Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2013 ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ Любомира Ґайовська - Бойко «Немов сльози - самоцвіти Ніжно по лиці Пливуть спогади з вітцівських Днів...» Цей уривок з вірша Лю - бомири Ґайовської - Бойко «Пер - лини» можна сприйняти як епіграф до її творчості, яка виз - ріла на папері у її оповіданнях, есеях, етюдах, спогадах, віршах. Так, саме «пронизуюча носталь - гія, – як висловився про твор - чість пані Любомири Роман Ко - ритко, член Національної спілки письмен ни - ків України, – відчуття, яке читачеві в Україні ві дразу збагнути неможливо: у ньому тісно переплелися радість і сум, втіха і нудьга, мрії і біль...». Народилася Любомира Ґайовська - Бой - ко 15 липня 1932 р. в Коломиї, Західна Україна в учительській сім’ї. Навчалася у школі села Сапогів і в Тернополі, де скла ла вступний іс - пит до гімназії. Але наближення совєтсько - німецького фронту змусило її батька, свідо - мого українського патріота, виїхати з родиною на Лемківщину. З того часу фактично розпо - чалося еміґраційне життя родини Ґайовських. Фронт посувався все ближ че, і вони вирішили податись далі на Захід. Кінець війни застав їх в тирольському селі Іттер, в Австрії. У місті Інс - брук діяла гімназія під протекторатом орга - нізації св. Андрея з правом навчання україн - ської мови. Тут Любомира закінчила сьому клясу, а м атуру здала в Ляндецькій таборовій гімназії екстерном. Відтак поступила на фар - мацевтичні студії до університету в Інсбруку, та вже через рік, у 1950 році родина Ґайов - ських виїхала до Америки. І тут почалися нові митарства. Батько не мав праці, мати хво ріла, тож Любомира переживала важкі побутові труднощі. Але в 1954 році вона знайшла свою другу половину – одружилася з Орестом Бойком, також сином колишніх вчителів зі села Підгайчики, що на Львівщині. Молоде подружжя було щасливим. У 1955 році народилася доня Мартуся, а ще через чотири роки – Лідуня... Поволі вироста - ли діти, одружилися, з’явився внук Роман, батьки спочили на чужині вічним сном. Пані Любомира вступила до Союзу Українок Америки, активно включилася до працьо - витого 86 - го Відділу СУА в Ню - арк у, де упродовж років викону - вала обов’язки пресової рефе - рент ки та протоколярної секре - тарки. Життя продовжуєть я, але... її душу постійно гризе туга за рідним краєм, за Україною. Тому й взялася за перо, пише короткі прозові твори та вірші, в яких виливає всю свою журбу, печаль і тугу за навіки покину - тою Україною... Звичайно, Любо - мира Ґайовська - Бойко не є про - фесійною поетесою та письмен - ни цею, але щирість, вміння втілити у своїх тво рах те, що пульсує у самому серці, образ - ність мови, психологізм не мож уть не зачару - вати читача. У 2008 році у Львівському видавницві «Ліга - Прес» побачила світ збірка віршів, опо - відань, есеїв, етюдів та спогадів Любомири Ґайовської - Бойко під назвою «Моя пекуча нос тальгія». Свою книжку авторка присвячує пам’яті батьків – О льги (з Маличів) і Антона Ґайовських, які зуміли, як висловлюється п. Любомира, «передати та защепити в мені, ще малолітній, велику любов і пошану до прек - рас ної та не з нашої волі залишеної рідної землі – України». Всі прозові твори авторки мають під собою документальне тло. І свята батьківська патріотична заповідь, що кожен українець чи українка, незважаючи на те, де проживає – на ріній землі чи на чужині – перш за все мусить мати незрадливу любов до своєї нації, до своєї Батьківщини України, де проро сло її родове коріння і розгалужилося могутнім деревом ноціональної свідомості, без якої неможливо стати патріотом України. То ж не дивно, що без ностальгічних переживань не може існувати жоден справжній українськиї патріот поза межами України. Любомира Ґайовська - Бойко надіється, що її «скромні розповіді дадуть змогу моло - дому поколінню краще зрозуміти пройдений нами шлях тодішньої історії». Пропонуємо читачам кілька творів Любо мири Ґайовської - Бойко.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
