Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
аж серцем прихилялась. А раніше, коли ще була молодшою, могла хай по вільно ходити, зіпершись лівою рукою на милицю під пахвою, а правою — на ціпок. Поспішала на берег, що слався край городу, туди, де пташки щебечуть, трави цвітуть, дерева гойдають свої буйні віти, — і перед очі їй спливали диковинні звірі джунглів, південних і північ них країн, підводні рибні царства, пташині гніздування... Предивні земножителі загощували до неї, всміхались їй, розмовляли з нею й просилися на папір. Незвичайна ця селянка, родом із правіків і гість із прийдешнього. І прийшла вона до нас, щоб запалити ще одну зірку на небосхилі України. Ніби з іншої плянети вона і наскрізно наша, глибоко національна, зі своїм унікальним світобаченням, світовідчуттям, світосприй няттям, якій природою даровано малювати недоступне, недосяжне і таке рідне, близьке нам, аби ми не забували свого генетичного коріння, прароду, аби завше пам’я тали, звідки ми, куди простуємо. І в розумінні кодування генетичної пам’яти й фіксації на папері Марія Прийма- ченко — справжнє мистецьке диво. Вона така ж уні кальна, як той нідерляндський живописець-фантаст XV віку Гіронімус Босх (Бош, Бос ван Акен). Утім, вона прийшла в світ, аби заявити, що і Україна мала й має своїх представників наївного мистецтва, що її твори, як зазначав відомий дослідник народного ми стецтва Антін Середа, здатні витримати конкуренцію з полотнами Анрі Матісса. І не тільки з його. Вона стала поряд із сучасником Матісса дивним Анрі Руссо, картини якого екзотичною казковістю справляють величезне вра ження на глядачів, з угорським творцем великоформат них біблійних полотен Косткою Чонтварі, добродушним кавказцем Ніко Піросмані (Піросманішвілі), про котрого кажуть, що він один із тих поодиноких грузинів, хто достоту зглибив душу свого народу і геніяльно втілив у своїх композиціях. Виплодами фантазії вона може позма гатися і з Іваном та Йосипом Генераличами, котрі явили не лише оригінальні національні зразки примітиву, а й заснували в Хорватії самобутню школу наївного ми стецтва, з якої вийшли Іван Веченай, Франьо Мраз, Міро Ковачіч, Іван Рабузін та ін. Школа ця сколихнула світ і погляди мистецтвознавців прикувала до Югославії, центру сучасного примітиву. Саме в Беоґраді 1964 року вийшла перша в історії живопису ’’Всесвітня енцикло педія наївного мистецтва”, в якій Марії Приймаченко відведено неабияку ролю. Утім, хто прокладе чітку межу між наївним і фантастичним мистецтвом і раз назавжди визначить, де Гіронімус Босх чи Пітер Пауль Брейґель, Сальваторе Далі чи Рене Маґрітт наївний, а де фан тастичний? Незаперечно, що всі вони — великі майстри пензля, генії своїх народів. Марія Приймаченко хоч родом із когорти наївників (в неї примітивне й фантастичне тісно переплетене), за оригінальністю письма й світосприйняттям, а надто за відлунням у творчості прошумілих віків свого народу, вона скорше найближча до реформатора західньоевро- пейської опери, творця музикальної драми Ріхарда Ваґ- нера, котрий у своїй славнозвісній тетралогії ’’Кільце нібелюнґів” ніби воскресив віки, а ’’Льоєнґріном” прок лав своєму народові широку дорогу в майбутнє, і весь свій Грандіозний задум німецький композитор-новатор здійснив у єдиному генетичному ключі. Осібність української художниці в плеяді приміти- вістів світу ще і в тому, що за кольоритом вона — яскрава представниця народного декоративного жи вопису, а за фантастичністю сюжетів — геніяльний при- мітивіст. На жаль, за весь час буття в мистецтві Марію Прий маченко знали в нас як оригінального майстра декора тивного живопису і тільки на першій ретроспективній виставці українського наївного мистецтва, що експону валася в Українському домі у вересні 1994 року, карти нам художниці з Болотні було, нарешті, віддано належне — вони відкривали експозицію. Це визнання того, що Марія Приймаченко — старійшина українського приміти ву XX століття і разом з Яковом Ющенком, також родом із Київщини, художником експресивної манери письма, психологічно заглибленим у своїх сільських героїв, практично не оціненим за життя, та Іваном Лисенком з Черкащини, вельми плідний доробок якого прибирає все ширшого звучання, торує шлях для розвою на ціонального наївного мистецтва. І як більшість представників наївного живопису, Марія Приймаченко вихована не в школі, не в середовищі інтелігентної родини, не в майстерні художника, тим паче не у вищому навчальному закладі, а на народних звичаях, традиціях, обрядах, одне слово, на народній культурі. Її узвичаєних принципів не похитнув жоден столичний метр у мистецтві — такого народного вихо вання й світосприйняття майстри, як правило, не під даються нічиїм впливам, живуть своїм окремішнім витво реним світом, почуваються незалежними й гордими з свого покликання. Село Болотня, як Богданівка для Катерини Білокур, стало для Марії Приймаченко сто лицею, могутнім джерелом пізнання рідної культури. Звідси вона бачить найдалі — її очі, як і посестри Кате рини Білокур, обіймають Україну і сягають космосу. Тут, у до щему рідному сільському оточенні, зродилися її земні й позаземні створіння, яких би не народила в жодному іншому куточку велелюдної плянети. Очевид но, тому навіть за найнесприятливіших обставин, коли художниця цілком безпомічною, наодинці зі своєю не 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1997 "Сороки-білобоки”, 1967. "Soroky-Biloboky”. 1967. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top