Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАТАЛКА ПОКЛАД В. Трилісові й хорові ’’Чумаки” Тут клином світ зійшовсь... Вінці тернові дарує ця земля своїм синам... Нас по одному викосить Чорнобиль, світ не спитає сиріт: ”Як там вам?..” Тут вічний герць добра і зла. Не тріє царів, і не з дарами, — а як тля... Хто володіє нею — володіє всім світом. Це із тайною земля. Лиш де її заховано, ту тайну? В якім соборі? У чиїм дворі?? Це знала молода ріка Почайна й дала проводирів нам — кобзарів. Та ми і шлях, і кобзарів згубили... О невкраїнська Україно, де твоїх кобзаренят вогненна сила, яка тебе крізь пекло проведе?? собі захотіли, аби дівчинка своїми квітами їхні оселі отеплила — і зацвіли квітами болотянські хати. Рідна бабуся Маріїна, вражена малюнками внучки, вигукнула в захваті: ”Як у раю!” Та й за свої будівлі на обійсті дівчина не забувала: сінешні двері обмазала чорною глиною, а на неї нанесла білі й зелені квіти, а на хліві зобразила свиню з поросятами, над ліжком у хаті — килим із квітів і птахів. І от що дивує: настінний розпис практично не відо мий північному Поліссю, він — винахід Марійчиної фантазії. І подумалося: а чи не отак стихійно народ осягає красу, яка потім переходить у творчість і в на ціональне самовираження душі? Від бабусі Марійка перейняла любов до вишивання, яке стало на цілий десяток літ єдиною відрадою. Пере носячи узори на полотно, вона не копіювала, а скорше фантазувала, маючи перед очима візерунки й заполоч у голці. Ті її візерунки побачила двоюрідна сестра Варка Матвіївна, яка очолювала артіль вишивальниць в Іван кові, забрала дівчину до себе — і тут вона невдовзі вирізнилась оріґінальністю композицій. Паралельно бра лась і за олівець — і на папері виливала душу явленими перед очі химеріями. Десь 1934 року в Іванкові ці її вишивки й графічні аркуші побачила київський майстер ткацтва й вишивки Тетяна Флору. Заінтригована небуденним талантом, вона навідала Болотню й порадила Марії малювати свої фантазії на папері фарбами. Батько негайно купив доньці акварельні фарби й альбоми для малювання. І поки Тетяна Флору розшукувала в Іванківському районі таланти, Марія тим часом кілька альбомів замалювала фантастичними звірами, птахами, квітами. І коли на зворотному шляху київська гостя знову відвідала Маріїну хату, її здивуванню не було кінця-краю: талант дівчини вивергнувся, як вулканна маса. Ось де було справжнє покликання. І хоч Марія Приймаченко на всю округу була вже знана як вишивальниця, до столиці 1935 року її привезли як народну художницю з декоративного розпису, в якому реальне й вигадане співжили в гармонії, як риба у воді. Головне ж, що ці аркуші були несподівані за композицією, за злетом фантазії, знаменували явище в народному мистецтві. У лаврських експериментальних майстернях, органі зованих для народних майстрів із розпису, кераміки, гончарства, вишивки, килимарства, різьблення, Марія Приймаченко познайомилася з представницями петри- ківського розпису Тетяною Патою, Надією Білокінь, Палажкою Глущенко, миргородським умільцем Петром Верною, вишивальницею Наталкою Вовк, міцно подру жила з енергійною, вольовою, темпераментною майстри нею розпису Параскою Власенко, на власні очі побачила багатьох відомих художників— Василя Касіяна, Михайла Дерегуса, Софію Бойчук-Налепинську, Василя Кричев- ського, Василя Седляра... Однак познайомитись, подру жити із видатними не означало для Марії Приймаченко перейняти чийсь стиль, метод. Навпаки, побачене, по чуте впевнило її, що обраний шлях — єдиний. І її унікаль на фантазія запрацювала, як млин. З 1936 року розпочинається широке визнання ху дожниці. Квіти, звірі, птахи — ляйтмотив її творчости. Перший значний цикл ’’Болотнянські звірі” — це уні кальний її земнокосмос, своєрідний карколомний все світній цирк з усім його' фетишизованим пташино-зві риним і рослинним царством, в якому український язич ницький пантеїзм в особі художниці знайшов геніяльного обожнювача, олюднювача, а головне — інтерпретатора. Ось так Болотня стала для Марії Приймаченко і сто лицею надхнення, і центром розв’язання всіх мистецьких проблем, і унікальним матеріялом для її станкових кар тин і панно на подальше творче життя. Продовження в наступному числі 6 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
