Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2016 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Молоденька овечка Ярка того дня встала дуже раненько. Вона поспішала якнайшвидше вийти з коша- ри так, щоб ніхто не помітив. Не тому, що була неслухняною, а хотіла допомогти своєму меншому братчикові Бемчикові, який ось уже декілька днів нездужає. Вона чула, як в кошарі говорили, що братчикові допомогла б свіжа травичка, а Весни все нема та нема. Десь забарилася Весна, хоча, як почулося Ярці, що «весна вже за горами». Ось Ярка і задумала обійти найближчу гору, зустріти довгоочікувану Весну і попросити її, щоб поспішила в ці краї, де її так нетерпляче чекають. Густий смерековий ліс зустрів молоду овечку тихим шумом, а гірська річка з вкритими льодом берегами глухим гуркотом вічно невдоволеного водоспаду. Трохи вище водоспаду Ярка знайшла місток над незамерзаючою навіть в найбільші морози бистрою річкою і в невдовзі вже була на освітленій раннім сонцем лісовій галявині. Тут злякалася сірого зайчика, що раптом вистрибнув з-за кущів, бо також злякався ягнички. Правда, швиденько заспокоїлися обоє і чемно привіталися. Зайчик запитав, куди прямує Ярка лісом і чи не боїться вовків. – Боюся, – призналася Ярка, – але мушу йти заради хворого братчика, та й самій вже довга зима обридла. Йду просити Весну, щоб завітала чимскоріш. – Мені теж вже набридло гризти кору та жувати суху траву з-під снігу, то піду з тобою. Так вже хочеться свіжої зеленої травички! А звати мене Стрибунець, – чемно вклонився зайчик. Вже десь вполудне до них приєднався великий олень Рогач з могутніми рогами. Дізнавшись про мету подорожі Ярки і Стрибунця, поважно промовив: – Піду з вами, бо теж сумую за теплом та зеленою пашею, та й в пригоді вам стану, якщо зустрінемо якогось хижака. Мої роги будуть для нас всіх добрим захистом. – Не говорім про хижаків, – вступив в розмову Стрибунець, бо народна приказка каже: «Не викликай вовка з лісу». Краще поспішімо, бо Сонечко вже пройшло полови- ну свого шляху, а кін- ця горі ще нема та й нема.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
