Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В БОРОТЬБІ ЗА ПРАВА ЛЮДИНИ На початку березня відбувся у Брюсселі Між народній Жіночий Трибунал "Злочини проти ж і нок". Про перебіг його напишемо у наступному числі. По дорозі до Брюсселі представниці СУА відвідали Татьяну Житнікову та Леоніда Плюща, щоб від них повезти до Брюсселю свідчення про злочини проти жінок політ-в’язнів в СРСР. Леонід Плющ написав письмо-заяву до Трибуналу у Брюс селі. Містимо його сьогодні замість редакційної статті. Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні, Чи хто згадає, чи за б у д е Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені! В неволі виріс між чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з с о б о ю заберу, Малого сл іду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, ТАРАС ШЕВЧЕНКО Не скаже синові: "Молись, Молися, сину! За Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи б у д е Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії л ю д е Присплять, лукаві, і в огні Її окраденую збудять... Ох, не однаково мені! У травні, 1847. Петербург, у цитаделі. ДОРОГІ СЕСТРИ! Дозвольте привітати ваш конгрес і сказати вам декілька слів. Боротьба жінок за свою емансипацію є важливою частиною боротьби за емансипацію людини, емансипацію економічну, політичну, релігійну та національну. В Радянському Союзі є досягнення в справі емансипації жінок. За ту саму роботу жінка отримує ту ж саму платню, що й чоловік. Формально жінка має рівні з чоловіком можливості розвитку своїх творчих сил. Але жінки, зв’язані дітьми, побутом, не можуть реалізувати цю рівність з чоловіком. Досвід емансипації жінок в СРСР говорить також про загрозу вульгарної емансипації, при якій жінка порівні з чоловіком страждає на тяжкій фізичній роботі або в тюрмах і таборах. Жінка, на мою думку, має не тільки фізіологічну та анатомічну відмінну від чоловіка будову, а й, в деякій мірі, й психологічну. Мені здається, що жінка повинна боротися на тільки за рівність з чоловіком в усіх галузях громадського та сімейного життя, але й за те, щоб держава заборонила використання жіночої праці в тяжких фізичних умовах, праці, яка знищує жіночість, яка шкодить жінці, на матері та вихователю своїх дітей. Жінка повинна шукати своє особливе місце в житті, на якому вона зможе найбільш повно виявити свою жіночу особистість. Я хотів би сказати вам також про трагічну долю жінок-політв'язнів. В київській слідчій тюрмі я кожен ранок бачив кров на умивальнику. І з жахом думав, що це кров Надійки Світличної, яка хворіє туберкульозом легенів. Майже кожен день я чув, як Надійка кашляє (я знав, що це Надійка, бо декілька раз чув її милий голос). Життя жінок-політв’язнів набагато тяжче, ніж життя чоловіків-політв’язнів. Жінки політв’язні більш емоційно чутливі до знущань над собою та своїми товаришами. Жінки політв’язні звичайно дуже цнотливі, морально чисті люди. І ось вони попадають в середовище жінок-карних злочинців. Слід зауважити, що карні злочинці-жінки мають ще менше сорому, ніж чоловіки. Особливо жахливі прояви сексуальної розбещености карних злочинців-жінок ( я чув і бачив цих жінок при переїздах з тюрми в тюрму). І диво, що наші героїчні жінки-політв’язні витримують ці жахливі умови, не зломлюються психічно. Умови, в яких живуть жінки в тюрмах точно змальовані в записах батька Олі Йофе яка була ув’язнена в психіятричній тюрмі. Прочитайте ці записки, і ви зможете уявити це пекло, в яке попадає жінка, що має вражливу совість. Я закликаю вас ще більш активно боротися за амнестію всіх політв’язнів в усіх країнах. Але в першу чергу вимагайте від керівників СРСР, щоб вони перестали саджати у психіятричні тюрми здорових людей. Вимагайте від них, щоб політичних ув’язнених тримали окремо від карних злочинців. Доля жінок, матерів та дружин політв’язнів також дуже тяжка. Розгорніть боротьбу за допомогу, матеріяльну та моральну, сім'ям політв’язнів. Всі ви знаєте про те, як кримські татари, греки та месхи були позбавлені своєї Батьківщини. Встаньте на боротьбу за повернення цих народів на Батьківщи ну. Жінка — велика моральна сила, яка може відіграти велику ролю в боротьбі за права людини, за мир і щастя людей. Монтеро 3 березня 1976 Л е о н ід П л ю щ На обкладинці: Дівчатка вишивають. Полтавщина початок XX ст. On the cover: Girls from the Poltava region at the beginning of the 20th century, embroidering. НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1976 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
