Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
залишаться в пам’яті української публики того часу. Але жанр рев і ї й оперети завж ди її притягав. Тому часто дово дилось виступати також у театрі ,,Веселий Львів11 під проводом Зе- нона Тарнавського. Марія Лисяк зжилася з тим ансамблем і коли в 1944 прийшлося йти на емігра цію, то вона включилася в їх „ту ру". Це було — від Вроцлаву че рез вишкільний табір Дивізії Ной- гамер до Лінцу, а потім по ро бітничих таборах в околиці. Три вожний це був час! Та всеж хо тілось комусь принести хвилину відпруження й розради... А потім через Баварію до Штут- ґарту... Тут сталась велика подія її життя: народився син, ,,Кічка“, а тепер Олег, що вже вищий на голову від неї. Тепер він студент університету Темпл та учасник Світового Пластового Джемборі у Греції. А тоді він вимагав всієї уваги... І Марія Лисяк відійшла на кілька літ від бурхливого теат рального життя. Сім’я замешкала у Міттенвальді, де сірі таборові будні роз’яснювала праця для гро мади. Бо й тут Марія Лисяк допо магала, обслуговуючи таборову радіопередачу, провадячи курси шиття й трикотарства. Це була перша її зустріч і співпраця з жі ночою організацією. А потім прийшло переселення за океан. Сувора американська дійс ність кинула її, як усіх, на фаб ричну роботу. Але туга за звуком казала їй включитися в хор „Коб зар" у Филаделфії, де в „Вечер ницях" Ніщинського її голос со лістки закріплено на платівці. А згодом, коли відновився „Веселий Львів" вона знов виступила в 1956 р. на Союзівці з Лаврівськими, Паздрієм і Рудакевичем. І тепер публика бурею оплесків витає її інтерпретацію пісень і ро мансів. Це здебільшого настроєві ліричні твори, що їх до слів чоло віка Олега Лисяка, письменника автоіра1 повістей „За стрілецький звичай" та „Люди, такі, як ми" — скомпонували Лаврівський, Бар- нич і Безкоровайний. Хто' ж зу міє краще передаїти тугу за Льво вом чи романтику дивізійного' ми нулого? Цього шукає спраги єн а душа1 емігранта, й Марія Лисяк уміє, як не можна краще, розво рушити її. Bom співає теж пісні до текстів ЕКА, Ірини Чумової (з музикою тієї самої) та інших. А тепер вона взялась за трудні ше завдання. „Театр у П’ятницю" — це справжня проба сил для у- країнського актора, що цілий тиж день включений у заробіткову працю. Проби й виступи відрива ють у нього скупий вільний час. Але любов до сцени глибоко за- корінена в його душі і каже забу ти за всі перешкоди. І тому тепер, коли по різних спробах врешті по став постійний український театр, Марія Лисяк відродила в ньому образ безсмертної нашої „інже ню" — Наталки. Цим допомогла розбудувати це діло у першій, себто найтруднішій виставі цього театру, а опісля у дальших. М. Л-а Оповідання „Людина“ займає в творчості Кобилянської вийняткове мі сце. З одного боку це останній твір писаний німецькою мовою, а з другого боку — це ворота, якими письменниця увійшла в українську літературу. Сю жет сповідання „Людина“, що почат ково звалося „Вона вийшла замуж ", опрацювала Кобилянська скоріше ні мецькою мовою, а згодом уже дала український варіянт. Це був перший повноцінний овоч впливу на Кобиляні- ську двох видатних у той час україн ських жінок — Софії Окуневської та Наталії Кобринської, впливу, що запо чаткувався 1881 року і перевів Коби- лянську з німецького в український літературний світ. В часі, коли Кобилянська писала о- повідання „Вона вийшла замуж“, чи пак — „Людина“, Кобринська приго товляла до друку великий жіночий лі тературний альманах, що одержав назву „Перший вінок". Бажанням Ко бринської було, щоб в альманаху взя ла участь і Ольга Кобилянська. Твором, яким Кобилянська мала де бютувати в українській літературі, ма ло власне бути оповідання „Вона ви йшла замуж “. Хоч організаторами „Першого вінка" були жінки (в першу чергу Кобринська й Ол. Пчілка), та й виключно жінки як автори мали в ньо му брати участь, то останню редакцію альманаха мав зробити досвідчений у За те вдячні їй не тільки числен ні слухачі її співацьких виступів та публика Филаделфії, що втіша ється Театром у П’ятницю. Але зокрема Союз Українок Америки, що зачислює Марію Лисяк до сво- ї членок. У 20 Відділі СУА, під проводом „бабці" М. Чаковської Марія Лисяк дала неодну пробу свого таланту. Але й нераз уміла посидіти при касі або спекти торта, коли того було потрібно... А тепер у Марії Лисяк ще одне лиш велике театральне бажання. Після більш як тридцяти років праці в театрі — хоч один раз ви ступити ще у Львівському вільно му театрі -—- хай у ролі старухи, хай і найменшій ролі, але ще раз станути на дошках рідного — львівського театру... Л. Бура літературних справах Іван Франко. І от Франко висунув певні застереження відносно незнаної тоді ще на україн ському літературному овиді Ольги Ко билянської. Він радив вилучити „Вона вийшла зам уж “ із матеріялу, що мав бути поміщений в альманаху. Як фа ховий літературознавець, Франко вка зав на недостачі твору. З волею Фран ка. Кобринська. мусіла. погодитися. Крок Франка був дуж е рисковний. Він міг раз на все погасити у Кобилян ської запал до літератури, міг переби ти їй зовсім крила, що приготовились до лету. Па щастя, так не сталося. Не вдачу прийняла Кобилянська зрівно важено і не зразилася нею. Після цеї невдачі письменниця пере робила дещо оповідання і під назвою „Людина" послала до львівського журналу „Правда", але й „Правда" не дала своєї згоди видрукувати опові дання. Стрінувшися з другою відмо вою, Кобилянська відложила на де який час „Людину". Зрештою пись менниця почала тоді писати новий твір, що в пізнішій редакції одержав назву „Царівна". За „Людину" взялася знову аж 1891 p., то значить по 5-ох роках від часу її першого оформлен ня. Довелося ще раз переробляти опо відання. В цій новій формі Кобилян ська післала його до редакції іншого львівського журналу, до „Зорі". В су провідному листі писала, що це перша Доля одного оповідання 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
