Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» 11 цим можна зясувати, що її ліричні пісні, пере- няті сумом, з жалями на самотність,та розвіяні надії. Та велике мужне серце билось у хорих грудях, потужній дух жив у них. Поетка навіть в найтяжші хвилини свого життя знаходить стіль- ки сили, щоб бадьоро сказати: «Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні. Без надії таки сподіватись, Буду жити -- геть думи сумні!» Чула душа поета, надзвичайно тонкої організа- ції людина, високо інтелігентна, вона однаково відзивається, як на громадські мотиви з глибо- кою силою виспівуючи усі болі рідного краю, на- дії, віру в перемогу, тяжке народнє лихо, так на інтимні почування душі, що перетворювались під її рукою в тонке мереживо чистої лірики. В нашій літературі Леся Українка стоїть в центрі нашої покійної поезії, з одного боку торкаючись попереднього гурту письменників, у яких в більшій мірі бренять громадські мотиви, з другого сама дає початок тій індівідуалістич- ній, неромантичній поезії, що в сучасний час починає все дужче озиватись у нас. Цілий світ поета виглядає з її творів, які складаються зде- більшого в книжках: «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», та з її віршованих драм та поем в драматичній формі. Дозволю собі окре- слити по їх ідеях. «Лісова пісня», суперечність між людиною а природою. «У пущі», супереч- ність між поодинокою людиною а громадою людською. «В катакомбах», «Руфін і прісціла», «Адвокат Мартіян», «Оргія» й инші, боротьба між поганством і христіянством, «Вавилонсь- кий полон», «На руїнах», «В дому роботи», «В країні неволі — поневолення людий і народів». Все це обіймає одвічні питання людського духу. У всім цім виступає цілий складний світ поета, непереможного безумства. -- Заглянемо в той світ і -- відчуємо його. Леся Українка яко постать не тільки в на- шій, але й світовій літературі, постать непомір- но висока. Явище це в літературі ще не бувале. Поетеса, — це слово зовсім не підходить до неї, -- поет! Справжній, з великим таланом поет! Не женщина Леся Українка, просто людина віль- ної, необмеженої думки, без жадного обмежен- ня лету душевних почувань, мрій, бажань. «Це одинокий мущина серед поетів соборної Украї- ни», каже Іван Франко. Були поетки поміж усіми націями, ix пое- зія внесла богато гарного до життя людства. Бічер-Стов, Желіховська, Вержбіцька, княжна рони Марко pie cane connate ок і хівська б инші. Це були не поетки, вони віддалі що мали гарного в своїх душах, але це були ско- рше освічені люди, на свій час, не поети. Не такою виступає Леся Українка. Це була маленька, ніжна жінка з сковачою душею Про- метея, а життя її було цілою проблемою. Вона о цілу голову переросла хистом своїм, майже усіх сучасних письменників і що дуже дивне, що за- лишилася до цього часу ще мало зрозумілою, а сучасне їй громадянство, навіть не помітило Ii, бо не помітити генія поміж себе неможливо, але суспільство того часу мало право підозрівати його в тім, і з заздрости промовчало її вагу і значінчя в нашій літературі, кажу із заздрости, бо навіть такий як Старицький і Кониський йшли тільки на компроміс і простягали до неї руку згоди в імя «Славян усіх в одній сімі поба- чить». А що простійше, ширше суспільство не мо- гло її зрозуміти, просто не було в стані, бо було замкнене в колі солодкавого народолюбства: світогляд суспільства був за вузький, щоб ста- ти до тих рядів активних борців, до яких закли- кав поет. Суспільство вірило в автоматичний розвиток подій, і що самі по собі «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», то яким чином могло суспільство зрозуміти заклик поета: «Спалити молодість і полягти при зброї» Коли не було тих, що йшли вперед не жалуючи свого життя, а тільки дбаючи про те, щоб гря- дущим поколінням нації здобути волю, без ме- чів в руках, бо: «старі мечі поржавіли, нових ще не скували молодії руки», бо були поховані всі мертвіа в живих не боєвої вчились ми науки». Все думали й чекали. Дожидали, що «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». ... Думати, добре діло! Але погане воно тоді, коли нічого не діяти, а крім того іноді і розум нічого в по- рівнанні з дією. Не даремно каже Шопенгавер, що є в нас щось мудріще, як голова «От те муд- ріще відчула і висвятила в собі найбільше з усіх Леся Українка, навіть більше чим геніяльний Та- рас, бо й він своє «серце чистеє жертвував в імя згоди двох суперечних таборів». Нехай брата- ються знову з своїми ворогами, нехай житом, пшеницею, як золотом покрита нерозмежовано- ю останеться від моря до моря славянська зе- мля», між тим як Леся Українка ясно каже: «Під- час породу звісно ллється кров і рветься крик». Образ крівавого для народження нації неодмін- но, чуттєве явище. Як над цим не думати, які не створювати теорії, все одно факт залишається фактом, що при народженню ллється кров і чу- ється крик. Чуттєва, кожний це знає, бо що роз- думувати над тим: (Продовження на ст. 18.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
