Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
унікальні різьби. Тут, в цім гірськім містечку, живе разом з дружиною, і недалеко має свою робітню. Виявився людиною лагідною, одвертою, гостин ною, але рівночасно твердою і незламною у своїх особистих поглядах. Бо як інакше міг би творити такі унікальні та переконливі різьби, якби не мав від ваги бути собою, по своєму бачити світ, якби не вірив, що його спосіб і підхід є правильні? А його різьби — це він сам, Пецух. Кожна з них це його глибоке, інтимне переживання. У своїм атель’є мистець оповідав мені: ...’’мої різьби ростуть в лісі. Вони народжуються десь у лісі, на вітрі і сонці. Сила подуву повітря, тепло, мороз — надають форму ростучому дереву”. Мае стро розказував мені, як він забирається до нової різьби. Спершу огдядає, обслідує дотиком, ще свіжу колоду, чи пень дуже докладно. Бере в руки крейду і метр. Ще далеко до скінченої різьби, але він вже її бачить. Вона вже є в цім куску дерева і чекає на його руки. Спочатку він відкидає, що зайве. Мусить добре задуматися, що відкинути, а що залишити. Ніколи не рисує жадних ескізів на папері. Коли є якісь форма ції — суки, шари, дуги, навіть якісь ушкодження чи тріщини — він їх залишає, і вони стають частиною композиції. Сама природа йому допомагає і підсуває ідею. Всякі натуральні недосконалості матеріялу є з самого початку включені в задум і надають даній скульптурі особливого значення. Він наче б ’’дороб ляє”, чи балянсує ту якусь ваду чи властивість дере ва, додумує решту, і виходить гармонійна цілість. Пецух ніколи не робить моделю в глині, відливу в гіпсі, щоб спеціяльним копіювальним приладом пе ренести цей відлив на дерево. Він не схвалює такої техніки скульптури і уважає, що така процедура умертвляє дерево, позбавляє його життя. Уважає, що це неприродно накинена матеріялові форма. Він сам від себе вже є початком різьби. У Пецуха дерево живе вічно. У нього все починається від очей і рук. ’’Наперід докладнісінько запізнаюся з куском дере ва, вибадую і вимацую його. Це дерево мене тоді в чомусь переконує, а я — його. Я мушу ’вислухати’, що пень чи кльоц має до сказання, бо якби собі злегковажив, був би злочинцем.” Говорив мистець теж про світла у процесі різь блення. Хоч світло від мистця незалежне, то все таки він може його "приловити” — затримати для потреб даної різьби. Певна лінія вхоплює проміння, що падає через вікно і ця лінія, вже освітлена, прямує вгору, а потім закручує і творить замкнене коло. І це коло вже творить певне значення в композиції, напр. в даній різьбі формує лице матері. Світло, ритм, рух, це все таємниці творчого процесу, які кожний глядач відкриває для себе дивлячись на готовий мистець кий твір. ’’Мої різьби сильні, як пень дерева, як тек тоніка гір”, говорив Г. Пецух. Майже усі твори зако- рінені своїм змістом у лемківських Бескидах. Він різьбить те, що йому найближче і найбільш знайоме. Тематика органічна, і немає у ній стереотипів. Мож на її окреслити ’’Людина і природа”. ”Не я цю тема тику придумав. Вона прийшла зі мною на світ. З нею я народився босий і нагий; середовище, природа, пригорнули, вирощували мене і були першими вчи телями”. ”Ще з дитинства в моїй пам’яті збереглося те, що я бачив у моєму оточенні — царські врата і іконоста си в церквах, ікони — цебто пов’язання різьби з об разами”. Це відображують такі різьби як ’’Материн ство”, ’’Світ” , ’’Родина”. Скульптури Пецуха відзначаються якимсь пра давнім примітивізмом. Цей примітивізм є свідомо створений, щоб висловити свій первісний зв’язок з природою. Коли увійти до кімнати з Пецуховими різьбами, створюється ностальгічний настрій — при сутність кам’яної доби, коли людина жила, оточена мамутами і буйволами, в темряві віків. Мистець ви словлюється дуже часто тваринними зображеннями. Напримір, скульптури ’’Буря”, ’’Осінь”, ’’Полонина”, ’’Міст” — він представляє зображенням різних пра давніх звірів. Він говорить, через свої твори, симво лами, і тому треба не раз довше постояти біля його скульптури, щоб вчутися в його мову. Ці твори інтри- ґують і зрушують уяву глядача. Деякі з них є радше абстрактні, але ясно і недвозначно передають вті лення первісної, могутньої сили. Пецух ніколи не представляє своїх праць нату ралістично, не викінчує їх в деталях, він схоплює тільки контури загальною сильною лінією і різьбить дерево немов би ’’рубав сокирою”. Майже всі його скульптури є статичні і тому мають нахил до мону ментальносте Нема у цих різьбах ніжности, ні рафі- нованости, ані формальних шукань як, напримір, у Архипенка. Взагалі формалізм цього мистця не ціка вить, він шукає символізму, щоб передати явища природи так, як вони на нього впливають. Коротко сказавши, його оригінальний стиль — зображення сили природи найпростішими технічними засобами; позбувшися деталів та ознак реальности, він дохо дить майже до абстракції, і тому його твори стають більш експресивні, могутніші. У деяких творах, напримір ” Св. Ольга” , лінія є важливіша від брили чи скульптурного простору, і тому вони виходять як двовимірні композиції, а часто виглядають як плоскорізьби. Але більшість його творів роблять враження наче б вони були з Граніту чи бронзи. Такого ефекту мало хто добився в дереві, і тому не один із скульп торів покинув дерево як матеріял праці. Завважила я, що довоіїі великий відсоток творів мистця присвячений темі родини і материнства. Це знову ж символи його віри у споконвічну силу відро дження природи у її найдосконалішому творі — лю дині. Словами мистця: ’’Людина сама у собі є преба гатою цілістю. Водночас усвідомлюємо, що оця пов нота є часткою чогось, ще багатшого, також ціліс ного. Можемо подавати назви села, держави, землі, космосу. Завжди мріятимемо про гармонію між ци ми цілісними частками у загальній великій повноті. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
