Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
бесідою дівчата не помітили, як дісталися до пункту призначення. Настрій у всіх був чудовий. Дітей розселили по кімнатах. Трохи згодом Елеонора зрозумі - ла, що її побоювання були марними, бо в кім - наті з нею були Олена, Дарина і дві дівчинки, з якими вона познайомилася в автобусі. Перший тиждень у таборі пролетів непо - мітно. У Елеонори з'явилося багато нових знайомих. Дівчата ходили на дискотеки, гра - ли в різні ігри. А вечірні посиденьки в кімнаті додавали емоційної завершеності чудовим дням. Таборове життя було настільки наси - чене подіями, що не завжди вистачало часу подзвонити батькам... Наприкінці відпочинку дівчата обміня - лися адресами й телефонами. З’ясувалося, що Дарина та ще кілька дівчат проживали в одному місті. Вони пообіцяли одна одній обов’язково зустрітися і не втратити зв'язок. Так і сталося. Коли дівчата повернулися додому, то вже на другий день зустрілися у центральному парку міста. День був доволі теплим, хоча осіннє сонце вже не так грі - ло. Дівчата гуляли, смакували обліпиховим чаєм з круасанами, раділи зустрічі й багато сміялися. Елеонора взяла з собою альбом для малювання — вперше їй захотілося по - казати подругам свої нові малюнки. — Елеоноро, твої малюнки просто суперо - ві! — промовила захоплено Дарина. — Як сказала б моя вчителька малювання, це ма - лював справжній митець. – Дарина підняла вказівний палець вверх, намагаючись мак - симально близько зіграти свою вчительку. – Ти неодмінно повинна нас намалювати, просто тут, у парку. Зараз найгарніша пора, вийде чудовий малюнок. Усі дівчата підхопили цю ідею і стали вмов - ляти Елеонору: — Ну ж бо, Елеоноро, це буде класно! Ми тобі будемо позувати. Дівчина зашарілася. Вона ніколи не ма - лювала людей на природі. Але дівчата вже вмостилися на лавці, вибравши собі місце та пози, і Елеонора мусила розгорнути альбом і почати замальовувати. Час збігав непомітно та весело, бо дівчата не просто сиділи, а по - стійно торохтіли, видавали смішні репліки та кривлялися. Коли замальовка постатей була майже закінчена, прийшла черга до пейза - жу-тла. Саме зараз дівчина спіймала себе на думці, як гарно навкруги. Дерева мали жов - тогарячі кольори, а деякі були майже бордо - вими. А коли промінчики сонця проходили скрізь крони дерев, то по всьому листю роз - сипався золотавий відблиск... — Як гарно, дівчата! – промовила Елеоно - ра, примружуючись від сонячного блиску і наче лякаючись своїх слів. Вона не очікува - ла такого від себе. Але, навіть не розуміючи своїх нових вражень, продовжувала малю - вати. — Так, гарно-гарно, малюй швидше! – під - тримала її Олена. Малюнок був ще не завершений. Але ді - вчата втомилися сидіти на одному місці, тому прийняли рішення, що Елеонора за - кінчить вдома і покаже готову роботу на на - ступному побаченні. То ж, домовившись про зустріч, дівчата розійшлися по домівках. Дорога до будинку Елеонори вела стежка - ми парку. Дівчина, не поспішаючи та насо - лоджуючись теплим вечором, йшла й мірку - вала: «Що це зі мною? Чому осіння природа раптово набула для мене такої краси? Чому жовтий колір перестав дратувати? Може, це той самий момент, про який говорила пані Наталя? А чому саме зараз?». Елеонора пленталась алеєю, розгрібаючи осіннє ли - стя під ногами. Його шурхіт навіював багато роздумів. Але дівчина знала одне: сьогодні вона не засне, поки не закінчить малюнок. Наступного дня Елеонора вже сиділа за мольбертом у майстерні пані Наталі. Дівчи - на принесла свою завершену картину та розповіла вчительці про поїздку в табір і свої нові враження. — А Ви помітили, що це осінній пейзаж? — запитала Елеонора вдоволено. — Так, я на це зауважила, – відповіла пані Наталя. — Ти мене приємно здивувала. А що трапилося? — Чесно кажучи, уявлення не маю! Коли малювала дівчат, то все навкруги стало для мене таким милим і не хотілося зупинятися. Я навіть не змогла увечорі заснути. Усі осінні фарби наче застигли перед очима і просилися: «Відтворюй нас швидше!». Аби заспокоїтися, я мусила була перенести все це зі своєї голови на папір, — торохтіла Елеонора збуджено. — Це все тому, Елеоноро, що дуже бага - то чудових подій сталося у тебе. Ти провела гарно час, зустріла нових друзів і твоє життя набуло яскравих фарб. Саме як у пані Осе - ні, — пояснила вчителька. Дівчина, міркуючи, подивилася у вікно. Вона була згодна з пані Наталією. Жовтень був багатий на приємні враження. Саме ці незабутні емоції розкрили їй красу навко - лишнього світу. Усе навкруги вона побачи - ла в яскравих фарбах. Елеонора зрозуміла: вона назавжди запам’ятає цей чарівний жовтень, який її змінив. НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2023 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
