Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
м. м. Жіноче питання Часто розказував про Стефани- ка, як про свого близького друга. Вони ж обидва студіювали меди цину на краківському університе ті. Та не лиш разом студіювали, але й разом розважались та про водили час у каварні, в товаристві. Познайомились тоді з тодішніми молодими польськими письменни ками. Всі ці розваги зовсім не пе решкодили Невестюкові у студіях. А Стефаник почав занедбуватись у медицині, зате душа його рва лась до іншого, до літературного світу. Оповідав Невестюк, що Сте фаник поважно призадумавшись раз за каварняним столиком, ска зав: —- Ото, якби мій батько при їхав сюди та й подивився, як я оце медицину студіюю, то ні одного сотика більш не дав би на ці мої студії. Не знати, чи батько приїжджав, чи ні, але він і без приїзду знав, ІЦ 0 синові не до студій, якщо він за вісім років нічого не добився. Ну, і само собою — перестав ви силати гроші. Тоді то Стефаник і покинув медицину, одружився з дочкою о. Гаморака, Ольгою, і по чав вести господарство свого те стя. А батько, як побачив, що син куди краще прикладається до рїльної господарки, як до медици ни, відділив йому 18 моргів та й вибудував у Русові хату. І тоді то Стеф.аник почав уже господарюва ти на своїм, а в вільні від праці хвилини, писав свої прегарні но велі. А Невестюк блискуче закінчив медицину. У вродливого молодого лікаря закохалась багата красуня- *)' Гл. ч. З, 1958. иям його суті в американській формі. Тому з глибоким жалем прощає його редакційна колегія „Нашого Життя". Він не був офіційним ї ї членом, але добрим д у х о ї ї ї . З на дією й довірям звертались ми до нього в складних ситуаціях і б у ли певні його помочі й поради. Не стало між нами Приятеля й Д о радника, щ о служив нам повних чотирнадцять літ. полька, дочка поміщика. А що во на йому теж припала до вподоби, то й одружився з нею. Замешкали вони в одному містечку недалеко Львова. Лікарська практика при носила чималі доходи. Жили вони не лиш достатньо, але й пишно, їздили каретою, бували в гостях, ну й приймали гостей у себе. Та згодом почали зявлятись непоро зуміння у цьому, як досі здава лось, гармонійному, подружньому житті. Непорозуміння оті ставали щораз то виразніші і прийшло сумне закінчення чарівної ідиллі. Одного гарного дня д-р Невестюк покинув дружину, достатки, пре гарну обстановку та й виїхав до Жабя. Дітей дружина залишила при собі -— не дала їх забрати. Була багата і вони не тяжіли їй. А до того хотіла їх виховати у поль ському дусі. Та це їй не вдалося. Хлопці, як підросли то часто при їжджали до батька. А старший ■був навіть при УГА і згинув в Укра їні. Здавалось, що мати мала біль ший вплив на. молодшого сина навіть Збитком його назвала. Але й того не вдалось їй спольщити. Він. як підріс, то майже кожного року приїжджав до батька на ва кації. Д-р Невестюк приїхав до Жабя на яких 8— 10 років перед першою світовою війною. Був там шпиталь і саме в цьому шпиталі 'почав він працювати. М<ив достатньо і все ще їздив каретою. Завжди елеган тно одягався, чарував своєю по явою всю Верховину. Та під час першої світової війни шпиталь спалено. А за польської окупації д-р Невестюк став окружним ліка рем, а до того мав велику приват ну практику, вся бо Верховина належала до нього. Та почав чо мусь заглядати до чарки. Мабуть ,,банував“ за родиною, на дні чап- ки шукав забуття. їздив до своїх хворих уже не каретою, а верхи, на гуцульському конику. Лікував їх ставив блискучі' діягнози. З моїм чоловіком жив по-дружньо- му . не ворогували вони ніколи по між собою, як то часто буває по між другими лікарями. Так воно було і з д-ром Морачевським. Під час вакацій він лікував гуцулів і в важких випадках покликував за вжди д-ра Невестюка. Одного ра зу, по такім консиліюм, гуцул вру чив їм обидвом гонорар: у малій бербеничці 'приніс їм молодих ба- раболь-американюк: Грошей вам не даю, бо, ади, не маю, а ви їх маєте і так заба гато. Але зате не маєте нової бо- ришки та й ніде її тут не купите, — казав. Морачевський дійсно втішився тими бараболями і по-джецтель- менському ХОТІВ ЇХ: розділити по рівній частині. Невестюк почи слив —■ було тих бараболь 21, І то ді вирішив справу: —■ Якщо поділ має бути спра ведливий, то ви, професоре, були тут яких двадцять разів, а я лиш цей один-єдиний раз. То ж вам належать двадцять, а мені оця двадцятьперша... — і сховав ба рабольку до кишені. Одного разу виходжу на веран ду, а там сидить д-р Невестюк. Прошу його в хату. — Дякую! Мені ніколи. Я лиш на хвилинку зупинився, бо там по хорон іде. Не хотів я йти назу стріч свому пацієнтові. Та й вам, колего, не раджу пхати здорової голови під євангеліє, — звернувся до мого чоловіка, що саме наді йшов. — Не лі'зьте ніколи людям увічі, коли вашого «пацієнта хова ють... За той час похорон звернув до церкви і д-р Невестюк вибирався в свою путь. — Ага, а про ,,жіноче питання" був би забув! Ото ж учора отой Штефан з-під Магури записував маєток своїм дітям. І нотар покли кав мене, щоб вирішив я, чи він (Штефан тобто) здоровий на умі- розумі. Найстаршому синові лишав газдівство та й більшу частину ґрунту — решту ж хотів розділи ти поміж інших дітей. „Парасці не мусиш давати ґрунту —■ я їй свій грунт дам, що принесласми від свого дєді“ —• сказала Штефанова жінка. — ,,їй, та єк це буде?! Ви- вінувавсми її, єк віддавала си та й ґоунту шє їй хочу дати. Немало бо вона наробиласи в нас" — cv- противлявся Штефан. — ,,ИІо на робиласи це так! Та шє май більш
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
