Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Марія Приймаченко. Maria Prymachenko. МИКОЛА КАГАРЛИЦЬКИЙ "ОДНІЄЮ ДОРОГОЮ ЙДУ — ТА Й УСЕ...” (У світі фантазій-магій Марії Приймаченко) Автобус від Спілки художників України мчав нас до Болотні Іванківського району, що на Київщині. Того дня, 14 січня 1994 року, група діячів мистецтва зібралася відзначити 85-річний ювілей Марії Приймаченко. Приїха ли в село, а на подвір’ї ювілярки самодіяльні артисти в національних строях із Іванкова вже виспівують при танцьовуючи ’’Цвіте, цвіте черемшина”, інших жартівли вих пісень. На просторій веранді розставлені столи з наїдками й напитками для гостей: підходьте без запро шення, випийте чарчину за здоров’я господині й закусіть. Про по-селянському щедрий стіл, як на наші нинішні вбогі статки в незалежній і, на жаль, ой як залежній, у багатій і на горе знедоленій, за три роки самостійного життя пограбованій акулами комунізму, озлиденілій Україні, подбали син Федір і ласкава, привітна невістка Катерина. Невеличка, але голосиста ватага колядників із Києва на чолі з Олександром Фисуном просто біля ліжка, на якому вмостилася Марія Приймаченко, дотепно розігра ла їй присвячений вертеп, а на зміну вийшли іванківські колядники й заспівали ’’Добрий вечір тобі, пане-госпо- дарю”, ’’Нова радість стала” (художниця ж народилася, осяяна зорею Ісуса Христа, Різдва Христового). Запнена у квітчасту хустину з білими китицями по краях, господиня дивилася на гостей ясними, широко розкритими очима і вдячно наслухала божествених спі вів. А тим часом біля порога вишикувалася черга гостей — кожному ж хотілося лишити на спомин улюбленій художниці частку свого серця і вдячности. Я привітав, скажімо, її книжкою ’’Оксана Петрусенко”, платівкою із записами голосів Михайла Донця і Олександри Ропської. Запитую, чи слухала до війни в Київській опері Оксану Петрусенко і Михайла Донця в ’’Запорожці за Дунаєм” чи "Наталці Полтавці”? — ”А якже, чула в ’’Запорожці” 1936 року обох. Дуже гарно співали наша Оксана Одар- ку, а Донець — Карася. Чудова опера, чудові виконавці, прекрасні декорації”. Я не затримуюсь довго біля ювілярки, бо люду- люду до неї стоїть! Отож відійшов у куточок і спостерігав за маляркою, постарілою вже, короткозорою, слабо силою, але напрочуд жвавою і гарною з виду бабусею. Всіх знайомих упізнає — і художників Георгія Якутовича, Василя Перевальського, Володимира Прядку, Дмитра Пронича і своїх давніх друзів — мистецтвознавців Гри горія Местечкіна, Ніну Велігоцьку, які багато зробили для пропаганди її творчости в повоєнні роки. Вшанував майстриню і відомий літературознавець, на той час ві- цепрезидент з питань культури і гуманітарних наук Ми кола Жулинський. І знаєте, саме відчуття, що ти в цей день біля Марії Приймаченко, на її подвір’ї, в хаті — храмі духовности, хвилююче й піднесено позначалося на самопочутті всіх, хто прибув сюди. Кожному дарункові Марія Оксентівна по-дитячому щиросердно й простодушно раділа, кожному знайомому щось ласкаве говорила, привітно всміхалась, здається, ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1997 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
