Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
ПРАВИЛЬНА МОВА По домах в Америці й Кана ді справа задержання українсь кої розтовірної мови стає тру дніша .3 КОЖНИМ новим поко лінням, головно по містах. Ще поки діти мал.і, то говорять по українськи добрег та як підуть до школи, то поетепенно зас тупають свою мову англійсь кою, звужуючи свій засіб слів тільки до найконечніших пот реб. Що де. справа .поважна, про те нема сумніву. Тільки там де -батьки свідомі й впер- тр змагають задержати свою мову в розговорах та у плано вім читанні, вдається зберегти мбву. Та кілько є таких свідо мих батьків? З уваги на існуючу пробле му з мовою, батькам треба по важно застановитись над вив ченням дітей правильної мови в тих передшкільних роках. Якщо діти навчаться володіти мовою- як слід заки підуть під вплив школи й 'позашкільного товариства при забаві, то укра їнська мова у тих дітей задер житься. У звязку з цим треба свідомо відхилюватись від ді- то'чої мови загально прийня тої між нашими людьми. За- місць вчити дітей казгги -“зю- зя” на зимно, “гайту” на двір, "цьома” на поцілуй” “імоньо” на молоко, гаму” на їсти і та кі подібні діточі слова, що у- труднюють ~ дитині мову і від-; жилюють від правильності, краще змалку вчити дітей го ворити правильною чистою мовою. Це тим більш важне, що діти пізніше виростати муть ‘під впливами англійської школи й не зможуть виправи ти своєї мови та розвинути її, як де повинно бути. Зрештою, культурні люди вже давно за лишили діточу мову і вчать ді- - тей відразу говорити так як треба. А нам в Канаді тимбіль- ше потрібно задержати пра вильність мови у тих перед шкільних роках та свідомо збільшувати запас слів, щоб дитина через ібрак своїх слів не мусіла сходити на англійсь ку мову. Та не тільки важне те щоб збутись дитячого говору, але важне також щоб. діти навчи лись гарних і ’.правильних слів. Нераз бувають випадки, що між студентами і навіть уні- верситетниками чується ‘.прос тацькі вислови. На такі зви чайні слова, як дівчина кажуть “дівка”, на хлопця кажуть “па рубок”, «а уста ^и губи ка жуть “писок”, на тарілку “ми ска”, на жінку ‘ібаба”, на чо ловіка “хлоп”, на ложку “лиж на” Бувають ще .гірші висло ви, про які навіть не личить згадувати. Цілком певно, що такі студенти може й не винні. Вони говорять так як їх дім навчив. Та хіібаж уже не пора щоіб і іпо домах звикали до чи стої правильної літреатурної мов.и? Хібаж по домах нема книжок, нема часописів, щоб прийняти в розмову гар-гіі сло ва замісць грубих, некультур них? Батько й мати повинні пер ше ’пересіяти через решето свою мову, й відкинути те що негарне й неправильне. Для . того треба батькам і матерям багато читати та вигладжува ти свою щоденну мову, щоб змалку вчити дітей говорити гарною, чистою, правильною мовою. Та в Америці -й Канаді ще й загально прийнялась домішка перекручених англійських слів. Здається люди говорять по у- країнськи, але про що, не роз береш. Якісь “копки”, “кенди”, “мечки ”, “ П0ЙДИ ” , “гемері ”, “бойси” — і не зрахуєш кіль- ВШАНУВАННЯ ПРАЦІ ОЛЕНИ КИСІЛЕВСЬКОЇ Дня 11 жовтня, 1947, відбу лося в Мінхені, в Німеччині, зі брання Головної Управи Обєд нання Українських Жінок. На засідання прибула й на ша дорога сеніорка Олена Ки- сілевська, яку 1 -й зїзд-жіноц тва вибрав почесною членкою цеі організації. Голова ОУЖ зворушливо зя-сувала ту відда ність, -саможертовність та енер гію, я>кі віддавала п. Кисілевсь- ка національній справі серед у- кразійського жіноцтва, й вру чила їй Почесну Грамоту ро боти мистця П. Холодного. Пані Кисілевська, відповіда ючи Голові і всьому Пленум, я- .кий щиро вітав її оплесками, сказала що не почуває за со бою заслуги за ту працю, бо робила все це тому що інакше не могла. „Та праця була мені радістю і змістом життя, і я не уявляю щоб могла того не ро бити. Продовжую ту працю за раз, ь якому таборі не опини лася б, і буду продовжувати її, поки стане мені сил” (Не можна було спокійно слу хати тих простих, таких скром них і таких величавих у своїй простоті слів. ■ЦИМ— —і»а-га— во— ——— . ....... —-юив— ко чужих слів 1 закралося в на шу мову, так начеб у нас не було відповідних слів. А все це просте недбальство, або й таки вбогість розуму, б о ж у- країнська мова багата й нема потреби заступати свої слова чужими й засмічувати свою мову. Маючи перед собою таку ва жну проблему вивчення своєї мови, треба обовязково бать кам звернути увагу на всі не домагання й злі навички в роз говорах, іщо псують чистоту й правильність мови. Оце є най перший обовязок українсько го дому. Савеля Стечишин. ЩО ПИШУТЬ ПРО “НАШЕ ЖИТТЯ” В часописі". „ “Українець», у Франції”, .що виходить в Па рижі, появилася стаття Люби В. про теперішню укр. жіночу пресу. Авторка згадує що сьогодні € лише дві. українські жіночі газети, “Наше Життя” з Америці і “Громадянка” в а- мериканськгй зоні Німеччини, а крім того кілька '“жіночих сто рінок” у загальних українських часописах. Про “Наше Життя” авторка пише: На перше місце висувається своїм віком та стажем амери канське “Наше Життя”, орган Союзу Українок Америки, з місцем осідку у Филаделфії. “Наше Життя”, що виходить у- же пятий рік, під редакцією п. О. Лотоцько'ї, перейшло після війни велику еволюцію. З при їздом в Америку жінок з нової еміграції довгі' 'описи родин них свят поодиноких членок СУА заступили ’поважні статті на різні теми, здебільша про наші народ , іі звичаї, плекання українського народного мис тецтва, виховання дітей, а то й розяснення важливих істори чних подій, життєписи визнач них жінок. Гарячому патріоти змові українського американ ського жіноцтва слід приписа ти окиви'й відгук .на події в Краю, боротьбу УЇІА, що вияв ляється у статтях на ці теми та у виловлюванні вісток із нашої та чужинної преси .про Украї ну. На гордість жіноцтву, “На ше Ждття”- одне з перших за океанських часописів містило того роду статті. ФЕДЕРАЛЬНИЙ ПОДАТОК Федеральний скарб у Ва шингтоні одержав у 1947 ро ці 39,420,000,000 долярів дохо- дового податку. просвистала остання й замовкла. Ми почули кроки кількох важ ких чобіт і іоіпісля 'голоси: “Де вони?” “’Он там в уборной” — була відповідь. Кроки зближалися до нас. Ми всі застигли в німім напняті. Холодний піт облив чоло, •кров збігла з жил, а серце товклося молотком. І раптом в две рях перед нами стали чотири високі тіні зі штиками до' нас. І в ту мить ми всі нараз, мов на наказ ніким не даний зірвалися з місць на рівні ноти й лавою подалися до дверей; Із наших гру дей вирвалося враз несамовитим, божевільним, передсмертним голосом крик: “Ура”. Це сталося так несподівано й для нас са мих, що ми самі себе перелякалися. Десь узялася у нас нараз така зарЕашз©аа»ість і така -єдність думки й чину. “Чубарики” втекди'еейчас. Та далиас вони нам за 'цей наш виступ. Знову ша лено заторохтів'-журемет, засвистали в коридйрі кулі, несучи Ми Знову сиділи стис- нувшиса»д 0 .:-куп«.-Піт спливав з чола, не ставало воздуху, щоб' дихати. Нараз зірвався гзшсця падкий, загонистий Слюзар рвонув ся -до дверейікрикнув: .... “Друзі,; вони -нас'.всіх тут викрурять і вистріляють через НІЧ до ранку. Дркиж нам так покірно сидіти й ждати. Краще нам. продертися через вогонь скорострілу, чейже хтось спасеться! Гей друзі,, хто за мною?” Та в ту; мить спинив розпаленого 'Слюзара зрівноважений наш Воєвода. “Голіруч проти кулемета? .на певну смерть? а ще може ка тування? Ти знаєш скільки їх там >є? — Не торячися, пострівій ще до ранку, може щось виясниться”. Слюзар знеохочений, але послушний провідникові .пішов в куток, насупивши брови. В ту Хвилинку бевхнув знову перед нашими дверима мішок з сіноїм, а за ним знову впала кругла бомба термітівка. Ми зупинили віддих. Очима слідили за бом бою, що впала на обгорілу долівку, затрималася трохи І через згорілий псщіг покотилася до другої кімнати, що була напроти нашої уборної. Наступив розрив, шалений гук і тріск стіни су сіди ої камери. Ми заплющили очі і затулили голову руками, хо ронячи її. Почало горіти те, що ще не було спалене. Вкоротці загорівся й мішок з сіном перед нашими дверима. Ми замкнули наші двері уборної; бо торяч припікала, а дим сльозив очі й да вив у горлі. Мачали ми коци в уборному кориті ї обкладали ^им двері, -шоб не загорілися. Дим щораз більше наповняв у- борну в якій і так було брак .повітря і ми душилися. Поволі, по роді перел “ ' ними очима ставала страшна смерть. І викидом дивився ений Слюзар, безрадно споглядав наш Воєвода. Ми вдалк оліщки І в ніімій молитві благали Пречисту Матір Божу о ^на ж бо милосердна апасала наших бра’тів від турків, пас помилує. (Докінчення буде)
Page load link
Go to Top