Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
PRR ЛЕСЯ У ЛЯРИСА-К о Валентин Кононацький У ek зрререНО ОНАД ДНІПРОМ по обидвох його боках, було ll тихо. Мережав плуг безкраї широкі лани. B степу сонечко гріло Ta тирса з вітрами розмов- ляла про дні великі. Ні жупана, ні козака на во- ронім коні не видко, а скрізь на Вкраїні, де тіль- ки могло сягнути око людське були колись сла- ветні діди, діди лицарі, що боролися за волю, що орлиними очима дивилися вперед і кували гря- дучим поколінням незалежне, велике майбутнє. Були лицарі та не стало їх. Тільки високі Kypre ни, могили залишилися свідками слави булої. А нові прийшли зрівноважені, що людське жит- тя вважали більше, як людську честь, для яки: «Горщик борщу повний Вже був дарунок невимовний» Сини прийшли: безвладні, підтоптані, підбиті, що плугом до славетніх могил доорали, бо треба картоплю садити, яким було байдуже: «а чиєю кровю ота земля напоена, що картоплю родить! Притихло, по обох боках Дніпра. Стогнали в не- волі нащадки прославлених батьків. Ні думки ясної, ві дії великої. Поснули орли, на ланцюг узяли, а тих, в душах яких жив дух не покірний, порозганяли поза межі України, щоб не будив той дух, до світла, до волі. Та не навіки скував той сон Україну. - - Почали на низу знову гомо- ніти. Пролунав міцний голос пророка поета і збудив знову чорнозем до нового життя. Згу- ки волі по тиху почали лунати. Вставало сонце зза ліману, чогось червоніще, переказували лю- ди один другому. Пробуджувалися від сну люди, а з Голгофти світив їм високий, білий хрест, на якім написаними літерами, а святим словом -- стояло: «поховайте, та вставайте кайдани порвіте!» Ранок нового життя займався. Минула доба бай дужности. В сей самий час коли найтемніші дні цеї байдужности упливали, коли весна наро- джувалася в нашім національнім життю, залунав спів поета. Леся Українка заспівала свою могу- тню пісню. Голосно усім сказала: «на шлях я вийшла ранньою весною»... Так дійсно, то зачиналась весна, нашого на- ціонального розвою, коли безмежні, безкраї сте- пи, почали пробуджуватися від довгого сну до нового життя. Леся Українка найбільше зі всіх сучасників відчула-передбачила, що великий мент надхо- дить, той мент надходить, коли: 10 зорею КРАЇННА Леся Українка «Душа боротись буде до загину, Або загине, або переможе, Або загибіль, або перемога Сі дві дороги перед нами стануть, Котра з тих двох судилась нам дорога?» I пішла цією дорогою Леся Українка. Наш поет Леся Українка (Лариса-Квітка-Косачева) лановитій письменниць- була сестрою Драгоманова, са- а також відома письменниця -- Олена Пчіл- ка. Природа обдарувала Лесю Українку великим таланом, та не дала її здоровля. Слабовита дів- чина змалку зросла серед зацікавлення до пись- менництва й сама зачала писати дуже рано. Страшна хвороба вже з молодих літ зачала під- точувати і до того слабкий організм поета, че- рез хворобу не могла учитись в школі і зросла сама без товариства і подруг. Мусіла часто ви- їздити за кордон, у теплі краї. Це все відтягало її від літературної праці, вона не мала сили че- рез це покінчити свої літературні намисли. Треба дивуватися, що в такім тяжкім стані, поетка так богато безмірно цінного вкладала до скарб- ниці нашої літературної творчости. Леся Укра- inka, 21 років тому, в 1913 р. на Кавказі помер- ла. Потім ii перевезено на Україну і поховано в Київі. Мало радощів дало життя Лесі Українці, й кі м
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
