Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Жінка в Аргентині Аргентина це молода країна, якої історія не має багато більше, як сто літ. Жіночий рух очевидно також мо лодий. Аргентинська жінка, приклад на мати, скромна дружина, була до недавна в суспільному й подружньо му житті на другому пляні. В публич- них місцях, каварнях, ресторанах, я- ких є тут непропорціонально багато, жінок практично не зустрінете. Там сидять тільки мужчини при чорній ка ві та грають у білярд або в кістки. Кожен льокаль має малий відділ „па ра фаміліяс” — для родин. Самітня жінка майже ніколи до льокалю не входить. До 1946 р. жінка в Аргенти ні не мала ніяких політичних прав, не мала ані активного, ані пасивного пра ва вибору. Щойно коли теперішній президент держави ген. Перон обняв свій уряд, його жінка Е. Д. де Перон розвинула дуже широку й доцільну діяльність для піднесення жіноцтва, а також соціяльної поправи станови ща робітництва, а опіки над дитиною спеціяльно. Вона створила велетен ську організацію суспільної допомо ги, що розпоряджає великими фонда ми. За почином „Аюда Сосіяль’ кра їна покривається сіткою шкіл, мате рі й діти одержують усяку поміч. Ін телектуальний рівень жінки найниж чого суспільного степеня підноситься. Становище жінки-робітниці кращає. Більшає також наплив до інтелігент ських фахів, як звання секретарки, й учительки, хоча скількість жінок із академічним степенем мінімальна. Жі- нок-лікарок чи адвокаток майже не має. Одначе жіноцтво Аргентини в скорім темпі виходить поза свої до машні рямці. Щодо українок, то жінки давніх імігрантів* робітників, хліборобів, скромного числа промисловців і інте лігентів, займаються домашнім госпо дарством. На їх честь треба сказати, що вони краще як їхні чоловіки збе рігають рідну мову і національне по чування. Багато з них віддається з по святою й запалом суспільній праці і мають свої жіночі, дуже активні секції при двох головних товариствах — „Просвіті” й „Відродженні” Якщо їхня діяльність була дещо ограниче- на, то це не їх вина, бо як я сказала, запалу, посвяти й доброї волі у них подостатком. Жінка новоприбулого, в більшості інтелігента, купця і дрібного проми словця, що став силою обставин „пе оном” (некваліфікованим робітником), часто стає з ним разом до праці, що би заробити на хліб насущний. Пра цюють як кравчині, фабричні робітни ці і домашні помішниці. Помимо важ кої заробкової праці новоприбула знаходить вільний час для культур ної, суспільної, а то й літературної праці. Твором, у головній мірі, ново прибулих є заснований у 1949 р. Со юз Українок Аргентини, який продов жує традиції і напрямні львівського товариства. Співпраця його з жіно чими секціями Т-ва „Просвіта” й „Від родження” добра. Якщо згадані жіно чі секції є прихильницями певних партійних груп, то Союз Українок Аргентини є організацією понадпар- тійною і обєднує багато членок із обох секцій у своєму гурті. Також при обох українських* церквах існу ють жіночі товариства, а саме при ка толицькій Марійська Дружина, а при православній Сестрицтво. Обі органі зації проявляють активну й корисну працю. Українські жінки проявляють діяль ність і беруть живу участь також у всіх інших національних організаціях і відограють у них дуже поважну ролю. Мґр. Ольга Патрило-Мороз нові книжки Софія Парфанович: У Києві в 1940 р. Авгсбург, 1950. Цікаво написаний репортаж із дороги та 10-денного побуту в Києві. Замітна ве лика спостережливість авторки на ціле довкілля. Гаряче бажання знайти те най дорожче серцю, чого там річ зрозуміла, тоді вже не було, а радше воно заховалось глибоко від впертого, а тим більше посто- ронного глядача. Це розчарування автор ки відбивається надто субективно в ціло сті спогадів і через те мешканці Києва з того часу вважають їх дещо тенденційни ми. Ясно, що український дух та його про яви були добре заховані перед офіційною відвідувачкою Києва та ще з західних час тин України, що її у відношенні поїздок оцінювано нарівні з заграницею. Сама ав торка відкрила це доволі пізно, майже при самому виїзді. Спогади написані дуже живо й читаєть ся їх одним віддихом. Цінні вони головно для тих, які не мали нагоди бачити і пе режити більшовицької влади з питомим їй режімом та важким його тиском на ціле довкілля. Ця залізна завіса лягала на лю дей і на природу. Авторка завважує це й відмічуе живо. Публика на Хрещатику “ була сіра й надто серіозна. Жінки поза вивані хустками, позамотувані шалями (35 УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЦТВО ТОРОНТА ВШАНОВУЄ ГОЛОВУ СФУЖО Не зважаючи на свій поважний вік та труднощі дороги невтомна голова СФУ ЖО, п. Олена Кисілевська відвідала То ронто запрошена на о ' ішто роковин На талі Ко брянської. Велика заля УІІО була наповнена слу хачами. На сцені, прикрашеній портретом Наталі Кобринської роботи арт. маляря Дмитренка Еиаходили^.і їєж представниці всіх складових організацій Комітету Укра їнок Канади. Запрошено туди також своя ків Н. Кобринської, що живуть тепер у Торонті, а також почесних гостей, як пп. Олену Кисілевську й Ірину Павли- ковську. Із ними голова КУК-у п. Ст. Сав- чук познайомила присутніх. Та найбіль ше зворушило всіх, коли п. Кравс назва ла п. Кисілешську “ мамою”, бо справді — немає кращого очеркнення цієї щирої опікунки в;;с неодного покоління україн ських жінок. У своїй доповіді, п. голова зясував цілий перебіг жіночого руху на західніх землях, якого була не тільки свідком, але активною учасницею і про відницею. Піднесена ал е водно чаї* і тепла та ро- дшгна атмосфера була й на вечірньому прийнятті в честь 0. Кисіленської, що від булось у ближчі дні у скромному, але го стинному приміщенні Православної Гро мади. Тут згуртувались за столом пред ставниці різних органісацій та окремі го сті. Цей вечір показав наочно й пере конливо повне порозуміння між жінками різних груп та бажання спільно працю вати. Вечір цей, що стихійно перетво рився на своєрідну демонстрацію поша ни до сеніорки українського жіночого руху, одночасно став виявом дружби та взаємної толеранції нашого жіноцтва. Зокрема говорилося й про порозуміння між жінками давно — і новоприбулими. Це питання, що вже нераз обговорюва лось на сторінках жіночої прес?и (“ Наше Життя”, “ Жіночий Світ” ), остаточно — і що особливо цінне ■— цілком стихійно, знайшло нарешті своє позитивне вирі шення поміж ширшим загалом українсь кого жіноцтва в Торонті. Лишається побажати, щоб у рямках КУК-у частіше обеднувались жіночі ор ганізації для спільного великого діла. Н. Синявська. ст морозу) у висірілих бавовняних паль тах, у безфоремних черевиках, на які по натягано калоші різного вигляду. Ніяка мода тут не існувала. Кожен мав на собі, що мав. Вигляд жінок пригноблював: всі вони були занедбані, робили враження бід них робітниць. Це були жертви Молохові праці. Він пожирав усіх без вийнятку жі нок: вранці вони покидали дім і дітей, а приходили ввечорі”. (Докінчення на обгортці) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
