Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2016 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Молоденька овечка Ярка того дня встала дуже раненько. Вона поспішала якнайшвидше вийти з коша- ри так, щоб ніхто не помітив. Не тому, що була неслухняною, а хотіла допомогти своєму меншому братчикові Бемчикові, який ось уже декілька днів нездужає. Вона чула, як в кошарі говорили, що братчикові допомогла б свіжа травичка, а Весни все нема та нема. Десь забарилася Весна, хоча, як почулося Ярці, що «весна вже за горами». Ось Ярка і задумала обійти найближчу гору, зустріти довгоочікувану Весну і попросити її, щоб поспішила в ці краї, де її так нетерпляче чекають. Густий смерековий ліс зустрів молоду овечку тихим шумом, а гірська річка з вкритими льодом берегами глухим гуркотом вічно невдоволеного водоспаду. Трохи вище водоспаду Ярка знайшла місток над незамерзаючою навіть в найбільші морози бистрою річкою і в невдовзі вже була на освітленій раннім сонцем лісовій галявині. Тут злякалася сірого зайчика, що раптом вистрибнув з-за кущів, бо також злякався ягнички. Правда, швиденько заспокоїлися обоє і чемно привіталися. Зайчик запитав, куди прямує Ярка лісом і чи не боїться вовків. – Боюся, – призналася Ярка, – але мушу йти заради хворого братчика, та й самій вже довга зима обридла. Йду просити Весну, щоб завітала чимскоріш. – Мені теж вже набридло гризти кору та жувати суху траву з-під снігу, то піду з тобою. Так вже хочеться свіжої зеленої травички! А звати мене Стрибунець, – чемно вклонився зайчик. Вже десь вполудне до них приєднався великий олень Рогач з могутніми рогами. Дізнавшись про мету подорожі Ярки і Стрибунця, поважно промовив: – Піду з вами, бо теж сумую за теплом та зеленою пашею, та й в пригоді вам стану, якщо зустрінемо якогось хижака. Мої роги будуть для нас всіх добрим захистом. – Не говорім про хижаків, – вступив в розмову Стрибунець, бо народна приказка каже: «Не викликай вовка з лісу». Краще поспішімо, бо Сонечко вже пройшло полови- ну свого шляху, а кін- ця горі ще нема та й нема.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
