незамітна одиниця, що тільки щиро й віддано лю била свою матір. Це була п. Джарвис, мешкан ка Филаделфії. Коли одного дня в травні померла її надусе улюблена мати, вона стала що року в роковини смерти скла дати китицю квітів на її могилі. І ведена цим бажанням пошани вона написала листа до прези дента. Як це так, що в Амери ці святкують такі різні річниці, а ніхто не подумав про те, що би вшанувати матір? Не якусь особливу, замітну, геройську матір. А кожну, що серед кло потів і життєвої борні виховує свою дитину, вкладаючи в неї всю надію свого життя. Америка прийняла це бажан ня скромної жінки і впровади ла це свято. Це сталося після першої війни, коли стільки ма- терей принесло в жертву те най дорожче, що мали •— своїх си нів. І для святкування вибрали найкращий час у році — місяць травень. Цей місяць є також мі сяцем особливого почитання найбільшої з матерей — Мате- ри Божої, що віддала на смерть свого Сина за спасіння людсь кого роду. Ладимось із радістю до цього свята. Готуємось до нього в вузькому родинному, або шир шому, громадському крузі. Стільки радости звязано з ним, дрібних подарунків, роскішних квітів, милих усмішок та серде шних поцілунків! Та цей день не може промай нути безслідно в наших серцях. Бо думками линемо до матерей наших просторів, до їхнього тернистого шляху. Яке її ста новище в той день? вкраїнська мати не роскошує в материнських радощах, її ро динне гніздо не є затишною пристанню. При “битій дорозі” історії вирощує вона своїх ма лят. її хату розбиває раз-у-раз дика орда, кріпацька неволя, чи колективізація. З раною в серці відбудовує вона все на ново родинний затишок, все на ново вносить туди дрібку мате ринського тепла. Тому мати нашої історії, на шої літератури — це страдйи- ця. Це турецька бранка, від якої силоміць відривають дітей. Це кріпачка, що жне на чужо му лані. Це мати-наймичка, що коротає свій вік у чужій хаті. Це колгоспниця, що посилає дитину на невільничу працю. Це засланка, що тратить сили на непосильній, важкій роботі. У ряді тих згадаймо також і матір, що покинула рідну зем лю. Неважно, чи це сталося тридцять літ тому з горя й бі ди, у сподіванні кращої долі. Чи тепер перед навалою най- жахливішого ворога. Серед трудних початків будує вона своє гніздо. На вільній землі старається створити рідний кут, щоб передати дітям лю бов і пошану до свого. І ось в обличчі цього шляху, що його верстали наші матері, перед величчю їхнього горя за рисовується перед нами нове завдання. Завдання справді ве личне. Це є свідоме й цілеве намагання зберегти дітвору для Батьківщини. З усією лояльні стю для країни, в якій живемо — мусить українська мати вщі- пити в своєї дитини любов до покиненої. Мусить вичарувати в дитини такий виразний образ рідної землі, щоб його ніколи не затер час, не припав пилом забуття та щоб його не прить мили примани життя на чужині. Завдання справді почесне. Воно вимагає свідомого діяння і певного пляну. Та українська мати криє в собі велику психіч ну силу. Не заломилась від бур і громів нашої історії, а доне сла скарб рідної мови із поко ління аж до найновіших часів. Тому й тепер зуміє увілляти во гонь любови у душі своїх дітей. Марія Голуб.
Page load link
Go to Top