Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Р а н н і й ш к о л я р Б о г д а н к о Цього райку, старша Богданко- ва сестра Галя розсердилась на нього. А було це так: Рано-пора- ненько щось сплячу панночку в ліжку налякало. Зірвалась із сну. Що це? Хто то? Киця ласиться, чи собачка? А то щось гладить її по личку, тулиться до неї, чу ти якийсь шепіт... Протерла очі, глянула: Ах! Та ж це її малий братчик, Дамко! — А ти чого так рано зірвав ся? — скартала. — Чого мене збудив? Глянь на будильник! Та ж я могла собі любісінько ще півгодини поспати! Не шкода то бі? — І насупилась, гнівна. Данко зніяковів, став вибача тись: — Галюсю, не гнівайся! Та ж сьогодні вперше йду до школи. Я... я не міг довше спати. До того я побоявся, щоб ти не забула од ного: ми маємо зі собою до шко ли Гриня забрати. — Не журись! Це моя справа; я добре про все пам’ятаю! А те пер, гайда! Вмиватись і вбира тись! Я йду до кухні. — І встала. А треба нам знати, хто це та кий Гринь. Це одноліток Данка, товариш ігор, улюблений друг, вони оба нерозлучні. А живе він лиш із своїм татком, у сусідстві, за стіною. І він сирота. Його мама недавно померла. Татко щодня від досвіта на праці. От, не було б кому пер ший раз вирядити до школи хло- чика-сирітку, якщо б не батьки Данка, а радше його старша се стра, Галя. А то вчора була велика нарада Данкових батьків із татком Гриня про школу й про все, бо й Дан- кові батьки також раненько йдуть до праці. Тоді Галя зголосилась: — Прошу не журитись! Я рано виряджу до школи і Данка, і Гри ня! —- Всі на це погодились. Данко скоро вмився і одягнув ся, бо звечора собі гарно все при готував і поскладав. Готовий ви біг до кухні, де Галя ладила сні данок, хоч поправді було ще ду же рано. Відтак обидвоє пішли по Гриня. Збудили хлопчика і Данко поміг йому одягатись. Потім всі троє разом поснідали; по сніданні вийшли на вулицю. Тут Галя взя ла обох хлопчиків за руку і всі попрямували до школи. О! Як любо було Данкові йти так разом із сестрою і другом Гринем-сиро- тою — немов із рідним братом! У такий важний перший день на вчання! ...Здалека вже побачили, як на шкільному подвір’ї починає пані вчителька порядкувати дітей кля- сами до відходу до церкви на Службу Божу. На подвір’ї Галя лишила хлопчиків збоку, а сама пішла привітатись з панею вчи телькою. За хвилину скоїлось щось таке несподіване, надзвичайне, що ах! А то пані вчителька з Галею пі дійшла до хлопчиків і голосно викликнула їх по імені й по пріз вищу, а взявши їх за руки, при- казала ставати в першу пару. Очі всіх дітей звернулись на них, а вони з великої радости почерво ніли зі зворушення, ледь дихали. Коли пані вчителька віддалилась, Данко торкнув Гриня: — Ти чув? — шепнув. — Я вже тобі від тепер не Данко. Я Богдан Лучник! А Гринь нахмурився: — Або я що? Га? Ти також добре чув! І я не гірший, я... я Григор Лісний! А Гринь я тобі лише вдома. От що! Знай! О, які вони були раді! Дотепер ніколи такого не бувало. От, що школа, то школа! І як її не лю бити! Коли прийшов час вертатись зі школи додому, вибігли обидва хлопчики прямо в обійми своєї спільної сестри Галі. А вона вже їх чекала, бо ж вона також ходи ла до цієї школи. Але до якої ви сокої кляси: го-го! Вона відразу зауважила, що Богдан насупився. Інші діти весе ло щебетали. Що сталося? — Чому не розказуєш нічого? — спитала брата, беручи його за руку. — А пані вчителька в клясі кликала мене Данком! Це ти їй певно сказала? Адже в школі я маю бути Богданом! Богданом Лучником, так як на початку! ■Галя весело розсміялась. — Нічого я пані вчительці не говорила. Це вона, сама догада лась, що тебе кличуть вдома Дан ком. Адже вона хотіла тебе при голубити, щоб ти почувався, як вдома. Та й Гриня певне не кли кала Григорем, а, Грицем! А й справді! Богданове личко роз’яснилось. Він нагадав собі, що окрім нього були ще й Івасі, Марусі, Надійки. І від того легше йому стало. ЧИ НЕ ТРЕБА ЇЙ ДО ШКОЛИ?.. Білка-вивірка смішна — Розважає нас вона: Покладем горішки в шапку — Простягає в шапку лапку, Сяє очками від втіхи, Як бере собі горіхи!.. Та не вміє рахувати, А як кинеться ховати, То не знає, де шукати!.. Білка-вивірка смішна — Розважає нас вона: Завтра прийде знов до шапки І простягне в шапку лапку, Щоб горішків наховати І... забути, де шукати! І отак щодня вона, — Ну, скажіть, чи не смішна? (Так і видко, що у школі Не була вона ніколи!). Леонід Полтава 2 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
