Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2023 7 тивнішого залучення спеціалістів зі Східної Европи [3] до виставкових, навчальних і видавничих проєктів. «Агентами» змін мали б стати центри українських студій. Відповідно до даних дослідження, проведеного Українським інститутом, у світі є 160 центрів українознавства [4] , серед них найпотужніші і найдавніші знахо - дяться у США, загалом 18 центрів. Водночас рівень впливу цих центрів доволі обмежений. Українські студії в США стикаються з тими самими проблемами, що й інші: брак фінансування, незацікавленість студентів, слабка інституціоналізація. Зазвичай в університетах працюють окре - мі викладачі, які пропонують курси з української тематики, що можуть змінюватися від семестру до семестру. Після виходу науковця на пенсію чи зміну наукових інтересів дослідника, українська тематика, швидше за все, зникне з профілю університету. Відповідно, з одного боку, маємо проблему невисокого престижу українських студій, а з іншого, загальну кризу гуманітарного знання в університетах Північної Америки [5] . Позиції гуманітарного профілю найчастіше потрапляють під скорочення в універ - ситетах. Також має значення і те, що українські студії загалом представле - ні на слов’янських кафедрах та обмежуються питаннями культури, мови й літератури, меншим чином політики й економіки. Брак викладацьких позицій і пріоритет фінансування російської тематики у східноевропей - ських чи славістичних студіях, має наслідком одну з основних проблем, з якою стикаються українознавці — відсутність перспектив у галузі. Водно - час фахівці з російських студій мають переваги при працевлаштуванні в академічному, громадському та державному секторах, адже їх оцінюють як універсальніших спеціалістів, знавців Східної Европи. Очевидно, що повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 р. підштовхнуло до збільшення підтримки українських науковців і розши - рення української тематики в наукових проєктах. Минулого та цього року, як ніколи, американські університети пропонували курси з укра - їнської тематики та влаштовували події, присвячені Україні. Найвідомі - шим прикладом є курс проф. Тімоті Снайдера в Єльському університеті, але також окремі курси з’явилися в інших провідних вищих навчальних закладах США — як приватних, так і державних. Також питання деколо - нізації знання та переосмислення підходів до викладання історії Східної Европи стало провідною темою цьогорічної конвенції The Association for Slavic, East European, & Eurasian Studies. Академічна сфера змінюється повільно, і окремі покращення та ін - терес до України можуть бути лише короткостроковими тенденціями, які закінчаться без суттєвих наслідків. Оскільки це не лише питання зміни тем дослідження, а й того, як розподіляються ґранти й стипендії, як розробляються програми, організовуються конференції та чия екс - пертиза визнається і залучається до розробки програм. Медійна увага до України слабшатиме, а з нею і «присутність» України в університет - ських силабусах. Також, як свідчить дослідження навчальних курсів у 13 провідних університетах США, зміцнення українських студій не означає послаблення російських. Поряд зі зростанням кількості курсів з україн - ської тематики відбулося і помітне збільшення курсів з російської [6] . Для прикладу, ситуація з викладанням історії у 2022/2023 навчальному році у цих 13 університетах: кількість курсів з історії України зросла до 8, що ОЛЕКСАНДРА ГАЙДАЙ — постдокторантка кафедри історії Американського університету, Вашінґтон, викладачка Національного університету «Києво- Могилянська академія». У минулому очолювала академічні програми в Українському інституті при Міністерстві закордонних справ України. Здобула ступінь кандидата історичних наук в Інституті історії України НАН України у 2016 р.; стипендіятка програми у Вищому інституті міжнародних досліджень та розвитку (Женева) і випускниця літньої школи Українського наукового інституту Гарвардського університету.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
