Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» «..Настане той час, що в тобі краю мій, знатимуть слова: і по рідних хатах Пануватиме щастя й доля.» З оцих слів пробивається та- ка тверда й незломна віра в кра ще майбутнє нашого народу, що сейчас можна сказати, що вони виплили із серця, яке га- ряче любило Україну. Власти- телькою цього серця була Ма- рія Грінченкова, або як вона підписувалась під своїми тво- рами, Марія Загірня. I справді гаряче любила Ма- рія Грінченкова ту Україну, хо- тяй сама не походила з укра- їнського роду. Народилася во- на в 1863 р. на Харківщині в мо- сковській родині. Молодою дів- чиною вчилася в російській МАРІЯ ГРІНЧЕНКОВА школі. На учительських курсах стрінула молодого українсько- го письменника, Бориса Грін- ченка, який навчив її любити у- країнський нарід і йому служи- ти. В 1884 році Марія одружи- лася з Грінченком i від того ча- ку їхнє життя переповнене спільною працею для україн- ського народу. Разом несли во- ни освіту в масу селянства, ор- ганізували товариства, читали й писали. Повна енергії й незломного духу була Грінченкова, а ще до того являлася у неї дуже скро- мна вдача. По найбільшій части помагала свойому мужеві в йо- го праці. Але писала вона й са мостійно. Проявила вона особ- ливо великий талан до писання популярних книжечок для се- лянства. Важніщі з них: «Орлеє- анська дівчина», «Мудрий учи- тель», «Під землю», «Як вига- дано машичою їздити». Болючий удар завдала доля Грінченковій забравши дорого- ю смерти її найблищих, а це, дорогого мужа та одиноку до- чку. Та вона зуміла перенести цей удар, потонувши враз з своїм горем в дальшій невси- пущій праці для свойого наро- ду. Глибоке її знання та працю всюди цінили й в 1919 р. пер- ший відділ Київської Академії Наук призначив її постійним членом-редактором нового сло- варя української мови. Серед цеї наукової праці заскочила її смерть й 15 липня, 1928 p., щой- но шість літ тому назад, укра- їнський народ втратив одну з своїх кращих прибраних до- ньок. жіночу організацію; ми жінки протягнемо одні одним через Карпати руки. Файно говорила; так говорила, що й плакати ся хотіло, і хотілося зірватися та й летіти кудись і щось робити. Після ної говорила старша со- лодка пані Кисілевська. Вона стала пої того «зеленого мун- дура» і зачала говорити. Каже «привіт вам несу, сестри Під- карпатської України». на то слово «зелений мун- дур» шарпнув Кисілевську за руку, а сам так ся розгнівав, що йому лице ачей корчи скру- тили, рот а не може закрити, а зуби цокотять.. Подумайте, люде чесні, яка то сила в тому одному слові, — воно може по- збавити краси на віки вічні... А ми вшиткі здурілисьме -- та плещеме в долоні. А пак вийшла промовляти до нас пані Павликовська. Сеся па- ні вже про інакші діла говори- ла, як попередні; про те, що нас дуже болить і без чого ані лю- бов, ні душа, ні виховання не може бути -- вона говорила про спосіб, як нам злиднів збу- тися. Казала, ож у Галичині вже є 3500 дружеств; наша, каже, земля багата, вшитко має, лем же з того користають чужі, а ми Hit, бо не знаєме нич, бо не єднаємеся в одній праці, не йде- ме однов стежков. Каже, ми мо- жеме зачинати свої діла і з Api- бного гроша, але свого влас- ного, не чужого, бо лем з влас- ного будеме мати хосен. Так до нас говорила, ги добра розумна мати до своїх дітей. Коби сяка учителька була в нашім селі. О-го-го! Ми, жони, на руках би її носили. Много було ще файного на нашім зізді, лем же не маю ча- су вам вшитко написати. Ска- жу напослід ще тото, ож і ми, жони, загнали президенту Ма- сарикові письмо, що го люби- ми ай радуємося, що він зась є нашим президентом. А також ми постановили таке, щоби нас не одлували до сусідів од на- шої республіки, бо сусіди би нас зіли. Коли шприйшлам домів, на свого чоловіка лем руков мах- нула. «Го-го, чоловіче, де-де вашим зіздам до нашого... Сесь рік не маєте нич. Хіба може в Мукачеві 1-го юлія буде фай- ний зізд української молоді, а- лей так на нім буде ачей поло- вина дівчат та жон... Ти вже сам туди не підеш, і я мушу там бути.» Та сяк уже більше, як тиж- день думаю та гадаю про наш зізд. Нас первий раз зійшлося до 3-х тисяч, а коли зійдемося пятий раз, то тоді вже буде 15 ба 20 тисяч. А по зізді якось і праця ми ліпше йде. Здоровлю щиро, Параска Шкварка.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
