Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
чали підносити камінь-ляду, що мав затулювати вхід — так гово рилось здавна — в підземну крипту — гробницю ченців. Тяж кий був каміїнь, але велика сила в м’язах і безмежне завзяття в серці лицаря — перемогли. —- Візьми, сину, свічі й люцер ну і йтимеш за мною мовчки, бо ж беру з собою і Святі Тайни. Востаннє впав перед престолом навколішки єпископ, сховав у 'на грудну ,,капсу“ Св. Причастя, не мов би йшов до вмираючого, на гнувся до огорнутої статуї й за мить обидва нечутно зникли в отворі. Слизькі сходи провадили додо лу, немов до осередку землі. На решті хідник розширився. Стали. Тьмяне світло свічки облизува ло стіни підземелля, що вигляда ло, як велика миска: вузьке вни зу й широке вгорі. Підземний шлях розгалужувався: широка шия вела просто' мов тунель, ву зенька щілина мала сходи на. го ру. Чернець завернув до вузько го хідника. За недовгий час хід ник розширився. Єпископ обереж но положив поовятну ношу на ви ступ. Узяв з рук лицаря свічку й застромив у залізне кільце, що було в стіні. Світляний промінчик упав на залізні поржавілі підой ми. Єпископ молився. В Евриґо- нове вухо падало тихе шепотіння: — „Ти бо' єдиний непомиль ний!.." „Ти бо єдиний, непомиль ний..." І при тих словах чернець під водив то одну, ;то другу підойму. Евриґон учув: у тій кам’яній мисці, що була під ними дзюрча- ли води. Щ е за мить нестримний шум водоспаду заглушив брязкіт і скрипіння залізних підойм. Чути було, як у темряву бурхливими потоками гнала вода й з різким скреготом зачинялись вдолині важкі залізні шлюзи. Лицар зро зумів: чернець затоплює хідник, в кам’яній найглибшій залі робить озеро... За недовго в щілину потягло свіжим повітрям, здалека заме рехтіло бліде, блакитне світло. Ось і вихід. В долині глибоке провалля. Перед очима гострі, зубчастим довгим силуетом, мов стара: пилка, стоять нерівні скелі Мон-Серату. Випинаються до не ба, виростають одна з одної. А за ними бліда запона місячного сяйва. Втікачі почали, креслити про валля стежками-серпентинами, аж вийшли на ширший шлях. Але не стримувались, .не відпочивали. Тільки перед світом задержав їх на мить дзвінкий ослячий крок у лункій тиші. Був рівний і спо кійний: безпечний їздець дрімав у сідлі. В щілині між урвищами скель показався білий плащ мавр ського вояка. Сховатись? — Нема де: вузень ким зикзаком в ’ється доріжка над прірвою. А над стеж кою ----- стрім ка скеля. Відступити?.. — Хіба тільки в смерть!.. Евриґон обережно' спускає на землю святий тягар, поспішно ро бить кілька кроків уперед і влипа в заглибину скелі. Ось виткнулась біля нього голова білого ослика. Ліва лицарева рука вже тримає його за храпи, а права блиснула в повітрі. Під плащем розкинув на мить рук» їздець і, мов птиця, мов лунь, без крику й без стого ну/ шугнув у провалля. Чернець спустив очі: — Твій суд, Боже!.. Мовчки припевнили на сідлі святу статую, прикрили ризами й подались все вгору й угору. Не оглядались: бо в прірвах смерть, в долинах неволя. А в небі ще світила велика ранішня зоря саме над шпилем Мон-Сальвату. Таємні гори Мон-Серрату. За гадкові до них стежки. Чи ж диво, щ о в них сховано святиню, а в ній келих містерійний з пречистою кров’ю Христовою — Святий Гра- аль?.. Ніколи не вмре той, хто причаститься з таємничого келиха. Здається Евригонові, що душа розтулила широкі, міцні крила й рветься до чистої, ясної зорі. І летить душа вільна в безмежні простори, в ті, що поза світом, поза стражданнями, неволею, не безпеками, болістю й кривдами. Бо ж світ зникає для того, хто наближається до Святого Ґраалю. Але ж зникають і вони для світа... І з тої ночі .вже ніхто з смер тельних не бачив ні лицаря Ев- риґона, ні єпископа дом Педро. Не бачили також довго-предовго „Єдиної правдивої подоби" — Святої Діви Монсератської... Вранці згорів на попіл Барце- льонський храм Богоматері. Пе вен був ворог, що згоріла в нім і посвятна статуя, й ветхий чер нець з міцним юнаком-лидарем. Та пастухи з гір розповідали: — Самі ж ми бачили чудо пре дивнеє: Пречиста Діва верталася знову до Єгипту. Йосиф, старень кий, похилений, сивий провадив ослика біленького. Зоря Вифле- ємська; світила над ними. А за ними — з блискучим мечем ішов охоронець Святої Родини — Свя тий Ю р... Ні, не взяти Іродам Д і ви з Дитятком!... І минали століття, минали за поколіннями: покоління, заносили, в забуття й ворожу лють, і без силу розпуку, ховали з собою й ті думки розбіжні, що були при чиною кривавого бою. На місце старих приходили нові пастухи. Як перед тисячами літ, грілись бі ля багаття й дивились на ясні зо рі. Бо що незмінне в бігу життя? — Ясні зорі на небі, й убогі па стухи — на землі! У темній скелі —- ясна печера. А в ній — Свята Діва. З обличчя — темна, як мешканці гір, а в шатах блискучих, — як мешкан ці неба. І рученьки простягає Ди тинка Свята, і кличе голосочком срібним: —• Ідіть же до Мене змучені, обтяжені, голодні... Біля Дитинки молиться Тінь: похилий, старий пустинник. Увесь прозорий — кам’яні скелі видно крізь нього. А обіч, спершись на блискучий, незаржавілий меч, че кає лицар. Жде, поки шикується в лави до бою нове військо... І знову, і знову, як раніш: па дають пастухи на обличчя свої, кланяються чудові й перші при носять радісну вість: — Молиться в горах Святитель. Очікує Вождь. І Мати Божа в зо рянім вінку повернулась з Єгип ту їв Землю свою. Йде спасіння з Мон-Сальвату, де сховано: сло во і меч!.. Ах, доки ж, серце скель — ми лосердніше за серця людські — вкриватимеш іще від люти люд ської — ...Дитину Святу і Матір Її?.. в НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
