Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2012 Лісова школа Казка Маленький Левчик сум - ний сидів на порозі свого дому і час від часу мовчки змахував непрошену сльозу з голубих оченят. І тут до нього підійш л а, махаючи при вітно хвостиком, собачка Ласочка. Несміливо лизнула теплим язичком курносий носик Левчика, а побачив ши, що хлопчик не відреаґував на її привітання, лизнула його обидві щічки, що були вологі від сліз. Левчик поглянув на Ласочку і здивовано запитав, побачивши на собачці чисту біленьку блюзочку з вишивкою та спідничку: – А куди ти зібралася, Ласочко, вдягну вшись так святково? – і посміхнувся. Не встиг здивуватися, як собачка відповіла йому тоненьким голосочком: – До школи. Ти хіба не знаєш, щ о сьогодні першого вересня і починається шкіль - ний навчальний рік. – Та ж знаю. Сьогодні моя матуся повезла отак само святково вдягнених, як і ти, у вишиванках з букетами квітів Святослава і Евочку до школи, а - а - а ме - не не взяли, тато сказав, що я ще малий і аж на другий рік піду, – знову витер сльозу Левчик. – Не плач, – знову пройшлася язичком по Левчико вому носику Ласка, – рік швидко промине. А хочеш, я тебе заведу сьогодні до нашої лісової шко ли? – А ти правду кажеш, Ласочко? Адже тобі тільки три міся ці, а ти вже до школи. Мені вже п ’ ять років і то не беруть. – У нас, звірят, трохи інакше рахують. Мої три місяці , то так, приблизно, як людські шість років, якраз пора братися за науку. То ходімо. – Але я мушу дивитися за маленькою Мелясею, поки мама повернеться, бо вже дуже вона любить шкоду робити. Ось по - ди вися, думає, що я не бачу і поволі від криває фіртку на город, і вже маминим голосом голосно крикнув, – Меланіє! Не можна в горо ді грядки толочити! – А ми візьмемо Мелясю з собою. Їй теж цікаво буде. На невеликій лісові галявині звірята сиділи за поваленими колодами дерев і щось шкрябали у своїх зошитах. Вчителька
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
