Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
калічка. Затихли сестри. Знову лі'с стояв тихо-тихо, як зачарований. Тільки князь-місяченько поглядав на деревця, та загадково посмі хався. Веселий день привітав ліс. Со нечко посилало своє золоте про міння з блакитного неба. Воно ці лувало ялиночки, запалювало ве селі кольорові вогники «а їх бі леньких, святкових хутрах. В лісі почувся гомін. То приїха ли люди купувати ялинки. Серед них ішов доглядач лісу — висо кий, похмурий, старий чоловік. Покупці підходили до дерев, огля дали, питалися за ціну, платили та бралися рубати ялинки. Натовп був веселий, гамірливий, 'були по- іміж дорослими купцями й діти. Коли вже більшість покупців ви брала собі деревця та кожний зайнявся своїм ділом, до догля дача наблизився маленький хлоп чик. іВін був сам, без дорослих, прийшов Із маленькими саночками та невеличким топірцем. Личко в хлопчика було бліденьке, худе, оченята сумні, заклопотані. Не сміливо наблизився він до догля дача: •— іПане, чи не знайшлося б у вас для 'мене маленької ялинки, щоб не була дуже дорога? — за питався хлопець. — Та йди сам, вибирай! Я ж не знаю, якої тобі треба — непри вітно обізвався 'старий. Хлопчик як раз зупинився коло балакучих сестричок-ялинок. А й гарні ж вони були! Хлопець пока зав на одну з них. — Оця! — Ну, даси щонайменше 50 грошів, — відповів доглядач. Личко в хлопчика захмарилося. — Ні, пане, не зможу її -взяти. Не маю досить грошей... — сумно промовив він. -—- Ото біда з вами, злидарями! Ну, що мені робити з тобою? Не мої ж це дерева! — Він оглянувся навколо себе, побачив кривобоку та й звернувся до хлопця: — Ось, слухай, сюди... Ця трохи кривень ка, але як поставиш у кутку, то не буде дуже помітно. її можеш забрати за 15 грошів. Хлопець зрадів. -— Добре, пане, дякую .вам ду же! Тепер наша Олеся буде з ялиночкою! — А що то за Олеся така? —- запитався доглядач і його таке непривітне обличчя засвітилося ласкаво. — Та то сестра моя, вона бід на хворіє вже другий місяць —- відповів хлопчик та й швидко взяв до роботи. Старий хвилину постояв та посміхнувшись сам до себе, пішов знову до покупців. Серце в кривобокенької яли ночки завмерло. Яке щастя! Вона теж побачить місто, людей... „Стук, стук, стук!“ дзвонив то- пірець. Через кілька хвилин яли ночка вже лежала долі. Обереж но струшуючи з неї сніг, хлопчик поклав ялинку на саночки та по дався з лісу. Ялинка лише встигла тихенько прошепотіти до сестричок: — Прощавайте, мої любі! Вже не побачимося! А сестри лише поглядали на ка лічку із заздрістю: —- Подумаєш, ось наша калічка поїхала перша на свято! — сказа ла одна, а друга додала: —- Свято! Свято! Ще невідо мо, що то в неї за свято буде... Недовго ще розмовляли сестри, бо й до них прийшла черга. При їхали нові покупці та забрали їх. А тим часом хлопчик привіз ка лічку до своєї хати, розв’язав її, зняв із саночок та вніс до кухні. Там його зустріла мама: — Ну, Васильку, де ж це ти був? Я вже почала всяке думати... Ось Олесі знову гірше, така гаря ча лежить... —- .Мамо, .дивіться, правда, гар ненька ялинка? Це ж я для Олесі привіз. Деревце трохи кривеньке, та то вже якось поладимо. Допо можіть мені її прибрати, а тоді поставимо ялинку -в куточку коло Олесіного ліжечка. Хай вона ті шиться! — Де ж це ти її дістав, синку? Чи люди тобі дали? А може, бо рони Боже, самовільно вирубав? Грошей же в тебе не було -— клопоталася мати. — Ні, мамо, то Лавренюкова попросила сніг відкинути від її хати та дала мені 15 грошів. Оце я й купив ялинку, тільки... Вже на прикраси нема в мене грошей. Не знаю, як то воно буде... — сумно закінчив 'свою відповідь Ва силько. Мати принесла піску в старому ведрі, змочила водою та постави ла до нього ялиночку, щоб не в’я нула, а сама пішла до роботи. Та то вже два роки, як вмер. Трудно жилося хлопчикові після татової смерти. Так до вечора простояла ялинка в кухні. Василько тихень ко сумував, думав, де б ще заро бити грошей на прикраси. Ось вже мати повернулася з роботи, стала лагодити вечерю. Оле'ся все гарячкувала та спала в сусідній кімнаті. Хтось застукав у сінешні двері. Мати відчинила двері з кух ні. На порозі Василько побачив доглядача з лісу. — То це ти тут живеш? •— звернувся він до хлопця. — Наси лу я відшукав твою хату. Добрий вечір вам, пані! А де ж та Олеся, що для неї ваш син ялинку купу вав? —- Та вона в світлиці лежить. Дуже хвора наша дівчинка — від повіла мати. — Ото ж, я й подумав, ялинку хлопець купив на останні гроші, а як же він її прикрасить? То я й приніс вам трохи прикрас та ласощів для дітей. А тепер будь те здорові, бо мушу знову йти на роботу — і не слухаючи слів по дяки схвильованих Василька та мами, він поклав невеличкий па кунок на стіл та подався з хати. —- Мамусю, мамусю! Яке ща стя ми маємо! —- тішився Василь ко. Швидко заходився він прикра шати деревце. В пакунку, що дав старий доглядач, були золочені горішки, шишки, цукорки в яскра вих обгортках, кілька яблук, лан цюжок з кольорового паперу, а найголовніше — то велика бли скуча зірка. Ялинка була теж щаслива, що її так гарно прибрали. Ще біль ше втішилася, коли її віднесли до Олесі в кімнатку та поставили коло ліжечка хворої. Дівчинка прокинулася, відкрила великі карі очі та радісно засміялася: — Ялиночко! Яка ж ти гарна,, яка ж чудова! — казала дівчинка та своєю тоненькою, прозорою ручкою пестила гілочки ялинки. Василько від радости не знав, що робити: то підстрибував, то під бігав до мами, то до сестрички, а тоді потихеньку став співати: Ти ялинко, красна, ти ялинко щасна! Ти до нас прийшла, щастя принесла! (Докінчення на обгортці) 34 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
