Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЩИРЕ СПАСИБІ СПОНОСОРАМ — ОПІКУНАМ СТИПЕНДІЯТІВ В ЮГОСЛАВІЇ ЗА ЗРОЗУМІННЯ ТА ФІНАНСОВУ ПІДТРИМКУ ПІД ЧАС ТЯЖКИХ ВОЄН НИХ РОКІВ! Присвячую всечеснійшому о. Петрові Овадові з Боснії, який у важ ких умовах знайшов можливість допомогти українським дітям Югославії і Чорнобиля. АННА КРАВЧУК СТИПЕНДІЙНА АКЦІЯ СУА В ЮГОСЛАВІЇ Окремі студенти та студентки Югославії одер жували стипендії від спонсорів СУА на початку вісім десятих років. Першою, яка закінчила медицину в Югославії, була Анна Гемон, спонсорована Славою Онуферко. 1988 рік був переломним роком, який відкрив двері до комуністичних країн Східньої Европи, включ но з Югославією, Румунією і т. п. Югославія була привабливою для туристів своєю красою та теплим кліматом на побережжі моря чи в горах. Комуністич ний режим Тіто дозволяв більше свободи руху жи телям тієї країни та гостям, ніж Радянський Союз. Про українців у Боснії, Хорватії, Сербії та інших рес публіках у складі Югославії, які переселилися із захід- ньої України на початку 1890-их років, було відомо. Як і в інших країнах іміграції, українці (русини) гурту валися навколо церкви, дотримувалися своїх звичаїв, обрядовости та мали постійну пастирську опіку з України. В 1900 році заснували парафію у Прняворі та в Дев’ятині, опісля в інших містах. Будова церкви Преображення в Прняворі почалася в 1910 р. і швидко була завершена. В 1902, 1907 та 1913 роках сам Митрополит Андрей Шептицький відвідав своїх вір них. Початки не були легкі бо, як і в Канаді, Бразилії та Аргентині, обіцяного чорнозему не дістали, а опи нилися серед лісів, які треба було викорчувати, щоб можна було обробляти землю. Займалися хлібороб ством, дотримувалися законів нової країни поселен ня, а дітей своїх посилали до шкіл, щоб запевнити їм краще життя. Гуртувалися при парафіях, з парафій виростали нові лідери їхньої громади, включно зі священиками та монахинями. Страхіття Першої та Другої світових війн від билися на українцях Югославії. Після закінчення Дру гої світової війни настав спокій, який тривав до роз паду СССР. Країни у складі Югославії домагалися своєї незалежности (Сербія, Хорватія, Боснія й інші), почалася жорстока громадянська війна саме в краї нах, де жили українці. Тим, що пощастило, виїхали до Хорватії або за кордон. Інші терпіли та були свідками, коли церкву Преображення висаджено в повітря і зруйновано. Чудом було, що Культурний Центр біля церкви зберігся. Багато українців заги нуло, інші залишилися каліками-інвалідами. Про Стипендійну Акцію СУА довідалися від насто- ”НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1997 ятелів українських семінарій в Римі, де вчилися хлоп ці з Югославії, батьки яких не були спроможні опла тити їхні студії. І хоч Східня Конгрегація допомагала, все ж таки стипендійна допомога була необхідна. Марійка Гельбіґ заохочувала СУА звернути більшу увагу на українців в Югославії, яких вона відвідувала разом з туристами свого туристичного бюра. Україн ське громадянство позитивно відгукнулося на заклик СУА. Одним із перших семінаристів, який одержав єрейські свячення з рук Папи Івана Павла II у травні 1988 p., був о. Григорій Роман Планчак. Він також був одним із перших, яких призначено в Україну. Спонсором о. Планчака було подружжя Олександер й Іванна Чайки (через 33-ій Відділ СУА). В 1989 році, повертаючись з Польщі, Віра Мицьо та Анна Кравчук відвідали українські поселення в Хорватії та Боснії під проводом о. Петра Овада із Прнявора. В той час спонсори Стипендійної Акції СУА піклувалися понад 50 студентами. Була нагода познайомитися зі стипендіятами СУА та їхніми батьками. Стипендійна допомога була потрібна, особливо для студенток та студентів вищих шкіл. Вони застали новозбудований Культурний Центр, церкву, збудовану в 1910 році, та громаду, яка горнулася до свого. Навчання (українською мо вою) у малих семінаріях у Римі було мрією юнаків. Більшість з них були під опікою спонсорів СУА. Після закінчення середньої школи, деякі продовжу вали студії та ставали священиками, інші верталися додому та вступали в університети. Дівчата не мали змоги вчитися в українських інтернатах, зате вивчали українську мову в суботніх школах при церквах. Ба жаючі стипендійної допомоги від СУА мусіли дотри муватися вимоги — знання або вивчення української мови, — яку ставить Стипендійна Акція СУА усім стипендіятам. Стипендійна Акція СУА втратила кон такт із деякими стипендіятами під час громадянської війни. Семінаристи на студіях у Римі були нашим контактом, а українські монахині приймали на пере бування дівчат, щоб рятувати їх від небезпеки війни. Іншим вдалося виїхати на навчання в Україну, Польщу та інші країни. Опікуни стипендіятів Югославії тур бувалися ними, а ми спільно відшуковували їх та далі допомогали їм, пересилаючи стипендії різними дорогами. Тетяна Мацевко з Югославії, закінчивши студії філології у Львівському державному універ ситеті ім. Івана Франка та річний курс журналістики, в 1995 р. повернулася до м. Кули, де викладає факуль тативно українську мову у двох школах. Крім того працює на радіо в Новому Саді в українській студії диктором і журналістом. При Союзі русинів та україн ців Югославії є головою молодіжної організації, в українському товаристві ’’Іван Сенюк” керує танцю вальним гуртком. Спонсорами Тетяни були Карл і Стелла Гакбарти із штату Мишиґен. В 1996 році під опікою Стипендійної Акції СУА було 34 стипендіяти у країнах колишньої Югославії. 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
