Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Новими стежками Це не стежка, а справжня лі сова дорога, що веде до табору „Стежок культури” . Нею ходять молоді ноги, ступають викладачі, a. інколи проїде й авто. Зрідка трапляється, що проскочить заєць або перебіжить молода серна. Але «а дорозі надто гамірно... Бо ж вона вливається в табор „Стежки Культури". Отих шість великих шатер, що розміщені пів колом поміж деревами. Мале ша тро для „булави“ зовсім губиться біля них. А тут згуртувались під таємничими назвами — ,,Дві ґі- тари“, „Тринадцять химер“, „Ли- сиці-сестриці“. Це ті, що люблять незбагнене й загадочне. Закохані в літературу замешкали в шатрах „Лісова пісня“ і „Зів’яле листя“ . Тут, у лісовому затишку відбу вається незвична дія. Пливуть думки, мерехтять кольори, луна ють звуки — а все «а те, щоб передати молодим умам і серцям силу нашої культури. Говорять письменники, журналісти, музики, мистці... і дивляться в оживлені молоді очі. Чи може бути краща публика? Не журімся тим, як вона це сприймає. Щ ось пройде мимо вух, щось вона не так зрозуміє, але щось западе глибоко в душу. На те й створено Гуртки — літера турний, драматичний, образотвор чий, музичний, перекладів — щоб закріпити враження. Тут, після прослуханої доповіді, розв’язу ються язики. Захоплення, крити ка, інегодування — чергуються з собою. І з’являється охота — спробувати своїх сил. І ось у літературному — пи шуть вірші Дарія Лада, Христя Гордієнко, оповідання Оксана Ма- карушка, Ляриса Дячок, сильвет- ки Рома Савчук, Ярослава Комо- ровська. А в драматичному вивча ють ролі Маруся Квіт, Леся Леуш, Леся Яцків, Оксана Процик. У мистецькому малюють Лілея Во линська, Адріянна Скаб, Наталка Гусар. А в музичному — слуха ють та співають — Ніля Чума, Богданна Волянська, Галя Гнап, Христя Чорна. Над перекладами працюють — Марта Скаб, Ліда Волянська, Тетяна Ґерич. Вершком усього —- це „ватри“. Темінь ночі й палахкотіння вог ню! Все, що накопичилось впро довж дня, всі думки й бажання — виливаються тут у пісні, у вірші, у танку. У півтеміні сяють молоді очі, лунають молоді голоси. Вони тоді — одне велике ціле —- ота дівоча громадка, що об’єдналась у пізнанні української культури. Ось послухайте голосу, що пе редає враження такого вечора в одноднівці „Світлотінь": „Літній вітрець повівав над горами, і сумерк сідав над ярами, коли пла- стунки рівними лавами сходили на ватру. За кілька хвилин, спустіле мі сце ожило, загомоніло молодим смі хом та дружньою розмовою. З-поміж групи пластунок виступили дві юні постаті. Стрункі сильветки нахили лись над ватрою. Запанувала свя точна тишина. Блиснула іскра вогню. Перед юнацькими очима затріскотіла ватра і сипнула в небо назустріч зо рям тисячі ясних іскор. Ми сиділи захоплені чарами ночі. Немов самоцвітами заблистіла трава. Сяйво ватри залило всю долину й о- хопило нас своїм теплом. За хвилину понісся гомін пісень долинами, вер хами. За піснею пісня, інсценізація віршів і читання творів. Наше серце горіло любов’ю й новим знанням, що його черпало від доповідачів. Ще лиш мент і вже ватра погасне. Кінчить теж свій лет заворожена ніч. Ще догоряє згарище ватри і це по волі завмирає. Залунало притишеним співом „Ніч вже йде“ і, здавалось, що між зоря ми так ясно, ясно світила одна. Ми далеко від України, але й близько. І з нами Бог“. Ліда Тарнавська Вже другий рік відбувається в горах Кетскілу цей табір, де українська культура проникає в молоді душі. Влаштовує його ку рінь „Перші стежі“. Згадаймо й тих, що підготу вали й кермували цим „круті- жем“. Кома'ндаїнтці Валі Ширай, бунчужній Софії Геврик, писарці Марті Трофименко і програмовій Лярисі Онишкевич наше признан ня. Цей вклад їхньої праці ко лись повернеться в умах і .серцях молодих звеличників наш ої куль тури. Л. Бура Чи Ви були на останніх ш ир ших сходинах Відділу? П рисвя тіть один вечір у місяці на ту зустріч! НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
