Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» «..Настане той час, що в тобі краю мій, знатимуть слова: і по рідних хатах Пануватиме щастя й доля.» З оцих слів пробивається та- ка тверда й незломна віра в кра ще майбутнє нашого народу, що сейчас можна сказати, що вони виплили із серця, яке га- ряче любило Україну. Власти- телькою цього серця була Ма- рія Грінченкова, або як вона підписувалась під своїми тво- рами, Марія Загірня. I справді гаряче любила Ма- рія Грінченкова ту Україну, хо- тяй сама не походила з укра- їнського роду. Народилася во- на в 1863 р. на Харківщині в мо- сковській родині. Молодою дів- чиною вчилася в російській МАРІЯ ГРІНЧЕНКОВА школі. На учительських курсах стрінула молодого українсько- го письменника, Бориса Грін- ченка, який навчив її любити у- країнський нарід і йому служи- ти. В 1884 році Марія одружи- лася з Грінченком i від того ча- ку їхнє життя переповнене спільною працею для україн- ського народу. Разом несли во- ни освіту в масу селянства, ор- ганізували товариства, читали й писали. Повна енергії й незломного духу була Грінченкова, а ще до того являлася у неї дуже скро- мна вдача. По найбільшій части помагала свойому мужеві в йо- го праці. Але писала вона й са мостійно. Проявила вона особ- ливо великий талан до писання популярних книжечок для се- лянства. Важніщі з них: «Орлеє- анська дівчина», «Мудрий учи- тель», «Під землю», «Як вига- дано машичою їздити». Болючий удар завдала доля Грінченковій забравши дорого- ю смерти її найблищих, а це, дорогого мужа та одиноку до- чку. Та вона зуміла перенести цей удар, потонувши враз з своїм горем в дальшій невси- пущій праці для свойого наро- ду. Глибоке її знання та працю всюди цінили й в 1919 р. пер- ший відділ Київської Академії Наук призначив її постійним членом-редактором нового сло- варя української мови. Серед цеї наукової праці заскочила її смерть й 15 липня, 1928 p., щой- но шість літ тому назад, укра- їнський народ втратив одну з своїх кращих прибраних до- ньок. жіночу організацію; ми жінки протягнемо одні одним через Карпати руки. Файно говорила; так говорила, що й плакати ся хотіло, і хотілося зірватися та й летіти кудись і щось робити. Після ної говорила старша со- лодка пані Кисілевська. Вона стала пої того «зеленого мун- дура» і зачала говорити. Каже «привіт вам несу, сестри Під- карпатської України». на то слово «зелений мун- дур» шарпнув Кисілевську за руку, а сам так ся розгнівав, що йому лице ачей корчи скру- тили, рот а не може закрити, а зуби цокотять.. Подумайте, люде чесні, яка то сила в тому одному слові, — воно може по- збавити краси на віки вічні... А ми вшиткі здурілисьме -- та плещеме в долоні. А пак вийшла промовляти до нас пані Павликовська. Сеся па- ні вже про інакші діла говори- ла, як попередні; про те, що нас дуже болить і без чого ані лю- бов, ні душа, ні виховання не може бути -- вона говорила про спосіб, як нам злиднів збу- тися. Казала, ож у Галичині вже є 3500 дружеств; наша, каже, земля багата, вшитко має, лем же з того користають чужі, а ми Hit, бо не знаєме нич, бо не єднаємеся в одній праці, не йде- ме однов стежков. Каже, ми мо- жеме зачинати свої діла і з Api- бного гроша, але свого влас- ного, не чужого, бо лем з влас- ного будеме мати хосен. Так до нас говорила, ги добра розумна мати до своїх дітей. Коби сяка учителька була в нашім селі. О-го-го! Ми, жони, на руках би її носили. Много було ще файного на нашім зізді, лем же не маю ча- су вам вшитко написати. Ска- жу напослід ще тото, ож і ми, жони, загнали президенту Ма- сарикові письмо, що го люби- ми ай радуємося, що він зась є нашим президентом. А також ми постановили таке, щоби нас не одлували до сусідів од на- шої республіки, бо сусіди би нас зіли. Коли шприйшлам домів, на свого чоловіка лем руков мах- нула. «Го-го, чоловіче, де-де вашим зіздам до нашого... Сесь рік не маєте нич. Хіба може в Мукачеві 1-го юлія буде фай- ний зізд української молоді, а- лей так на нім буде ачей поло- вина дівчат та жон... Ти вже сам туди не підеш, і я мушу там бути.» Та сяк уже більше, як тиж- день думаю та гадаю про наш зізд. Нас первий раз зійшлося до 3-х тисяч, а коли зійдемося пятий раз, то тоді вже буде 15 ба 20 тисяч. А по зізді якось і праця ми ліпше йде. Здоровлю щиро, Параска Шкварка.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
