Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІДГУКИ У листі до редакції журнала "Наше Життя за лютий 1976 p., ст. 12, Зірка Кебуз висунула справу, яку слід було порушити раніше на сторінках преси, а саме, створення Академічного Об’єднання Українок. Не ставлю під сумнів позитивного наставлення 3. Кебуз до громадських справ, одначе дозволю собі насвітлити постання цієї організації з іншої перспективи. Українське середовище збагатилось на ще одну організацію, а до роздрібнення жіночого активу, що до тепер ішло по лінії політичних, релігійних, регіональних різниць, професії чоловіків, віку, тощо, долучився ще один роз’єднуючий фактор — освіта. Американська конституція Гарантує майже необмежене право творити всякого роду організації і можна б запитати, яке кому діло до того, що об’єднались українки з вищою освітою. Застереження може були б і безпідставні, коли б об’єднання виникло з потреб і постало з ініціятиви зацікавлених осіб, одначе факт, що зорганізувала його Світова Федерація Українських Жіночих Організацій, спонукує оцінити створення цієї організації під оглядом громадської доцільности і під тим аспектом розглянути завдання, які вона собі поставила. За словами X. Турченюк у статті ’’Зустріч професіо нал істок” (Свобода, ЗО жовтня 1973 р. ст. 3) присутні устійнили, що програму і завдання нової організації "треба базувати на програмах подібних станових тавариств в Америці, Канаді чи інших країнах”. Не має сумніву (на те покликався і провід СФУЖО), що мова тут про American Association of University Women та анальогічні організації інших країн. Виринає питання, на яке не має відповіді у вище наведеній статті, чи ініціятори самі не обзнайомлені з історією, завданнями і досягненнями AAUW чи числять на непоінформованість загалу жіноцтва, коли подають цю майже столітню, впливову і заслужену американську організацію, як зразок свого об’єднання. AAUW постала у 1882 р. під назвою Association of Collegiate Alumnae і поставила собі за ціль відкрити двері для освіти жінок в Америці та об’єднати абсольвенток коледжів та університетів для практичної освітньої праці. Здійснення завдань не приходилось легко в часах, коли не існували середні школи, що підготовляли б дівчат до університетських студій, а можливості професійної кар’єри жінок обмежувались до учительського звання. А с о ц іа ц ію творили зрілі жінки, свідомі своїх громадських обов’язків, зокрема відповідальности за вищий рівень освіти і рівно правне становище майбутніх поколінь американських жінок. Асоціяція присвячувала окрему увагу стипендіям для талановитих жінок, та улегшувала їм здобуття наукових ступенів в Америці і Европі. У багатьох випадках стипен- дистки А с о ц іа ц ії вперше здобували вступ до університетів, що до того часу не допускали жінок до студій, як прим. Єйл. Ґеттінґен, Гайделберґ і другі. З часом створено при А с о ц іа ц ії о с в іт н ю ф ундацію , що розпоряджає мільйоновими фондами і дає річно сотки стипендій для продовження наукових студій американкам, а також чужинкам на студії в американських університеттах. Шляхом тісної співпраці з факультетами університетів і урядовими чинниками, теоретичні заложення, висунені А соціяцією , находили практичне примінення при оформлюванні напрямних освіти американської молоді. Від довгих років Асоціяція присвячує багато уваги дошкільному вихованню і виявляє многогранну діяльність у цім напрямі, примінену до місцевих потреб. Провід досліджує суспільну проблематику та ініціює відповідні акції і почини, в які включається членство. Асоціяція визнає засаду, що освіта це свого роду борг супроти народу, який повинен бути сплачений у формі громадської та гуманітарної праці передусім у користь тих, яким обставини не дозволили осягнути вищої освіти. У звідомленні з засновуючих зборів Академічного Об’єднання Українок (Свобода, 17 червня 1974 p., ст. І) Л. Дяченко подає, що нове товариство має на меті: ’’Згуртувати жінок-українок з університетською освітою, створюючи форум для товариських зустрічей, свобідного обміну думок та спільної громадської праці”. Дивно звучать ідеологічні заложення освічених жінок у хвилині смертельної загрози денаціоналізації української еміграції, а ще дивніше у порівнянні з американками, яким якраз вища освіта помогла стати повноцінними громадянками.М. Даниш (теж жінка з вищою освітою) правильно назвала об’єднання ’’клюбом” , бо до завдань, які воно собі поставило, ця назва краще підходить. Прикро ствердити, що більшість українських жінок з вищою освітою не відчуває ніяких обов’язків супроти суспільства, з якого вийшло. Цікаво було б почути від тих, що стоять осторонь громади, одначе виховують дітей в українському дусі, хто повинен сьогодні творити середовище, до якого в майбутньому мали б увійти їхні діти. Чиїм обов’язком є подбати про підвищення рівня україн ського шкільництва, обняти дошкільним вихованням їхніх дітей? Чиїми заходами і коштом видавати модерні шкільні посібники, дитячі книжки? Чи ці завдання залишається старшій Генерації, що вже виховала своїх дітей, а якої методи критикується, як перестарілі? Українці ще ніколи не мали таких можливостей у західнім свтіті, як тепер, для ширення інформації про Україну, її історію і культуру. Ці можливості можна використати при помочі соток людей, знавців різних наукових ділянок. Щож нам з того, що такі спеціялісти існують між нами, коли цей ’’цінний елемент” з більшості тимчасом цінний сам для себе, а не для української справи. 3. Кебуз мабуть переочила знаманиту статтю професіоналістки і активної членки СУА, Н. Дейчаківської ("Наше Життя”, березень 1975, ст. 4), в якій вона так влучно охоплює сучасну ситуацію українського поселення: "Одна річ, якої ми змінити не можемо, це факт, що нас в Америці так мало. Тому недоцільним є розпорошувати наші сили. Навпаки, треба їх скупчувати в одній організації, а наш проф есійний ріст і зацікавлення можна виявити у все- америкнських проф есійних товариствах. Згідно з досліда ми наших соціологів це навіть потрібне для вдержання на шого суспільства”. У цім відношенні найкращим прикладом для нас можуть бути жидівські жінки, серед яких є сотні тисяч з вищою освітою, одначе вони не творять своїх окремих професійних об’єднань, лише стають членами амери канських, натомість у своїм середовищі включаються масово до громадської праці. Не дивно, що найбільша жидівська жіноча організація в США зібрала в минулому році 36 мільйонів долярів на допомогу Ізраїлеві. Перед українським молодим поколінням лиш дві дороги — або включитися у громаду і продовжити її життя, або залишити її напризволяще і засудити на повільний занепад. У своїм звідомленні X. Турченюк подає, що СФУЖО дало ініціятиву до створення Академічного Об’єднання Українок для ’’надання престижу і світового маштабу організації” Невже ж саме тільки створення організації під протекторатом СФУЖО, без ідейної, жертвенної праці, може цій організації надати престиж і світовий маштаб? Д окінчення на с т . 13 12 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
