Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 19 київської Софії, катедри св. Юра у Льво ві, безліч інших предметів – пам’яток наших га - лицьких єпископів і священиків. Зберігаються тут плащаниці, врятовані в часи ворожого руйнування наших церков. Великою цінністю є гарна велика збірка старовинних металевих хрестів та ікон нашого обряду поряд з іконами грецького походження. У великій мірі сучасні українські мист - ці жертвенно спричинилися до збагачення музею своїми картинами, графікою і скульп ту - рою. Того літа прибув до Риму мистець Михай - ло Мороз, колишній портретист Митрополита Андрея Шептицьк ого, який виготовив два порт рети Блаженнішого Йосифа Сліпого і зде - понував їх в музею. В залі скульптур зберігаються портрети і погруддя Папи Івана ХХІІІ, Папи Павла V І та Верховного Архиєпископа Йосифа, роботи наших скульпторів Крука і Молодожанина, а також скульптурний портрет Тараса Шевченка роботи Молодожанина і плоскорізьба у вико - нанні Мухина. Між експонатами окрема увага присвячена українському народному мистец - тву у формі вишивок і писанок з різними реґіональними мотивами, гуцульська ноша, килими , кераміка і різьба. Велика заслуга в упорядкуванні знач - ної частини експонатів належить пані Софії Янів і мистцю Святославу Гординському, які дали початок і уможливили дальшу працю в упорядкуванні музейних матеріялів. Працю пані Янів продовжували проф. Бо гдан Боцюр - ків, мистець Юрій Гура з дружиною, пані М. Гузар - Дубляниця, Ольга Федак, Стефанія Пуш кар, Марія Мазур, Ірина Павликовська, архітект Філінський з дружиною і студент Андрій Мадай. До Риму далі прибувають нові експонати, які вимагають клясифікації , ката - ло гування і приміщення у відповідних кімна - тах та дальшої праці і нових матеріяльних фондів. Найголовніше вже зроблено і в най - славнішому місті музеїв світу – Римі створено наш український музей мистців. Дальший його ріст залежить від нас самих, на шої любо - ви до власної спадщини і розуміння її вартости для майбутніх поколінь. Дякуймо Всевишньому, що є між нами люди, які дбають про збереження наших ду - хов них скарбів, як доказів культури українсь - кого народу. Ірена Гомотюк - Зє лик ПРИТЧА ПРО ДВІ РОДИНИ В багатоповерховому будинку на одному поверсі мешкали дві молоді пари. Назвемо першу пару Юрком і Ганною, а другу – Андрієм і Марією. Сусіди першій парі часто робили зауваження за голосні сварки, грюкання дверима в вечірній час у будні та цілоденні супереч ки у святкові дні. При цьому ставили їм у приклад другу пару, в помешканні яких завжди панували спокій і злагода. Якось вечором Юрко, щоб зупинити сварку з дружиною своєю «перемогою» – останнім словом, грюкнув дверима і вийшов у спільний коридор. Побачив, що двері до сусідів були привід - чинені, то нишком підібрався до їх помешкання. Цікавило його, що сприяє такій злагоді у цій родині. В кімнаті стиха линула музика з телевізора, Марійка робила порядок в домі, а Андрій прасував білизну. Раптом почувся з кух ні свист закипілої води в чайнику. Марійка поставила вазу, яку вити - рала вологою шматиною на край стола, і вибіла з кімнати. До свисту чайника додався дзвінок теле фона. Андрій відложив праску і метнувся до стола. – Тр - р - а - ах! – бомбою розірвалася криштале ва ваза, яку, нехотячи, звалив з і стол у Андрій. – Ось ти, йолопе , зараз дістанеш по самі вуха, – злорадісно пробурмотів собі під ніс Юрко, т – добре, що двері відк р иті, хай всі почують вашу хвалену «святість». До кімнати вбігла Марійка і Андрій, збираючи н авколішках осколки, з жалем промовив: – Вибач мені, серденько, це я винен. Все це через мою незграбність... – Та ні, коханий, це я винна, бо в поспіху залишила вазу на краєчку стола, – відповіла лагідним голосом Марійка і присіла допомагати чоловікові. Зайшов Юрко до свого дому, тихо причинивши двері, і з порога промовив: – Тепер я знаю, чому наші сусіди не сва ряться між собою, так як ми. Сказати тобі? Тому, що кожен з них за якийсь негаразд бере вину на себе, а ми протягом доби можемо одне одному доказу вати криком свою правоту. Подав Дмитер Слутий.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
