Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВАСИЛЬ: Ну, я на цьому не розу міюсь. МАРТА: То й мовчи. Он і Ганнусі сповнилось 16 літ, треба подумати про краще вбрання для неї. ВАСИЛЬ: Вона і так непогано вдяг нена. МАРТА: Але і не ліпше від інших. Зрештою, чи ти бачив, чи звертав увагу на те, як вдягаються дівчата її віку? ВАСИЛЬ: Та не дуже. МАРТА: То запитай мене про такі речі. Невже ти хочеш, щоб твоя рід на донька була вдягнена гірше від інших, щоб на неї ніодин хлопець не глянув? ВАСИЛЬ: Та вже он троє дивлять ся, тобі ще мало? МАРТА: Так, троє, але які? Чого вони варті разом зі своїми родичами? ВАСИЛЬ: Я не знаю, чого вони варті, бо не заглядав до їхньої бан кової книжки. МАРТА: Якщо в них така взагалі є, бо он ще й досі власного авта не спромоглися придбати. ВАСИЛЬ: А може вони авта й не хочуть, збирають гроші одразу на літак? МАРТА: Дурні твої жарти. І чого то стоїш досі? Сідай, відпочинь тро хи, бо запаркував авто так далеко, що вже й сил нема до нього доби ратись, ноги попухли. ВАСИЛЬ: Сил нема... То не треба було одразу всі ці речі купувати! Можна було б і наступного тижня трохи докупити. МАРТА: Чи не думаєш ти, що той рожевий капелюх чекав би на мене аж цілий тиждень? Та його вже сьо годні хтось би забрав! Або та сріб ляста суконка... Ще трохи — й її не було б. А де ти знайдеш таку роз кішну суконку за такі малі гроші? ВАСИЛЬ: Що-о-о? Малі гроші? Та ж вона майже сімдесят долярів коштувала. Це вже для тебе малі гроші? МАРТА: Не перебільшуй, ціна її не сімдесят, а тільки шістдесят де в’ять долярів і дев’яносто п’ять цен тів. А виглядає вона на всі сто до лярів. Таким чином ми зекономили понад тридцять долярів, а ти кажеш, що я не вмію жити. Он пані Носик має сукню за сто двадцять долярів і чоловік їй не дорікає, а ти мені все життя, мабуть, згадуватимеш про цю нещасну суконку... (схлипує). ВАСИЛЬ: Мартусю, не починай, я вже й забув про неї! МАРТА: І забудь, чудово! Я каза тиму всім, що заплатила за неї дев’я носто три доляри. Вона на таку ви глядає, а нас шануватимуть більше. ВАСИЛЬ: Про мене кажи хоч і двісті. МАРТА: Ні, це вже за багато, мо жуть не повірити, а дев’яносто три — якраз добра ціна. Ой, хоч би швидше додому добратись та поміряти її! І треба ж було тобі так далеко парку- вати кару! ВАСИЛЬ: Так ближче не було мі сця вільного. МАРТА: Напевно було, але тобі, як завжди, ліньки шукати! Лінтюх, ведмідь неповоротний, і де ти взявся такий на мою бідну голову? ВАСИЛЬ: Тихо, не галасуй так, бо он іде один знайомий. МАРТА: Де, хто такий? ВАСИЛЬ: Он той, що саме до бра ми ввійшов. МАРТА: Хто ж то такий? Щось я його не пізнаю. Ах, чи не пан інже нер Цибулька? (поправляє зачіску, підмальовує уста). ВАСИЛЬ: Та ні, то не він. МАРТА: То хто, кажи нарешті! ВАСИЛЬ: Та це один поет-бідака, який власним коштом книжки видає. МАРТА: Так йому й треба, хай не пише! Хто ті книжки тепер купує? ВАСИЛЬ: Та це так. МАРТА: О жах, у нього в руках пакунок! ВАСИЛЬ: Але ж тільки один. У нас он скільки тих пакунків — і нема ні якого жаху. МАРТА: Так, але в нас путні речі, а в нього? Ось побачиш, — то книж ки й він обов’язково намагатиметься продати їх нам. Кажи, Васильку, що ми вже їх маємо, читали. ВАСИЛЬ: А як то нова книжка й її ще ніхто не читав? МАРТА: Такого не буде. Зрештою, я від нього зумію дуже швидко від робитись, я тільки за тебе боюсь. Хіба ти маєш твердий характер? Він може тебе легко вмовити й ти ку пиш його книжку. ВАСИЛЬ: Та можна було б і ку пити раз. Він непогано пише, чув я. МАРТА: Для чого викидати по-дур ному гроші? Хіба ти будеш її коли читати? Ти навіть для телевізії уве чері не маєш часу, не то що для книжки. ВАСИИЛЬ: Та це так. МАРТА: А життя тепер подорож чало, кожного центика треба берег ти. Ми й так витратили сьогодні ба гато грошей, мабуть яку сотню до лярів. ВАСИЛЬ Додай ще двадцять. МАРТА: От бачиш, як воно тепер з грошима... Та не дивись ти в той бік увесь час, може він і не пізнав нас, мимо пройде. Зрештою, мене він не спіймає, я за тебе боюсь. Ти ще маєш гроші? ВАСИЛЬ: Ще трохи, яку десятку. МАРТА: Негайно віддай мені. ВАСИЛЬ: Незручно саме тепер виймати гроші, ось він уже поруч. (Входить поет із невеличким па кунком у руках). ПОЕТ: І де тільки наших людей немає! А в Ню Йорку, мабуть, най більше. Доброго дня вам! ВАСИЛЬ: Спасибі! Доброго дня і вам! Прогулюєтесь? ПОЕТ: Трохи. Шкода такого погід ного дня сидіти в хаті. ВАСИЛЬ: День справді чудовий. ПОЕТ: Дозволите біля вас промо ститись на хвилинку? ВАСИЛЬ: Просимо, просимо, місця всім вистачить. МАРТА: Тим більше, що я вже йду. Василю, дай мені ключі від ка ри, я під’їду трохи ближче, щоб не тягти всі пакунки так далеко. Ох, як я втомилась! Якби оце були гроші, то негайно б взяла таксівку й поїха ла додому, а ти б уже сам шукав нашу кару. Але що ж зробиш, коли в кишені лишається всього кілька центиків. Ох, біда з тими грошима!.. Знову доведеться цього тижня пози чати в сусідів. І добре ще буде, як вони позичуть... ПОЕТ: Якщо вам так скрутно з грошима, то я можу позичити. МАРТА: Справді? Яка несподіван ка! Скільки ж ви можете нам пози чити? ПОЕТ: На жаль, багато не можу, але яких долярів двадцять... ВАСИЛЬ: Ні, ні, не треба, ми якось обійдемось. МАРТА: До того ж вони нас і не врятують. Невже ви думаєте, що я, чоловік і донька зможемо довго жи ти на ті ваші нещасні двадцять до лярів? ПОЕТ: Я так не думаю, але в мене немає зараз більше. Я оце видав книжку власним коштом, на яку й пішли всі мої збереження. (Кінець б.) 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
