Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Р а н н і й ш к о л я р Б о г д а н к о Цього райку, старша Богданко- ва сестра Галя розсердилась на нього. А було це так: Рано-пора- ненько щось сплячу панночку в ліжку налякало. Зірвалась із сну. Що це? Хто то? Киця ласиться, чи собачка? А то щось гладить її по личку, тулиться до неї, чу ти якийсь шепіт... Протерла очі, глянула: Ах! Та ж це її малий братчик, Дамко! — А ти чого так рано зірвав ся? — скартала. — Чого мене збудив? Глянь на будильник! Та ж я могла собі любісінько ще півгодини поспати! Не шкода то бі? — І насупилась, гнівна. Данко зніяковів, став вибача тись: — Галюсю, не гнівайся! Та ж сьогодні вперше йду до школи. Я... я не міг довше спати. До того я побоявся, щоб ти не забула од ного: ми маємо зі собою до шко ли Гриня забрати. — Не журись! Це моя справа; я добре про все пам’ятаю! А те пер, гайда! Вмиватись і вбира тись! Я йду до кухні. — І встала. А треба нам знати, хто це та кий Гринь. Це одноліток Данка, товариш ігор, улюблений друг, вони оба нерозлучні. А живе він лиш із своїм татком, у сусідстві, за стіною. І він сирота. Його мама недавно померла. Татко щодня від досвіта на праці. От, не було б кому пер ший раз вирядити до школи хло- чика-сирітку, якщо б не батьки Данка, а радше його старша се стра, Галя. А то вчора була велика нарада Данкових батьків із татком Гриня про школу й про все, бо й Дан- кові батьки також раненько йдуть до праці. Тоді Галя зголосилась: — Прошу не журитись! Я рано виряджу до школи і Данка, і Гри ня! —- Всі на це погодились. Данко скоро вмився і одягнув ся, бо звечора собі гарно все при готував і поскладав. Готовий ви біг до кухні, де Галя ладила сні данок, хоч поправді було ще ду же рано. Відтак обидвоє пішли по Гриня. Збудили хлопчика і Данко поміг йому одягатись. Потім всі троє разом поснідали; по сніданні вийшли на вулицю. Тут Галя взя ла обох хлопчиків за руку і всі попрямували до школи. О! Як любо було Данкові йти так разом із сестрою і другом Гринем-сиро- тою — немов із рідним братом! У такий важний перший день на вчання! ...Здалека вже побачили, як на шкільному подвір’ї починає пані вчителька порядкувати дітей кля- сами до відходу до церкви на Службу Божу. На подвір’ї Галя лишила хлопчиків збоку, а сама пішла привітатись з панею вчи телькою. За хвилину скоїлось щось таке несподіване, надзвичайне, що ах! А то пані вчителька з Галею пі дійшла до хлопчиків і голосно викликнула їх по імені й по пріз вищу, а взявши їх за руки, при- казала ставати в першу пару. Очі всіх дітей звернулись на них, а вони з великої радости почерво ніли зі зворушення, ледь дихали. Коли пані вчителька віддалилась, Данко торкнув Гриня: — Ти чув? — шепнув. — Я вже тобі від тепер не Данко. Я Богдан Лучник! А Гринь нахмурився: — Або я що? Га? Ти також добре чув! І я не гірший, я... я Григор Лісний! А Гринь я тобі лише вдома. От що! Знай! О, які вони були раді! Дотепер ніколи такого не бувало. От, що школа, то школа! І як її не лю бити! Коли прийшов час вертатись зі школи додому, вибігли обидва хлопчики прямо в обійми своєї спільної сестри Галі. А вона вже їх чекала, бо ж вона також ходи ла до цієї школи. Але до якої ви сокої кляси: го-го! Вона відразу зауважила, що Богдан насупився. Інші діти весе ло щебетали. Що сталося? — Чому не розказуєш нічого? — спитала брата, беручи його за руку. — А пані вчителька в клясі кликала мене Данком! Це ти їй певно сказала? Адже в школі я маю бути Богданом! Богданом Лучником, так як на початку! ■Галя весело розсміялась. — Нічого я пані вчительці не говорила. Це вона, сама догада лась, що тебе кличуть вдома Дан ком. Адже вона хотіла тебе при голубити, щоб ти почувався, як вдома. Та й Гриня певне не кли кала Григорем, а, Грицем! А й справді! Богданове личко роз’яснилось. Він нагадав собі, що окрім нього були ще й Івасі, Марусі, Надійки. І від того легше йому стало. ЧИ НЕ ТРЕБА ЇЙ ДО ШКОЛИ?.. Білка-вивірка смішна — Розважає нас вона: Покладем горішки в шапку — Простягає в шапку лапку, Сяє очками від втіхи, Як бере собі горіхи!.. Та не вміє рахувати, А як кинеться ховати, То не знає, де шукати!.. Білка-вивірка смішна — Розважає нас вона: Завтра прийде знов до шапки І простягне в шапку лапку, Щоб горішків наховати І... забути, де шукати! І отак щодня вона, — Ну, скажіть, чи не смішна? (Так і видко, що у школі Не була вона ніколи!). Леонід Полтава 2 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
