Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 З З З А А А Б Б Б У У У Т Т Т Т Т Т Ю Ю Ю Н Н Н Е Е Е П П П І І І Д Д Д Л Л Л Я Я Я Г Г Г А А А Є Є Є Без пам ’ яті про минуле немає майбут - нього. Вона є не тільки оберегом найвищих людських цінностей, але й формує подальший поступ нації. Кожній людині властиве є забу ва ти як зло, причинене їй, (час – найкращий лі кар), так і добро. Правда, добро забувається швид ше. Але забувати трагічні часи в історії свого народу є недопустимим, а навіть злочин ним перед н ацією та гріхом перед пам ’ яттю предків. Весною, коли все в природі поверта єть - ся до життя, а земля вкривається зеленню та розмаїттям цвіту, особливо важко сприймати минулі трагічні сторінки нашої історії і ті жертви, які український народ переніс за часи свого поневолення. Голодомор – Ґеноцид українського на - ро ду в 1932 - 33 роках був однією з найстрашні - ших акцій Московської імперії проти носіїв тієї історії, культури, яку Росія собі присвоїла, про - ти народу, який протягом трьох століть Москва намагалася знищити. Відзначаючи в цьому році 80 - ліття цієї трагедії ураїнського народу, епогей якої припав на зиму та початок весни 1933 - го року, не забуваймо говорити про цей не людський злочин. Адже є ряд країн, уряди яких називають себе «демократичними» та «цивілізованими», але не хочуть визнати голо - домори в Україні ґеноцидом українського наро - ду. Якщо уряди певних країн іґнорують цей злочин Російської імперії, як і ті держави, що мовчки спостерігали за його проведенням в ті часи і не виступили проти катівс ького знищен - ня народу з яких би то не було причин, стають співучасниками того злочину. Злочинцями ми повинні вважати і ті українофобські партії, про - російські угрупування, що вільно проводять анти українську політику в Україні в наш час і заперечують в до году Москві, отримуючи за це юдині срібняки, Голодомор - Ґеноцид 1932 - 33 рр. Квітень місяць вчить нас сприймати чужу біду, співчувати чужому горю. 26 квітня 1986 р. нашу країну підстерегло ще одне всена - родне горе – Чорнобильска катастрофа. Катаст - рофа, в р езультаті якої потерпіли три мільйони людей, 129 населених пунктів України стали безлюдними, звідки було переселено понад 160 тисяч населення. Катастрофа, яка могла закін - чи тися трагедією для всієї Европи. Важко собі уявити, що було б з її населенням, як би за прогнозами вчених - атомщиків вогонь дійшов до сконцентрованого урану всередині реактора, в результаті якого стався б атомний вибух. Не сталося... З Божого Повеління нечувана катаст - рофа не сталася завдяки героїчній самопожерт - ві українських пожежникі в, авіяторів. Про що хочу нагадати всім і небайдужим, і байдужим. Квітень 1986 року був навпрочуд теп - лим, сонячним. В Києві цвіли каштани, квіту - вало Полісся. І ось над прекрасними квітучими садами, засіяними ланами та городами, прек - рас ними зеленими лі сами пронісся смертель - ний вихор. В результаті вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС виникла пожежа. Загинули оператори четвертого реактора. Нез - ва жаючи на високу радіяцію, оператори пере - кри вають роботу третього реактора. Приїжджа - ють пожежни ки і без спеціяльного одягу, голи - ми руками намагаються погасити пожежу. Вони першими померли. Побоюючись атом но - го вибуху, прогнозованого академіками Веліхо - вим і Лєгасовим, який згодом застрелився, гелікоптери почали скидати на реактор солі бору і свине ць. Пілоти, що здійснювали цю ро - боту, отримали смертельно високі дози ра дія - ції. Вони знали про це, але ніхто з них не від - ступив. Біда для народів Европи відступила. Радіяція смертельною пеленою розтіка - лася навкруги. Академік Патон, директор та спеціялісти інституту атомної фізики зверну - ли ся до тодішнього голови уряду УРСР Ляшка про евакуацію населення, особливо дітей. Під - готовка до евакуації розпочалась. Але тут втру - тилася Москва. Горбачов та голова Ради Мініст - рів Рижков заборонили не тіль ки евакуювати населення, але й повідомляти його про катаст - ро фу і смертельну небезпеку. В Києві школярів, робітників, службовців вивели на першотрав не - ву демонстрацію, провели старт велогонки миру, на який закликали киян галасливі рек лями . Україна досі не загоїла рани Чорнобиля. Катастрофа, яка сталася з вини московських атомщиків, їх легковажного ставлення до гео - ко логії, злочинного недооцінення геофізичного фактора. Теперішній квітень повинен об’єднати нас всіх у скорботній пам’яті і молитві про тих ліквідаторів, що незрівнянно дорогою ціною заплатили за спасіння людства. Підтримати морально тих, хто ще живе покалічений, під - три мати тих, хто лікує своїх рідних, хто оплакує своїх близьких. Навчімося сприймати чужий біль, як власний. Не будьмо пас ивними в житті суспільства, намагаймося осмислити і свою ро - л ю в історії. Осмислення Чорнобильських проб - лем залишається і дальше необхідним і гостро невідкладним не тільки заради майбут нього нашого народу, але й усієї пл я нети Земля. Чорнобильською катастрофою закінчи - лась ера Московсько - комуністичної імперії зла. Молода Україна, здобувши незалежність, ще непевними кроками входить у свою весну і віримо, що кроки її зміцніють і прийде довго - жданне літо. Лідія Слиж .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
