Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Іванна Рожанковська Т ри оселі В минулому роді відбулися на терені ЗДА. три українські вакаційні оселі. 00. Василіяни вели оселю у власному примі щенні у Вавилоні, Т-во Опіки над Молоддю „Самопоміч44 у Шікаґо в закупленій для цієї цілі садибі у віддалі 40 миль від міста, Кир Константан Бо- гачевський -відступив примі щення у Стретфорді, Н. И. для оселі, іяку зорганізувала кате- дральна парохія у Филаделфії при співпраці місцевого Відді лу „Самопомочі”. Про хід цих осель і їх успіхи появлялися своєчасно звідом- лення і репортажі у пресі. На підставі цих статтей та інших доступних мені матеріялів, хо чу зробити деякі загальні під сумки. В усіх звідомленнях під креслені два рівнорядіні завдай ня, які поставили собі органі затори -всіх трьох осель, а це — відпочинок і фізичне скріп лення дітвори, а з другого бо ку доповнення виховання в ре- СЬОГОЧАСНІ КАТЕРИНИ Продовження зі стор. б ляче. До Бельгії поїхала від нас одна австрійська дівчина, що там вийшла заміж за був шого полоненого. Вона написа ла мені звідти, що Лео ще пе ред війною був жонатий, лише “розправлений” із жінкою. То я вже не хотіла б туди їхати. Треба мені, щоб чужа жінка за мною плювала й пальцем пока зувала? Не жаль мені, що він зо мною не оженився, а жаль, чому він мені не сказав правди, а такий він добрий був і так я йому вірила. Як міг він так ро бити? Не хочу від нього помо чі — говорить із неї ображене довіря, а кутики уст дрижать судорожно — очі повні сліз. Інша дівчина — “залякана птаха” сиділа ввесь час мовч ки, втягнувши голову глибоко в рамена, і споглядала на това ришку, не то з посмішкою, не то із заздрістю. Коли та скін чила говорити — сказала лише з поитиском: “такий с—н син”. Мене вразила та московська лайка, набута за першого по- лігійному і національному ду сі, засвоєння відомостей із ді лянки українознавства, наука українських пісень і танків. Програма осель у Шікаґо і Стретфорді уложена на зразок пластових таборів. Усі виховники згідні в тому, що дитячий матеріял багато трудніший до ведення, як був до війни. Це безперечно вплив воєнного і повоієїнноіго лихо ліття, а також специфічних життєвих обставин в Америці. Поруч чемних і добре вихова них дітей було багато таких, передусім хлопців, яким заса ди 'послуху, карности, пошани для старших лиш із трудом у- давалося засвоїти. Стверджено, що молодь, .навіть ця, що вча щала до українських шкіл в Европі, часто пише неграмотно по-українськи, діти нижче 10-ти років з засади не знають укра їнської мови в письмі. Рівень знання з інших ділянок украї нознавства як історії, геогра- буту Совітів і не збагнула я, кому вона належить, — дума ла приятелеві першої. Але ні — вона мала на думці батька своєї дитини. Також бельгійсь кий чи французький полоне ний — багато їх брали тоді на роботу з недалекого табору. О, вона хотіла б, щоб він платив на свою дитину, добре платив! Та вона не знає, де він, ані звід ки він. Дивлюся на тих молодих жі нок. Напїв дітьми вирвано їх із рідного середовища, зпід мате ринської опіки. Вони знай шлись самітні серед чужого або байдужого світу ,без слова по тіхи чи поради. Чи мало їх, та ких, що впали жертвою моло дечого захоплення, обману або брутальної сили? Важкою пра цею тепео пробиваються в сві ті та боліють своїм та своїх ді тей безпоавним становищем. Шевченко змалював тоагічну постать зведеної дівчини та її важку долю. А хіба ті сучасні Катерини не заслуговують на співчуття, як і Шевченкова? Це також жетггва, иго їх поиносить із собою лихоліття і над їх до лею слід би застановитись. фії, літератури — пересічно низький, відомості набуті ра ніше поволі забуваються, тому що нема змоги їх систематично поповняти і розвивати. Відчу валося дошкульно недостачу підручних бібліотек на оселях, лектура обмежувалася до сум нівної вартости ославлених „ка- миксів“, які дітвора, не зважа ючи на заборону, купувала або одержувала у посилках від батьків і завзято вичитувала. Учасники осель це передусім діти нових імігрантів, дуже ма лий відсоток дітей давніх імі грантів. Назагал давна імігра ція ставиться з застереженням до цієї проблеми, мабуть, не- доцінюючи її виховної сторін ки. Діти, народжені в Америці, привиклі до комфортового життя, не розуміючи обмежень і невигод табору, нерадо і по волі звикали до оселевої ди сципліни. До цих дітей треба окремого підходу, а передусім виховника із знанням англій ської мови. Проблема над якою слід призадуматися. Правильна її розвязка причинилась би ба гато до спопуляризування справи вакаційних осель серед давної іміграції, а водночас до національного освідомлення хочаб малої частини роджено го тут покоління. У нас утерлося поняття, що вакаційні оселі є дефіцитовим підприємством. Досвід минуло го року виказав, що навіть при мінімальних оплатах ($40 від дитини) оселі були самовиста- чальні, передусім завдяки гро мадському інаставленні адміні- страційного і виховного пер соналу, який працював без платно або за мінімальну вина городу. Недостачі в технічно му вивінуванні осель, а також v приладді до гор і забав, о- нравдані початковими трудно щами та покищо браком від повідних фондів. З усіх трьох осель скориста- ло около 350 дітей. Загальні підсумки безперечно позитивні під кожним оглядом. Щоби од наче могли вони стати одним із засобів виховання дітвори в національному дусі та протиді яти часто дуже відємним впли- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top