Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» 11 цим можна зясувати, що її ліричні пісні, пере- няті сумом, з жалями на самотність,та розвіяні надії. Та велике мужне серце билось у хорих грудях, потужній дух жив у них. Поетка навіть в найтяжші хвилини свого життя знаходить стіль- ки сили, щоб бадьоро сказати: «Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні. Без надії таки сподіватись, Буду жити -- геть думи сумні!» Чула душа поета, надзвичайно тонкої організа- ції людина, високо інтелігентна, вона однаково відзивається, як на громадські мотиви з глибо- кою силою виспівуючи усі болі рідного краю, на- дії, віру в перемогу, тяжке народнє лихо, так на інтимні почування душі, що перетворювались під її рукою в тонке мереживо чистої лірики. В нашій літературі Леся Українка стоїть в центрі нашої покійної поезії, з одного боку торкаючись попереднього гурту письменників, у яких в більшій мірі бренять громадські мотиви, з другого сама дає початок тій індівідуалістич- ній, неромантичній поезії, що в сучасний час починає все дужче озиватись у нас. Цілий світ поета виглядає з її творів, які складаються зде- більшого в книжках: «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», та з її віршованих драм та поем в драматичній формі. Дозволю собі окре- слити по їх ідеях. «Лісова пісня», суперечність між людиною а природою. «У пущі», супереч- ність між поодинокою людиною а громадою людською. «В катакомбах», «Руфін і прісціла», «Адвокат Мартіян», «Оргія» й инші, боротьба між поганством і христіянством, «Вавилонсь- кий полон», «На руїнах», «В дому роботи», «В країні неволі — поневолення людий і народів». Все це обіймає одвічні питання людського духу. У всім цім виступає цілий складний світ поета, непереможного безумства. -- Заглянемо в той світ і -- відчуємо його. Леся Українка яко постать не тільки в на- шій, але й світовій літературі, постать непомір- но висока. Явище це в літературі ще не бувале. Поетеса, — це слово зовсім не підходить до неї, -- поет! Справжній, з великим таланом поет! Не женщина Леся Українка, просто людина віль- ної, необмеженої думки, без жадного обмежен- ня лету душевних почувань, мрій, бажань. «Це одинокий мущина серед поетів соборної Украї- ни», каже Іван Франко. Були поетки поміж усіми націями, ix пое- зія внесла богато гарного до життя людства. Бічер-Стов, Желіховська, Вержбіцька, княжна рони Марко pie cane connate ок і хівська б инші. Це були не поетки, вони віддалі що мали гарного в своїх душах, але це були ско- рше освічені люди, на свій час, не поети. Не такою виступає Леся Українка. Це була маленька, ніжна жінка з сковачою душею Про- метея, а життя її було цілою проблемою. Вона о цілу голову переросла хистом своїм, майже усіх сучасних письменників і що дуже дивне, що за- лишилася до цього часу ще мало зрозумілою, а сучасне їй громадянство, навіть не помітило Ii, бо не помітити генія поміж себе неможливо, але суспільство того часу мало право підозрівати його в тім, і з заздрости промовчало її вагу і значінчя в нашій літературі, кажу із заздрости, бо навіть такий як Старицький і Кониський йшли тільки на компроміс і простягали до неї руку згоди в імя «Славян усіх в одній сімі поба- чить». А що простійше, ширше суспільство не мо- гло її зрозуміти, просто не було в стані, бо було замкнене в колі солодкавого народолюбства: світогляд суспільства був за вузький, щоб ста- ти до тих рядів активних борців, до яких закли- кав поет. Суспільство вірило в автоматичний розвиток подій, і що самі по собі «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», то яким чином могло суспільство зрозуміти заклик поета: «Спалити молодість і полягти при зброї» Коли не було тих, що йшли вперед не жалуючи свого життя, а тільки дбаючи про те, щоб гря- дущим поколінням нації здобути волю, без ме- чів в руках, бо: «старі мечі поржавіли, нових ще не скували молодії руки», бо були поховані всі мертвіа в живих не боєвої вчились ми науки». Все думали й чекали. Дожидали, що «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». ... Думати, добре діло! Але погане воно тоді, коли нічого не діяти, а крім того іноді і розум нічого в по- рівнанні з дією. Не даремно каже Шопенгавер, що є в нас щось мудріще, як голова «От те муд- ріще відчула і висвятила в собі найбільше з усіх Леся Українка, навіть більше чим геніяльний Та- рас, бо й він своє «серце чистеє жертвував в імя згоди двох суперечних таборів». Нехай брата- ються знову з своїми ворогами, нехай житом, пшеницею, як золотом покрита нерозмежовано- ю останеться від моря до моря славянська зе- мля», між тим як Леся Українка ясно каже: «Під- час породу звісно ллється кров і рветься крик». Образ крівавого для народження нації неодмін- но, чуттєве явище. Як над цим не думати, які не створювати теорії, все одно факт залишається фактом, що при народженню ллється кров і чу- ється крик. Чуттєва, кожний це знає, бо що роз- думувати над тим: (Продовження на ст. 18.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
