Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
За правила чесної гри Наше життя, на скитальщині ліквідується. Раз-у-раз чуємо, що та чи інша установа пере носиться зовсім, або діє вже в малоіму розмірі. Таким шля хам іде й ОУЖ у Німеччині, Організація українського жі ноцтва на еміграції. По чоти рьох роках кінчають свою ро боту робітні й дитячі садки, ПІДГОТОВЛЯЄТЬСЯ' виїзд вдів із дітьми, забезпечується у до помогу хворих, старців та са мітних. І враз у цей кінцев'ий акорд вривається дісонанс. Прикро й різко перебиває він прощаль ну метушню. Так начеб хотів затроїти радість від виконано го, начеб хотів залишити не милий осад на дорогу. Це газетна лайка останньо го часу. Знаємо, що вона прий няла дуже прикрі форми. За мість суперечки напрямів — іде опілюгавлення противного руху, замість ділових аргумен тів — оклеветання провідних осіб. Й у висліді неміає того розважання, тієї прочищеної атмосфери, що їх лишає здо рова критика. Зостається; тіль ки почуття гіркості та неми лий осад. Маємо на думці інформації про працю голови ОУЖ п. I- рини іПавликовської, що її при ніс один відлам нашої преси. Два часописи, а саме .,Україн ський Голос” у Мінхені і „Но вий Шлях” у Виннипегу зре ферували її обїзд.ку по Аме риці крайнє тенденційно. За ними поспішила „Неділя”, що з алюб ки п ере д рук о ву є ко жну дешеву сензацію. Факт цей варт глибокої за станови. Голова -ОУЖ не є припадковою одиницею або накиненим чинником. її вид- виїгнули провідні кола жіноц тва, знащчи її з громадської й кооперативної праці в краю. З ними разом створила вона організаційні рямці і перейшла скитальчий шлях останніх чо тирьох літ. У П.ЛЯН цієї праці входила також участь в жіно чому конгресі Америки. Це мав бути не тільки крок збли- | КОЛИ ЦЕ СКІНЧИТЬСЯ? (Докінчення зі стор. 5) ківщини. її час жінкам вима гати того від них. Порядок, лад і дисципліна це те, що найперше повинні всі жіночі організації прище плювати у своєму оточенні. Злагіднення відносин, ближче ознайомлення1 між собою!^різ них прошарків наших емігра цій, заспокоєння сварок — по літичних, релігійних, вияснен ня непорозумінь між „стари ми” і „новими”, вза-ємне пі знання і взаіємо пошана всіх українців у світі — це мета., яку мають перед собою Централі, відділи й окремі членки кож ної української жіночої орга нізації у світі. Це не деклямація, не заклик, не порожні слова. Ні, це остан ня дошка рятунку для нас і дл я дітей наших тут, на; Україні і в розсіянні сущих! Бо вже бє дванадцята година!—1# ження жцноцтва скитальщини й нового світу, але й плягф.ор- ма для висказу всіх домагань та потреб скитальщини супро ти жіноцтва світу. Закінчилась ця подія обїздкою делегатки по містах Америки й Канади. Ішло про те, щоб усвідомити найпекучішу потребу жіноц тва скитальщини — переселен ня вдів із дітьми. Чотири роки праці ОУЖ враз із участю в конгресі ви магають оцінки. Ніхто проти цього не застерігається. Напе вне були в ній різні недоліки. Цеж цілком природне явище, бо відомо, що „тільки той не помиляється, що нічого не ро бить” Як корисно й цікаво бу ло б обговорити що та чи інша ділянка була недопильнована, або й не рухана як слід. А ще цікавіше було б прослідити причину цього лиха. Та на те треба би присвятити трохи у- ваги праці ОУЖ. Треба б пе реглянути цю ділянку, вглиби тись у неї, насвітлити її з різ них боків. Тоді це можна б на звати творчою критикою, що криє в собі напрямну на май бутнє. Та для цього треба двох пе редумов. Це значить ■— не тіль ки завдати собі труду і пере- студіювати працю ОУЖ на ■скитальщині. Але зрозуміти та кож яке становище займає жінка в розбудові нашого жит тя. їй чужі стрункі будови док трин та строгі мірила партій них рямців. Вона підходить до своїх громадських завдань щи ро й безпосередньо, хватаючи з них те, що найпекучіше. Во на відчуває дійсність більше серцем і вглиблюється більш інтензивно в завдання дня. Су ха партійна дисципліна їй чу жа й незрозуміла, як і чужою їй є всяка партійна ворожне ча. Жінка цінить і любить ре альне громадське діло. А воно говорить само за себе. Кому тут потрібна ще якась „полі тична печеня”? Ще одної засади слід не за бувати. Не тільки у воєнних ді ях, чи при спорті, але також і в журналістиці обовязують правила чесної гри. Якщо є^ я- кийсь закид •=— ви двигнути йо го ясно. Але орудувати натя ками чи видвигати недогово рені твердження:. Це засіб не гідний відповідального гро мадського працівника. А таки ми треба вважати як наших журналістів так і довголітніх громадських діячів. Україноьке жіноцтво ски тальщини й Канади дало вже гідну відповідь на цю тактику. Часопис „Громадянка” зайняв становище в 4 числі з цього ро ку статтею „У всьому є межі” а в „Українськім Голосі”, Вин- нипег, відповідає пі. Н. Когусь- ка на закиди „Нового Шляху”. Окрім: того< делегатура ОУЖ в Діллінген вислала відкрито го листа з протестом др^ різ них організацій і редакцій. Тому й на цьому закінчує мо, Час покаже, що устоїться — реальне громадське діло чи напаслива писанина без правил чесної гри.—Б. Вісті з Австралії (З листа письменниці І. Винницької до голови ОФУЖО О. Кисілевської) Австралия, це частина світу, донедавна дуже маїло відома нам, як і взаігаїлі європейцям. Правда, «ще й перед війною була там мала горстка укра їнців, але життя їх було наїм мало знане. Аж останніми ча сами, коли до закінчення опі ки IPO над скитальцями -вже так недалеко, люди звернули ’більшу уівагу на цю країну і щораз- більше наших Шукають там хліба й можливого посе лення, Рівночасно з ци,м почи нається теж не тільки госпо дарське але й громадське та культурне життя. Не гає дар мо часу й наше жіноцтво. Про пляни створити першу жіночу організацію ми вже писали в попередньому числі Н. Ж. Тут подаємо дальші відрадні- ві стки. З листа: Кавра 5-.ro жовтня 1949 р. (лист прийшов пові тряною дорогою 14-го жовтня,, отже до 9-ти днів!) .. .Перш усього дякую Вам щиро за останнього листа. Це чи не одиноке джерело з яко го до мене долітають вістки з далекого канадійського сві ту. Нічого тут не довідаєшся, хіба з ,/Вільної Думки”, що ви ходить у Сидні. Листування в мене не велике, трохи з моєї вини, а більше не з моєї. Так здається іноді мені, ввесь світ умер, забув про нас, лише ми та Каївра і більш нічого на зе- .млі немає. Хотілося б д^!же звяізатися з давніми другаїми, але ледви чи вони відгукнуть ся, брак часу і гроша на поч ту в нових умовинах, чи вони виїхали в Канаду чи Америку. Мені з початку бул-о страшно від пустки, що віяла на мене з австралійської пустелі (до слівно', бо наш табір розложе- ний на пасовищах голих і ди ких). Але тепер' вже нема місця на сентиментальні настрої. Тепер лише праця. Від ранку до піз- ного вечора. Цілий день я зай нята заробітною- роботою як вчителька в „дитячому садку” З початку було важко й див но, але тепер почуваю себе гарно. Полюбила дітей і, пра ця -якось не важкою здається. Рада що є нагода навчити чо гось своїх у рідній мові. Але „садок” це лише частина праці, Більша і важча це су спільна ділянка. Вона забірає мені дослівно кожен вечір і кожну вільну годину і якби я мала не години але роки часу, ТО' й це здаїзться: було б зама ло. 3. початку ішло важко, так важко що руки опадали й о- гортав розпач, мовляв, толо вою треба '.мури .розбивати. Але ми були вперті й заівз‘яті, ходили, скликали, перекону вали, і тепер по двох місжшях з гордістю можемо почвани тись успіхом хоч далеко не повним. У нас існує вже 06- єднання Українських Жінок з клітинами в поодиноких ча стинах таїбору (т. зв. блоках). Воно веде оживлену діяльність і активізується все більше. Ваш лист, дорога пані, був мені допомогою в початкових трудних хвилишх. Я перепи тувала його, покликувалась на нього і до „Вільної Думки” по дала. Тут всюди організують У.країн ські Громади. Заснували ми теж і ведема Пласт. Найбільшим досягнен ням О'УЖ є українська школа. Веде її гарно пані Гаєвська. Інші ділянки теж працюють. Колись напишу, як Вам ціка во, про нашу діяльність, її у- труднює у великій мірі шшв- кість і змінність людського матеріялу та його* інертність. Але поволі все поборюєть ся, і праця під гаслом „рятуй мо нашу молодь від денаціо налізації” приносить, як кажу, вже успіхи. Моє ЗДОРОВ'Я якимсь чудом так поправилося, що -я тут не хворію. Навпаки, почуваю; се бе здоровою, не дивлячись на те. що на свої особисті справи не залишається мені більше як дві, три години, у тижні. Часто треба помагати собі нічною порою. Але я почуваю себе за доволена. Одинока жура моя то моя м,а-ма, що залишилася в Німеччині, і не відомо коли зможе приїхати. Дочка їздить до міста до школи, чоловік працює далеко від нас на 400 миль, і приїздить тільки раз в місяць. Заробляє мало, ли шень що на себе, щастя, що я тут маю хоч яку таку працю-. Ваша І. В. П. Найкращий приятель Нераз ми говорили й писа ли там на рідних землях, що найкращим друго м-приятеліем є добра, рідна книжка. Й так воно дійсно є. Але коли на рідній земілі, серед своїх людей відчувалось радість і вдоволення з доброї книжки, то на скільки вона му сить бути нам миліша на. чу жині де ми мов коралі розси пані! з розірваного намиста п ор оіз к о ч у в а л и с я, по ро з б іга - лися що нераз і слова ріднога не чується тижнями, місяця ми... Тому добре зробили ті, що виїздячи в далеку незнану країну, у своєму скромненько му скитальському клуночку знаходили місце хоч на. дві, три улюблені свої книжки. Та цього малого запасу на довгий час не вистане. Хто мешкає тут довше, а навіть ті, що* ще не мають сталого місця та відробл'яють обовязковий час праці, повинні збагачува ти себе не тільки модними строями але що важніше, но вими чи давніми цінними: книж ками. Великі обовязки мають тут наші жіночі організації. Де вони не були б, скільки членів не мали б, про заснування^ а о п і сля д оіпо вню ванн я б і б л і о - тек, вони повинні перш за все памятати. Централі повніші своїм відділам, філіям, нага дувати і класти це за обовя- зок. Повинні також помагати їм своїми порадами щодо ви- (Продовження на Стороні 7-ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
