Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
залишаться в пам’яті української публики того часу. Але жанр рев і ї й оперети завж ди її притягав. Тому часто дово дилось виступати також у театрі ,,Веселий Львів11 під проводом Зе- нона Тарнавського. Марія Лисяк зжилася з тим ансамблем і коли в 1944 прийшлося йти на емігра цію, то вона включилася в їх „ту ру". Це було — від Вроцлаву че рез вишкільний табір Дивізії Ной- гамер до Лінцу, а потім по ро бітничих таборах в околиці. Три вожний це був час! Та всеж хо тілось комусь принести хвилину відпруження й розради... А потім через Баварію до Штут- ґарту... Тут сталась велика подія її життя: народився син, ,,Кічка“, а тепер Олег, що вже вищий на голову від неї. Тепер він студент університету Темпл та учасник Світового Пластового Джемборі у Греції. А тоді він вимагав всієї уваги... І Марія Лисяк відійшла на кілька літ від бурхливого теат рального життя. Сім’я замешкала у Міттенвальді, де сірі таборові будні роз’яснювала праця для гро мади. Бо й тут Марія Лисяк допо магала, обслуговуючи таборову радіопередачу, провадячи курси шиття й трикотарства. Це була перша її зустріч і співпраця з жі ночою організацією. А потім прийшло переселення за океан. Сувора американська дійс ність кинула її, як усіх, на фаб ричну роботу. Але туга за звуком казала їй включитися в хор „Коб зар" у Филаделфії, де в „Вечер ницях" Ніщинського її голос со лістки закріплено на платівці. А згодом, коли відновився „Веселий Львів" вона знов виступила в 1956 р. на Союзівці з Лаврівськими, Паздрієм і Рудакевичем. І тепер публика бурею оплесків витає її інтерпретацію пісень і ро мансів. Це здебільшого настроєві ліричні твори, що їх до слів чоло віка Олега Лисяка, письменника автоіра1 повістей „За стрілецький звичай" та „Люди, такі, як ми" — скомпонували Лаврівський, Бар- нич і Безкоровайний. Хто' ж зу міє краще передаїти тугу за Льво вом чи романтику дивізійного' ми нулого? Цього шукає спраги єн а душа1 емігранта, й Марія Лисяк уміє, як не можна краще, розво рушити її. Bom співає теж пісні до текстів ЕКА, Ірини Чумової (з музикою тієї самої) та інших. А тепер вона взялась за трудні ше завдання. „Театр у П’ятницю" — це справжня проба сил для у- країнського актора, що цілий тиж день включений у заробіткову працю. Проби й виступи відрива ють у нього скупий вільний час. Але любов до сцени глибоко за- корінена в його душі і каже забу ти за всі перешкоди. І тому тепер, коли по різних спробах врешті по став постійний український театр, Марія Лисяк відродила в ньому образ безсмертної нашої „інже ню" — Наталки. Цим допомогла розбудувати це діло у першій, себто найтруднішій виставі цього театру, а опісля у дальших. М. Л-а Оповідання „Людина“ займає в творчості Кобилянської вийняткове мі сце. З одного боку це останній твір писаний німецькою мовою, а з другого боку — це ворота, якими письменниця увійшла в українську літературу. Сю жет сповідання „Людина“, що почат ково звалося „Вона вийшла замуж ", опрацювала Кобилянська скоріше ні мецькою мовою, а згодом уже дала український варіянт. Це був перший повноцінний овоч впливу на Кобиляні- ську двох видатних у той час україн ських жінок — Софії Окуневської та Наталії Кобринської, впливу, що запо чаткувався 1881 року і перевів Коби- лянську з німецького в український літературний світ. В часі, коли Кобилянська писала о- повідання „Вона вийшла замуж“, чи пак — „Людина“, Кобринська приго товляла до друку великий жіночий лі тературний альманах, що одержав назву „Перший вінок". Бажанням Ко бринської було, щоб в альманаху взя ла участь і Ольга Кобилянська. Твором, яким Кобилянська мала де бютувати в українській літературі, ма ло власне бути оповідання „Вона ви йшла замуж “. Хоч організаторами „Першого вінка" були жінки (в першу чергу Кобринська й Ол. Пчілка), та й виключно жінки як автори мали в ньо му брати участь, то останню редакцію альманаха мав зробити досвідчений у За те вдячні їй не тільки числен ні слухачі її співацьких виступів та публика Филаделфії, що втіша ється Театром у П’ятницю. Але зокрема Союз Українок Америки, що зачислює Марію Лисяк до сво- ї членок. У 20 Відділі СУА, під проводом „бабці" М. Чаковської Марія Лисяк дала неодну пробу свого таланту. Але й нераз уміла посидіти при касі або спекти торта, коли того було потрібно... А тепер у Марії Лисяк ще одне лиш велике театральне бажання. Після більш як тридцяти років праці в театрі — хоч один раз ви ступити ще у Львівському вільно му театрі -—- хай у ролі старухи, хай і найменшій ролі, але ще раз станути на дошках рідного — львівського театру... Л. Бура літературних справах Іван Франко. І от Франко висунув певні застереження відносно незнаної тоді ще на україн ському літературному овиді Ольги Ко билянської. Він радив вилучити „Вона вийшла зам уж “ із матеріялу, що мав бути поміщений в альманаху. Як фа ховий літературознавець, Франко вка зав на недостачі твору. З волею Фран ка. Кобринська. мусіла. погодитися. Крок Франка був дуж е рисковний. Він міг раз на все погасити у Кобилян ської запал до літератури, міг переби ти їй зовсім крила, що приготовились до лету. Па щастя, так не сталося. Не вдачу прийняла Кобилянська зрівно важено і не зразилася нею. Після цеї невдачі письменниця пере робила дещо оповідання і під назвою „Людина" послала до львівського журналу „Правда", але й „Правда" не дала своєї згоди видрукувати опові дання. Стрінувшися з другою відмо вою, Кобилянська відложила на де який час „Людину". Зрештою пись менниця почала тоді писати новий твір, що в пізнішій редакції одержав назву „Царівна". За „Людину" взялася знову аж 1891 p., то значить по 5-ох роках від часу її першого оформлен ня. Довелося ще раз переробляти опо відання. В цій новій формі Кобилян ська післала його до редакції іншого львівського журналу, до „Зорі". В су провідному листі писала, що це перша Доля одного оповідання 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
