Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» у його власнім серці. Йому зга- далися давні літа. Він сидів на торбку з таким самим сумом, а вона плакала над ним так само, як і тепер... Та враз вона випручала ру- ку, й сліпий знов здивувався; дівчина сміялась. — Та яка-ж із мене дурепа! І чого це я плачу? Вона втерла очі й потім за- говорила зворушеним та доб- рим голосом: — НІ, будьмо справедливі: o- бидва вони хороші!... I те, що він допіру казав, гарне. Але-ж це не для всіх. — Для всіх, хто може, — мо- вив сліпий. — Які дурниці! -- одказала всна ясно, хоч у голосі її разом з усміхом бреніли ще недавні сльози. — Адже й Максим вою- вав, доки міг, а тепер живе, як може. НУ, й ми... кажи: ми. Ти — зовсім ннша річ... — Hi, не инша. -- Чому? -- Тому, mo... Hy, та тому, що ти-ж зо мною оженишся, i, значить, наше життя буде од- накове. Петро аж став з подиву. -— A?... З тобою?... Значить, ти за мене... заміж? — А то-ж, а то-ж... ну, певне — відказала вона, хапаючись та хвилюючись. -- Який-же ти дурненький! Невже-ж тобі ні- коли не спадало це на думку? Це-ж так просто! З ким-же то- бі й одружитися як не зо мною. — А так, — згодився він з я- кимсь чудним егоїзмом, та за- раз-же схаменувся. -- Слухайно-но Велю, — за- говорив він, узявши її за руку. — Там од допіру розказували: по великих містах | дівчата вчаться всього, перед тобою теж мігби постелитись широ- кий шлях... А я... -- Що-ж ти? — А я... сліпий! — доказав він зовсім нелогічно. I знову йому згадалися ди- тячі літа, тихий плюскіт річки, перше спіткання з Евелиною та її сльози гіркі за словом єслі- пий».. Інстинктом почув він шо тепер знов завдає їй такої семої рани, й зупинився. Кілька секунд стояла тиша, тільки во- да тихо та лагідно бреніла в ло- токах. Евелини зовсім не було чути, немов би вона зникла. По її виду, справді, перебігла ми- шка, але дівчина опанувала се- бе, й коли вона заговорила, го- лос її бренів безжурно та жар- товливо: -- То що-ж, що сліпий?--мо- вила вона — та-ж коли дівчина покохає сліпого, то й виходити треба за сліпого... Це завжди так буває, що-ж маємо чинити? -- Покохає... -- вдумливо проказав за нею вія, і брови йо- му зсунулись: він дослухався до нових для його згуків зна- - Покохає?-- мого слова. перепитав він з в своїй. Йому здавалося чуд- ним, що її тихі стискання на відповідь таке несхоже на ко- лишні; кволий рух її маленьких пальців одбивався тепер у гли- біні його серця. Взагалі, крім колишньої Евелини, подруги його дитячих літ, тепер він по- чував у ній ще якусь иншу, но- ву дівчину. Сам він здався собі потужним та дужим, а вона у- ябилася плачущою та безсило- ю. Тоді, підлягаючи глибокій ніжности, він пригорнув її од- ною рукою, а другою почав гладити її шовкове волосся. I йому здавалося, що всеньке гсре замовкло в глибині серця й що в його немає жадних по- ривів та бажань, а є тільки оця хвилина, що зараз. Кінець. ГАННА БАРВІНОК Ганна це що все зростало. — Ато-ж! Ти і я, ми-ж обоє кохаємо одно одного... Який ти дурненький! Ну, подумай м: чи міг-би ти зостатись тут сем, без мене? Обличчя йому зразу зблідло, й невидющі очі зупинились ве- дикі та непорушні. Було тихо, тільки вода все про щось гомоніла, дзюркотя- чи та бренючи. Часом здавало- ся, що той гомін слабне та й ось-ось але о літературне прізвище Олексан- дри Кулішевої. Відома вона як дружина письменника П. Кулі- ша, але ще більш відома вона як визначна українська пись- менниця. Народилась вона в 1828 р. в Чернигівщині. Батько її був зе- млевласником, а мати, донькою козацького сотника. Від матері молода Олександра навчилася любити українські пісні й укра- їнське селянство. Живучи на р він знов потужнів і знов дзве- ків без краю та впину. Густа черемха шепотіла темним лис- тям; пісня коло дому замовкла, зате над ставком соловейко за- водив своєї. --Я-б умер, — мовив він глу- хо. її губи затремтіли, як у той день їхнього першого спіткан- ня, й вона вимовила на-силу, кволим, дитячим голосом: — Т я Tex... Без тебе, сама... в далеких світах... Він стиснув її маленьку руку ба у хуторі мала доб- ру нагоду приглянутися до се- лянського життя, звідки й чер- nada матеріял для своїх гарних оповідань. Стративши батька в молодо- му віці й покинувши шкільну лавку на 14-ому році життя, ве- рвулася на хутір. Там навчила- ся господарювати а заразом ще більше зжилася з простим людом на Україні. На цьому-ж хуторі пізнала Куліша, який приїхав в гості. Ніжне дівча скоро 1 покохало молодого письменника та мати
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
