Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2023 7 тивнішого залучення спеціалістів зі Східної Европи [3] до виставкових, навчальних і видавничих проєктів. «Агентами» змін мали б стати центри українських студій. Відповідно до даних дослідження, проведеного Українським інститутом, у світі є 160 центрів українознавства [4] , серед них найпотужніші і найдавніші знахо - дяться у США, загалом 18 центрів. Водночас рівень впливу цих центрів доволі обмежений. Українські студії в США стикаються з тими самими проблемами, що й інші: брак фінансування, незацікавленість студентів, слабка інституціоналізація. Зазвичай в університетах працюють окре - мі викладачі, які пропонують курси з української тематики, що можуть змінюватися від семестру до семестру. Після виходу науковця на пенсію чи зміну наукових інтересів дослідника, українська тематика, швидше за все, зникне з профілю університету. Відповідно, з одного боку, маємо проблему невисокого престижу українських студій, а з іншого, загальну кризу гуманітарного знання в університетах Північної Америки [5] . Позиції гуманітарного профілю найчастіше потрапляють під скорочення в універ - ситетах. Також має значення і те, що українські студії загалом представле - ні на слов’янських кафедрах та обмежуються питаннями культури, мови й літератури, меншим чином політики й економіки. Брак викладацьких позицій і пріоритет фінансування російської тематики у східноевропей - ських чи славістичних студіях, має наслідком одну з основних проблем, з якою стикаються українознавці — відсутність перспектив у галузі. Водно - час фахівці з російських студій мають переваги при працевлаштуванні в академічному, громадському та державному секторах, адже їх оцінюють як універсальніших спеціалістів, знавців Східної Европи. Очевидно, що повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 р. підштовхнуло до збільшення підтримки українських науковців і розши - рення української тематики в наукових проєктах. Минулого та цього року, як ніколи, американські університети пропонували курси з укра - їнської тематики та влаштовували події, присвячені Україні. Найвідомі - шим прикладом є курс проф. Тімоті Снайдера в Єльському університеті, але також окремі курси з’явилися в інших провідних вищих навчальних закладах США — як приватних, так і державних. Також питання деколо - нізації знання та переосмислення підходів до викладання історії Східної Европи стало провідною темою цьогорічної конвенції The Association for Slavic, East European, & Eurasian Studies. Академічна сфера змінюється повільно, і окремі покращення та ін - терес до України можуть бути лише короткостроковими тенденціями, які закінчаться без суттєвих наслідків. Оскільки це не лише питання зміни тем дослідження, а й того, як розподіляються ґранти й стипендії, як розробляються програми, організовуються конференції та чия екс - пертиза визнається і залучається до розробки програм. Медійна увага до України слабшатиме, а з нею і «присутність» України в університет - ських силабусах. Також, як свідчить дослідження навчальних курсів у 13 провідних університетах США, зміцнення українських студій не означає послаблення російських. Поряд зі зростанням кількості курсів з україн - ської тематики відбулося і помітне збільшення курсів з російської [6] . Для прикладу, ситуація з викладанням історії у 2022/2023 навчальному році у цих 13 університетах: кількість курсів з історії України зросла до 8, що ОЛЕКСАНДРА ГАЙДАЙ — постдокторантка кафедри історії Американського університету, Вашінґтон, викладачка Національного університету «Києво- Могилянська академія». У минулому очолювала академічні програми в Українському інституті при Міністерстві закордонних справ України. Здобула ступінь кандидата історичних наук в Інституті історії України НАН України у 2016 р.; стипендіятка програми у Вищому інституті міжнародних досліджень та розвитку (Женева) і випускниця літньої школи Українського наукового інституту Гарвардського університету.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
