Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
бесідою дівчата не помітили, як дісталися до пункту призначення. Настрій у всіх був чудовий. Дітей розселили по кімнатах. Трохи згодом Елеонора зрозумі - ла, що її побоювання були марними, бо в кім - наті з нею були Олена, Дарина і дві дівчинки, з якими вона познайомилася в автобусі. Перший тиждень у таборі пролетів непо - мітно. У Елеонори з'явилося багато нових знайомих. Дівчата ходили на дискотеки, гра - ли в різні ігри. А вечірні посиденьки в кімнаті додавали емоційної завершеності чудовим дням. Таборове життя було настільки наси - чене подіями, що не завжди вистачало часу подзвонити батькам... Наприкінці відпочинку дівчата обміня - лися адресами й телефонами. З’ясувалося, що Дарина та ще кілька дівчат проживали в одному місті. Вони пообіцяли одна одній обов’язково зустрітися і не втратити зв'язок. Так і сталося. Коли дівчата повернулися додому, то вже на другий день зустрілися у центральному парку міста. День був доволі теплим, хоча осіннє сонце вже не так грі - ло. Дівчата гуляли, смакували обліпиховим чаєм з круасанами, раділи зустрічі й багато сміялися. Елеонора взяла з собою альбом для малювання — вперше їй захотілося по - казати подругам свої нові малюнки. — Елеоноро, твої малюнки просто суперо - ві! — промовила захоплено Дарина. — Як сказала б моя вчителька малювання, це ма - лював справжній митець. – Дарина підняла вказівний палець вверх, намагаючись мак - симально близько зіграти свою вчительку. – Ти неодмінно повинна нас намалювати, просто тут, у парку. Зараз найгарніша пора, вийде чудовий малюнок. Усі дівчата підхопили цю ідею і стали вмов - ляти Елеонору: — Ну ж бо, Елеоноро, це буде класно! Ми тобі будемо позувати. Дівчина зашарілася. Вона ніколи не ма - лювала людей на природі. Але дівчата вже вмостилися на лавці, вибравши собі місце та пози, і Елеонора мусила розгорнути альбом і почати замальовувати. Час збігав непомітно та весело, бо дівчата не просто сиділи, а по - стійно торохтіли, видавали смішні репліки та кривлялися. Коли замальовка постатей була майже закінчена, прийшла черга до пейза - жу-тла. Саме зараз дівчина спіймала себе на думці, як гарно навкруги. Дерева мали жов - тогарячі кольори, а деякі були майже бордо - вими. А коли промінчики сонця проходили скрізь крони дерев, то по всьому листю роз - сипався золотавий відблиск... — Як гарно, дівчата! – промовила Елеоно - ра, примружуючись від сонячного блиску і наче лякаючись своїх слів. Вона не очікува - ла такого від себе. Але, навіть не розуміючи своїх нових вражень, продовжувала малю - вати. — Так, гарно-гарно, малюй швидше! – під - тримала її Олена. Малюнок був ще не завершений. Але ді - вчата втомилися сидіти на одному місці, тому прийняли рішення, що Елеонора за - кінчить вдома і покаже готову роботу на на - ступному побаченні. То ж, домовившись про зустріч, дівчата розійшлися по домівках. Дорога до будинку Елеонори вела стежка - ми парку. Дівчина, не поспішаючи та насо - лоджуючись теплим вечором, йшла й мірку - вала: «Що це зі мною? Чому осіння природа раптово набула для мене такої краси? Чому жовтий колір перестав дратувати? Може, це той самий момент, про який говорила пані Наталя? А чому саме зараз?». Елеонора пленталась алеєю, розгрібаючи осіннє ли - стя під ногами. Його шурхіт навіював багато роздумів. Але дівчина знала одне: сьогодні вона не засне, поки не закінчить малюнок. Наступного дня Елеонора вже сиділа за мольбертом у майстерні пані Наталі. Дівчи - на принесла свою завершену картину та розповіла вчительці про поїздку в табір і свої нові враження. — А Ви помітили, що це осінній пейзаж? — запитала Елеонора вдоволено. — Так, я на це зауважила, – відповіла пані Наталя. — Ти мене приємно здивувала. А що трапилося? — Чесно кажучи, уявлення не маю! Коли малювала дівчат, то все навкруги стало для мене таким милим і не хотілося зупинятися. Я навіть не змогла увечорі заснути. Усі осінні фарби наче застигли перед очима і просилися: «Відтворюй нас швидше!». Аби заспокоїтися, я мусила була перенести все це зі своєї голови на папір, — торохтіла Елеонора збуджено. — Це все тому, Елеоноро, що дуже бага - то чудових подій сталося у тебе. Ти провела гарно час, зустріла нових друзів і твоє життя набуло яскравих фарб. Саме як у пані Осе - ні, — пояснила вчителька. Дівчина, міркуючи, подивилася у вікно. Вона була згодна з пані Наталією. Жовтень був багатий на приємні враження. Саме ці незабутні емоції розкрили їй красу навко - лишнього світу. Усе навкруги вона побачи - ла в яскравих фарбах. Елеонора зрозуміла: вона назавжди запам’ятає цей чарівний жовтень, який її змінив. НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2023 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
