Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2013 ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ Любомира Ґайовська - Бойко «Немов сльози - самоцвіти Ніжно по лиці Пливуть спогади з вітцівських Днів...» Цей уривок з вірша Лю - бомири Ґайовської - Бойко «Пер - лини» можна сприйняти як епіграф до її творчості, яка виз - ріла на папері у її оповіданнях, есеях, етюдах, спогадах, віршах. Так, саме «пронизуюча носталь - гія, – як висловився про твор - чість пані Любомири Роман Ко - ритко, член Національної спілки письмен ни - ків України, – відчуття, яке читачеві в Україні ві дразу збагнути неможливо: у ньому тісно переплелися радість і сум, втіха і нудьга, мрії і біль...». Народилася Любомира Ґайовська - Бой - ко 15 липня 1932 р. в Коломиї, Західна Україна в учительській сім’ї. Навчалася у школі села Сапогів і в Тернополі, де скла ла вступний іс - пит до гімназії. Але наближення совєтсько - німецького фронту змусило її батька, свідо - мого українського патріота, виїхати з родиною на Лемківщину. З того часу фактично розпо - чалося еміґраційне життя родини Ґайовських. Фронт посувався все ближ че, і вони вирішили податись далі на Захід. Кінець війни застав їх в тирольському селі Іттер, в Австрії. У місті Інс - брук діяла гімназія під протекторатом орга - нізації св. Андрея з правом навчання україн - ської мови. Тут Любомира закінчила сьому клясу, а м атуру здала в Ляндецькій таборовій гімназії екстерном. Відтак поступила на фар - мацевтичні студії до університету в Інсбруку, та вже через рік, у 1950 році родина Ґайов - ських виїхала до Америки. І тут почалися нові митарства. Батько не мав праці, мати хво ріла, тож Любомира переживала важкі побутові труднощі. Але в 1954 році вона знайшла свою другу половину – одружилася з Орестом Бойком, також сином колишніх вчителів зі села Підгайчики, що на Львівщині. Молоде подружжя було щасливим. У 1955 році народилася доня Мартуся, а ще через чотири роки – Лідуня... Поволі вироста - ли діти, одружилися, з’явився внук Роман, батьки спочили на чужині вічним сном. Пані Любомира вступила до Союзу Українок Америки, активно включилася до працьо - витого 86 - го Відділу СУА в Ню - арк у, де упродовж років викону - вала обов’язки пресової рефе - рент ки та протоколярної секре - тарки. Життя продовжуєть я, але... її душу постійно гризе туга за рідним краєм, за Україною. Тому й взялася за перо, пише короткі прозові твори та вірші, в яких виливає всю свою журбу, печаль і тугу за навіки покину - тою Україною... Звичайно, Любо - мира Ґайовська - Бойко не є про - фесійною поетесою та письмен - ни цею, але щирість, вміння втілити у своїх тво рах те, що пульсує у самому серці, образ - ність мови, психологізм не мож уть не зачару - вати читача. У 2008 році у Львівському видавницві «Ліга - Прес» побачила світ збірка віршів, опо - відань, есеїв, етюдів та спогадів Любомири Ґайовської - Бойко під назвою «Моя пекуча нос тальгія». Свою книжку авторка присвячує пам’яті батьків – О льги (з Маличів) і Антона Ґайовських, які зуміли, як висловлюється п. Любомира, «передати та защепити в мені, ще малолітній, велику любов і пошану до прек - рас ної та не з нашої волі залишеної рідної землі – України». Всі прозові твори авторки мають під собою документальне тло. І свята батьківська патріотична заповідь, що кожен українець чи українка, незважаючи на те, де проживає – на ріній землі чи на чужині – перш за все мусить мати незрадливу любов до своєї нації, до своєї Батьківщини України, де проро сло її родове коріння і розгалужилося могутнім деревом ноціональної свідомості, без якої неможливо стати патріотом України. То ж не дивно, що без ностальгічних переживань не може існувати жоден справжній українськиї патріот поза межами України. Любомира Ґайовська - Бойко надіється, що її «скромні розповіді дадуть змогу моло - дому поколінню краще зрозуміти пройдений нами шлях тодішньої історії». Пропонуємо читачам кілька творів Любо мири Ґайовської - Бойко.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
