Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ірина КОЗАК-БИСТРА НАТАЛІЯ БЕРЕЗИНСЬКА-ШУХЕВИЧ Доповідь, прочитана у 40-ий день смерти Наталії Березинської-Ш ухевич 10 квітня 2002 р. в Українському Вільному Університеті у Мюнхені. Закінчення (початок у ч. 10) На 1 квітня 1946 р. в областях Західної України було 3693 винищувальних баталь йонів, чисельністю 63 тисячі осіб. (ЦДАГО). Така була дійсність, і в такій дійсності 8 вересня 1947 р. особливою нарадою при МДБ (Міністерство Державної Безпеки) СРСР Наталія Шухевич була засуджена за ст. 54- Г’а” і 54-11 КК УР до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Термін покарання відбувала в Мордовських таборах. Упродовж всього ув’язнення Наталка ви магала інформацію про місцезнаходження дітей. Але їй весь час в цьому відмовляли. Правда, з часом від новоприбулих дівчат вона дізналася, що Юрко також ув’язнений, хоча адреси його не дізналася. Про долю дочки взагалі ніхто не знав. Аж перед самим звільненням 4 серпня 1955 р. після тривалої голодівки вона нарешті домоглася, щоб їй дали адреси дітей. Вона боялася за Марусю, бо її забрали малою дитиною, яку більшовики могли “перевиховати”. Зате Юрко добре пам’ятав свого батька, і такої небезпеки у нього не було. Те, що вона не знала, де діти, що з ними діється, що чекає їх завтра, виснажувало її більше, ніж тюремний побут і фізичні знущання. Юркові вдалося втекти з дитячого будинку і нав’язати контакт з батьком, з яким він зустрічався декілька разів. Він з великою любов’ю дуже цікаво пише про свої зустрічі і розмови з батьком. Після звільнення Наталю Шухевич відвезли в Новосибірську область на заслання. Тоді ж звільнили Юрка, і він приїхав до матері. Ані Наталя, ані Юрко не мали присуду на заслання, тому вони, згідно з указом, який вийшов у той час, не мусіли відбувати примусового заслання. Мати і син вирішили переїхати до Львова, але сестра Романа Наталка, яка також разом з хворою матір’ю відбувала заслання в Казахстані, просила, щоб вони приїхали до них. Тиждень після приїзду Наталі і Юрка бабуня померла (похована в селищі Мерке, Джамбульської області). Сестра Романа Наталка народилася 1922 р. 1940 р. Наталку заарештувало НКВД. Судили її на відомому процесі “59-ти членів ОУН” в січні 1941 р. У тому процесі 41 особа була засуджена до страти, а 18 осіб - до 10 років тюрми. Після звільнення Наталка відбувала заслання в Казахстані. Коли родина Шухевичів повернулася до Львова, у місті їх не “прописали”. 1956 р. Юрка знову заарештували, а Наталю Шухевич судили за “порушення паспортного режиму” і знову позбавили волі на три роки. Ці роки ув’язнення Наталя перебувала в Чернігівській тюрмі, і тут влітку 1957 p., тобто після 12 років, вперше побачила свою доньку Марусю, яка приїхала до неї на побачення. Невдовзі після зустрічі з донькою Н. Шухевич від правили до Караганди, де вона мала відбувати свій дальший термін ув’язнення. Унаслідок амнестії, яка дозволяла звільняти жінок, що мали неповнолітніх дітей, Наталю звільнили, і вона знову повернула до Львова. Про цей час Маруся і Юрко Шухевичі пишуть: “І знову не “прописали”, переслідування, погрози людям, які дають нічліг дружині ворога народу, відсутність постійного помешкання, відсут ність засобів для існування - і так повних 5 років, аж до 1963 ... Про ці роки життя без прописки у Львові Наталя Шухевич оповідала доволі багато при наших зустрічах. Вона розказувала, як шукала притулку, щоб не наражати людей, які, незважаючи на небезпеку, готові були прийняти її до своєї оселі. Таким “притулком” була польська Катедра у Львові, в якій вона часто переховувалася по ночах. Польські священики впускали її до костела і закривали двері (наніч), щоб дати їй хоч декілька годин відпочинку й умовної безпеки. Вона розка зувала, як переховувалася у підвалах львів
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
