Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Новими стежками Це не стежка, а справжня лі сова дорога, що веде до табору „Стежок культури” . Нею ходять молоді ноги, ступають викладачі, a. інколи проїде й авто. Зрідка трапляється, що проскочить заєць або перебіжить молода серна. Але «а дорозі надто гамірно... Бо ж вона вливається в табор „Стежки Культури". Отих шість великих шатер, що розміщені пів колом поміж деревами. Мале ша тро для „булави“ зовсім губиться біля них. А тут згуртувались під таємничими назвами — ,,Дві ґі- тари“, „Тринадцять химер“, „Ли- сиці-сестриці“. Це ті, що люблять незбагнене й загадочне. Закохані в літературу замешкали в шатрах „Лісова пісня“ і „Зів’яле листя“ . Тут, у лісовому затишку відбу вається незвична дія. Пливуть думки, мерехтять кольори, луна ють звуки — а все «а те, щоб передати молодим умам і серцям силу нашої культури. Говорять письменники, журналісти, музики, мистці... і дивляться в оживлені молоді очі. Чи може бути краща публика? Не журімся тим, як вона це сприймає. Щ ось пройде мимо вух, щось вона не так зрозуміє, але щось западе глибоко в душу. На те й створено Гуртки — літера турний, драматичний, образотвор чий, музичний, перекладів — щоб закріпити враження. Тут, після прослуханої доповіді, розв’язу ються язики. Захоплення, крити ка, інегодування — чергуються з собою. І з’являється охота — спробувати своїх сил. І ось у літературному — пи шуть вірші Дарія Лада, Христя Гордієнко, оповідання Оксана Ма- карушка, Ляриса Дячок, сильвет- ки Рома Савчук, Ярослава Комо- ровська. А в драматичному вивча ють ролі Маруся Квіт, Леся Леуш, Леся Яцків, Оксана Процик. У мистецькому малюють Лілея Во линська, Адріянна Скаб, Наталка Гусар. А в музичному — слуха ють та співають — Ніля Чума, Богданна Волянська, Галя Гнап, Христя Чорна. Над перекладами працюють — Марта Скаб, Ліда Волянська, Тетяна Ґерич. Вершком усього —- це „ватри“. Темінь ночі й палахкотіння вог ню! Все, що накопичилось впро довж дня, всі думки й бажання — виливаються тут у пісні, у вірші, у танку. У півтеміні сяють молоді очі, лунають молоді голоси. Вони тоді — одне велике ціле —- ота дівоча громадка, що об’єдналась у пізнанні української культури. Ось послухайте голосу, що пе редає враження такого вечора в одноднівці „Світлотінь": „Літній вітрець повівав над горами, і сумерк сідав над ярами, коли пла- стунки рівними лавами сходили на ватру. За кілька хвилин, спустіле мі сце ожило, загомоніло молодим смі хом та дружньою розмовою. З-поміж групи пластунок виступили дві юні постаті. Стрункі сильветки нахили лись над ватрою. Запанувала свя точна тишина. Блиснула іскра вогню. Перед юнацькими очима затріскотіла ватра і сипнула в небо назустріч зо рям тисячі ясних іскор. Ми сиділи захоплені чарами ночі. Немов самоцвітами заблистіла трава. Сяйво ватри залило всю долину й о- хопило нас своїм теплом. За хвилину понісся гомін пісень долинами, вер хами. За піснею пісня, інсценізація віршів і читання творів. Наше серце горіло любов’ю й новим знанням, що його черпало від доповідачів. Ще лиш мент і вже ватра погасне. Кінчить теж свій лет заворожена ніч. Ще догоряє згарище ватри і це по волі завмирає. Залунало притишеним співом „Ніч вже йде“ і, здавалось, що між зоря ми так ясно, ясно світила одна. Ми далеко від України, але й близько. І з нами Бог“. Ліда Тарнавська Вже другий рік відбувається в горах Кетскілу цей табір, де українська культура проникає в молоді душі. Влаштовує його ку рінь „Перші стежі“. Згадаймо й тих, що підготу вали й кермували цим „круті- жем“. Кома'ндаїнтці Валі Ширай, бунчужній Софії Геврик, писарці Марті Трофименко і програмовій Лярисі Онишкевич наше признан ня. Цей вклад їхньої праці ко лись повернеться в умах і .серцях молодих звеличників наш ої куль тури. Л. Бура Чи Ви були на останніх ш ир ших сходинах Відділу? П рисвя тіть один вечір у місяці на ту зустріч! НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
