Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2016 Під час поїздки до Флориди на запро- шення голови 56-го Відділу СУА Анни Марі Сусли у Норт Порт я була присутня на що- місячних сходинах відділу, що відбулися 2 лютого, на яких поділилася з союзянками деталями нашої подорожі в Україну у грудні 2015 року (англійська версія підсумків поїздки вийшла в січневому випуску «Нашого Життя», а українська – у лютневому). Готуючись до цієї зустрічі, я зрозуміла, що можу розповісти про мої особисті вра- ження і почуття навіть більше, ніж про самі зустрічі і дискусії. І саме цієї теми хочу торк- нутися у цьому числі журналу. Якщо говорити в загальному, то майже кожен мій негативний досвід ішов у парі з позитивним – хоч і не обов’язково такої самої міри, але все ж пози- тивним. Так, ми відчули біль кожної вулички на Майдані в Києві, де «Беркут» знищував моло- дих українців, але ми також спостерігали за безліччю відвідувачів цих місць, які говорили про хоробрість тих молодих людей, і таким чином тримали при житті надію тих полеглих, що настане світле майбутнє! Зустрічаючись з депутатом Верховної Ради України Єгором Соболєвим, ми слухали про деталі його важкої боротьби як очільника парляментського комітету із запобігання та протидії корупції, але водночас ми бачили перед собою молодого патріота, одного з орга- нізаторів студентського Майдану, який і досі зберігає ідеали Майдану живими і далі лиша- ється оптимістичним щодо майбутнього. Ми слухали жахливі історії сімей пора- нених воїнів під час відвідин в Київському і Львівському воєнних шпиталях, і водночас ми зустріли там дуже багато молодих волонтерів, що об’єдналися і формували справжню волон- терську мережу, яка допомагає своїм співвіт- чизникам-українцям. Відвідуючи о. Степана Суса, пароха церкви св. апостолів Петра і Павла (Гарнізон- ного храму Львова), ми дізналися про число воїнів, яких поховав о. С. Сус за два минулі роки, а також побачили білий березовий хрест, шанобливо поставлений у нього в храмі (цей хрест – єдине, що залишилося стояти неушко- дженим на луганській базі української армії після бомбардувань ополченців). Але протя- гом цих самих відвідин ми зустріли одну з дуже багатьох пар (де наречений – воїн укра- їнської армії), яких отець Степан Сус повінчав. Ця новостворена пара сіяла любов’ю і пляна- ми на майбутнє. Проводячи час з повним натхнення 84- річним священиком (колишнім дисидентом) о. Петром Зеленюхом, а також з великим пат- ріотом, колишнім депутатом Верховної Ради України, що супроводжував пані Марію Фур- так (яка була дуже помічною у соціяльних ініціятивах СУА з часів Майдану), ми дізна- лися, що значить патріотизм тих, які живуть в Україні, на противагу до нашого «діяспорно- го» патріотизму. Вони таки відрізняються... Водночас, я стала свідком того факту, що за цими чоловіками було стеження, їхні розмови і телефонні дзвінки прослуховувалися! «Але ж ким? – спитала я. – В якому ми році живемо?» Під час відвідин реабілітаційного цент- ру для дітей з особливими потребами «Джере- ло» нашою першою реакцією став жаль до долі цих дітей. Але ж ні! Ця структура зробила величезний прогрес у суспільстві; завдяки їй воно вчиться поважати права цих прекрасних діток і високо їх цінити, як унікальні дари від Бога! Беручи участь у міжнародній місії ви- їзної клініки Шрайнер у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні і бачачи коридори лікарні, повні батьків і дітей, що страждають від опікових травм, ми відчували відчай бать- ків у зв’язку з їхньою неспроможністю та недоступністю до необхідної їхнім дітям спе- ціялізованої допомоги. Але водночас ми дос- відчили доброту цих американських лікарів, які не пошкодували свого часу, щоби покра- щити життя цих дітей з цілої України. Бачити співпрацю американських і українських ліка- рів було для нас нагородою, не кажучи вже про те, що СУА був головним спонсором цієї історичної місії. Обговорюючи з майбутнім директором Інституту психічного здоров’я УКУ можливості підтримки цієї інституції з нашого боку, ми детально розглянули приховану боротьбу вої- нів, що повернулися з АТО, з посттравматич- ним стресовим синдромом. Це – небачений, невідомий наслідок цієї війни. Однак позитив- ним у цьому всьому є те, що УКУ шукає ре- альні шляхи психічно і фізично зцілювати по- ранених у цей час – і СУА радіє з партнерства в
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
