Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 19 київської Софії, катедри св. Юра у Льво ві, безліч інших предметів – пам’яток наших га - лицьких єпископів і священиків. Зберігаються тут плащаниці, врятовані в часи ворожого руйнування наших церков. Великою цінністю є гарна велика збірка старовинних металевих хрестів та ікон нашого обряду поряд з іконами грецького походження. У великій мірі сучасні українські мист - ці жертвенно спричинилися до збагачення музею своїми картинами, графікою і скульп ту - рою. Того літа прибув до Риму мистець Михай - ло Мороз, колишній портретист Митрополита Андрея Шептицьк ого, який виготовив два порт рети Блаженнішого Йосифа Сліпого і зде - понував їх в музею. В залі скульптур зберігаються портрети і погруддя Папи Івана ХХІІІ, Папи Павла V І та Верховного Архиєпископа Йосифа, роботи наших скульпторів Крука і Молодожанина, а також скульптурний портрет Тараса Шевченка роботи Молодожанина і плоскорізьба у вико - нанні Мухина. Між експонатами окрема увага присвячена українському народному мистец - тву у формі вишивок і писанок з різними реґіональними мотивами, гуцульська ноша, килими , кераміка і різьба. Велика заслуга в упорядкуванні знач - ної частини експонатів належить пані Софії Янів і мистцю Святославу Гординському, які дали початок і уможливили дальшу працю в упорядкуванні музейних матеріялів. Працю пані Янів продовжували проф. Бо гдан Боцюр - ків, мистець Юрій Гура з дружиною, пані М. Гузар - Дубляниця, Ольга Федак, Стефанія Пуш кар, Марія Мазур, Ірина Павликовська, архітект Філінський з дружиною і студент Андрій Мадай. До Риму далі прибувають нові експонати, які вимагають клясифікації , ката - ло гування і приміщення у відповідних кімна - тах та дальшої праці і нових матеріяльних фондів. Найголовніше вже зроблено і в най - славнішому місті музеїв світу – Римі створено наш український музей мистців. Дальший його ріст залежить від нас самих, на шої любо - ви до власної спадщини і розуміння її вартости для майбутніх поколінь. Дякуймо Всевишньому, що є між нами люди, які дбають про збереження наших ду - хов них скарбів, як доказів культури українсь - кого народу. Ірена Гомотюк - Зє лик ПРИТЧА ПРО ДВІ РОДИНИ В багатоповерховому будинку на одному поверсі мешкали дві молоді пари. Назвемо першу пару Юрком і Ганною, а другу – Андрієм і Марією. Сусіди першій парі часто робили зауваження за голосні сварки, грюкання дверима в вечірній час у будні та цілоденні супереч ки у святкові дні. При цьому ставили їм у приклад другу пару, в помешканні яких завжди панували спокій і злагода. Якось вечором Юрко, щоб зупинити сварку з дружиною своєю «перемогою» – останнім словом, грюкнув дверима і вийшов у спільний коридор. Побачив, що двері до сусідів були привід - чинені, то нишком підібрався до їх помешкання. Цікавило його, що сприяє такій злагоді у цій родині. В кімнаті стиха линула музика з телевізора, Марійка робила порядок в домі, а Андрій прасував білизну. Раптом почувся з кух ні свист закипілої води в чайнику. Марійка поставила вазу, яку вити - рала вологою шматиною на край стола, і вибіла з кімнати. До свисту чайника додався дзвінок теле фона. Андрій відложив праску і метнувся до стола. – Тр - р - а - ах! – бомбою розірвалася криштале ва ваза, яку, нехотячи, звалив з і стол у Андрій. – Ось ти, йолопе , зараз дістанеш по самі вуха, – злорадісно пробурмотів собі під ніс Юрко, т – добре, що двері відк р иті, хай всі почують вашу хвалену «святість». До кімнати вбігла Марійка і Андрій, збираючи н авколішках осколки, з жалем промовив: – Вибач мені, серденько, це я винен. Все це через мою незграбність... – Та ні, коханий, це я винна, бо в поспіху залишила вазу на краєчку стола, – відповіла лагідним голосом Марійка і присіла допомагати чоловікові. Зайшов Юрко до свого дому, тихо причинивши двері, і з порога промовив: – Тепер я знаю, чому наші сусіди не сва ряться між собою, так як ми. Сказати тобі? Тому, що кожен з них за якийсь негаразд бере вину на себе, а ми протягом доби можемо одне одному доказу вати криком свою правоту. Подав Дмитер Слутий.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
