Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 З З З А А А Б Б Б У У У Т Т Т Т Т Т Ю Ю Ю Н Н Н Е Е Е П П П І І І Д Д Д Л Л Л Я Я Я Г Г Г А А А Є Є Є Без пам ’ яті про минуле немає майбут - нього. Вона є не тільки оберегом найвищих людських цінностей, але й формує подальший поступ нації. Кожній людині властиве є забу ва ти як зло, причинене їй, (час – найкращий лі кар), так і добро. Правда, добро забувається швид ше. Але забувати трагічні часи в історії свого народу є недопустимим, а навіть злочин ним перед н ацією та гріхом перед пам ’ яттю предків. Весною, коли все в природі поверта єть - ся до життя, а земля вкривається зеленню та розмаїттям цвіту, особливо важко сприймати минулі трагічні сторінки нашої історії і ті жертви, які український народ переніс за часи свого поневолення. Голодомор – Ґеноцид українського на - ро ду в 1932 - 33 роках був однією з найстрашні - ших акцій Московської імперії проти носіїв тієї історії, культури, яку Росія собі присвоїла, про - ти народу, який протягом трьох століть Москва намагалася знищити. Відзначаючи в цьому році 80 - ліття цієї трагедії ураїнського народу, епогей якої припав на зиму та початок весни 1933 - го року, не забуваймо говорити про цей не людський злочин. Адже є ряд країн, уряди яких називають себе «демократичними» та «цивілізованими», але не хочуть визнати голо - домори в Україні ґеноцидом українського наро - ду. Якщо уряди певних країн іґнорують цей злочин Російської імперії, як і ті держави, що мовчки спостерігали за його проведенням в ті часи і не виступили проти катівс ького знищен - ня народу з яких би то не було причин, стають співучасниками того злочину. Злочинцями ми повинні вважати і ті українофобські партії, про - російські угрупування, що вільно проводять анти українську політику в Україні в наш час і заперечують в до году Москві, отримуючи за це юдині срібняки, Голодомор - Ґеноцид 1932 - 33 рр. Квітень місяць вчить нас сприймати чужу біду, співчувати чужому горю. 26 квітня 1986 р. нашу країну підстерегло ще одне всена - родне горе – Чорнобильска катастрофа. Катаст - рофа, в р езультаті якої потерпіли три мільйони людей, 129 населених пунктів України стали безлюдними, звідки було переселено понад 160 тисяч населення. Катастрофа, яка могла закін - чи тися трагедією для всієї Европи. Важко собі уявити, що було б з її населенням, як би за прогнозами вчених - атомщиків вогонь дійшов до сконцентрованого урану всередині реактора, в результаті якого стався б атомний вибух. Не сталося... З Божого Повеління нечувана катаст - рофа не сталася завдяки героїчній самопожерт - ві українських пожежникі в, авіяторів. Про що хочу нагадати всім і небайдужим, і байдужим. Квітень 1986 року був навпрочуд теп - лим, сонячним. В Києві цвіли каштани, квіту - вало Полісся. І ось над прекрасними квітучими садами, засіяними ланами та городами, прек - рас ними зеленими лі сами пронісся смертель - ний вихор. В результаті вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС виникла пожежа. Загинули оператори четвертого реактора. Нез - ва жаючи на високу радіяцію, оператори пере - кри вають роботу третього реактора. Приїжджа - ють пожежни ки і без спеціяльного одягу, голи - ми руками намагаються погасити пожежу. Вони першими померли. Побоюючись атом но - го вибуху, прогнозованого академіками Веліхо - вим і Лєгасовим, який згодом застрелився, гелікоптери почали скидати на реактор солі бору і свине ць. Пілоти, що здійснювали цю ро - боту, отримали смертельно високі дози ра дія - ції. Вони знали про це, але ніхто з них не від - ступив. Біда для народів Европи відступила. Радіяція смертельною пеленою розтіка - лася навкруги. Академік Патон, директор та спеціялісти інституту атомної фізики зверну - ли ся до тодішнього голови уряду УРСР Ляшка про евакуацію населення, особливо дітей. Під - готовка до евакуації розпочалась. Але тут втру - тилася Москва. Горбачов та голова Ради Мініст - рів Рижков заборонили не тіль ки евакуювати населення, але й повідомляти його про катаст - ро фу і смертельну небезпеку. В Києві школярів, робітників, службовців вивели на першотрав не - ву демонстрацію, провели старт велогонки миру, на який закликали киян галасливі рек лями . Україна досі не загоїла рани Чорнобиля. Катастрофа, яка сталася з вини московських атомщиків, їх легковажного ставлення до гео - ко логії, злочинного недооцінення геофізичного фактора. Теперішній квітень повинен об’єднати нас всіх у скорботній пам’яті і молитві про тих ліквідаторів, що незрівнянно дорогою ціною заплатили за спасіння людства. Підтримати морально тих, хто ще живе покалічений, під - три мати тих, хто лікує своїх рідних, хто оплакує своїх близьких. Навчімося сприймати чужий біль, як власний. Не будьмо пас ивними в житті суспільства, намагаймося осмислити і свою ро - л ю в історії. Осмислення Чорнобильських проб - лем залишається і дальше необхідним і гостро невідкладним не тільки заради майбут нього нашого народу, але й усієї пл я нети Земля. Чорнобильською катастрофою закінчи - лась ера Московсько - комуністичної імперії зла. Молода Україна, здобувши незалежність, ще непевними кроками входить у свою весну і віримо, що кроки її зміцніють і прийде довго - жданне літо. Лідія Слиж .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
