Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 7 1829 - го р. помер англійський учений Джеймс Смітсон. Позашлюбний син а нглійського гер - цога став успішним ученим і зміг назбирати чималенькі на той час статки. Він не мав дітей, а тому заповів усі свої статки уряду США. Не - відома для нього країна отримувала ці гроші за умови створення в ній Смітсонівського інсти - туту, націона льного університету, публічної бі - б ліотеки чи обсерваторії. Для «збільшення і по - ширення знань». За задумом Смітсона, вхід до цих споруд мав бути безплатним. Після де ся - тирічних дебатів Конґрес США ухвалив рі шен - ня відкрити Смітсонівський інститут, до яко го нині входять 19 музеїв, галерей і бібліотек по всьо му світу. Усі вони – безплатні. Кожна лю - дина, незважаючи на фінансові чи будь - які ін - ші обмеження, може вільно відвідати один із му зеїв, що входять до Смітсонівського інсти - туту. Ще однією цікав инкою Вашинґтону був для мене пам’ятник Тарасу Шевченку. Сподо бало - ся, що пам’ятник у повний зріст, а не тільки по - груддя. Вважаю, що лише фігура у повний зріст може показати всю велич людини, яку вша - новують пам’ятником. Ще одна деталь: па - м’ятник зображ ує молодого Шевченка, що теж є ориґінальним. Адже всім відомий образ Коб - за ря у похилому віці, який активно експлу - атували у Радянському Союзі (та й у незалежній Україні також) став таким «брудним», що за ним самого поета і не видно. Сподобався також підп ис: «Тарас Шевченко (1814 — 1861). Бард України» ( Taras Shevchenko 1814 - 1861. Bard of Ukraine ). Ориґінально, як на мене! До пам’ят - ника ведуть сходи, але є і пандус. Так, рівний доступ до об’єктів культури для усіх грома дян є для Америки законом – писани м і мо - ральним. На жаль, тиждень перебування у Ва шин - ґтоні не дозволяв відвідати всі музеї та парки Смітсонівського інституту, що знаходяться у цьому місті. Тому я навідалася до Націо наль - ного музею американських індіанців, який приємно вразив. Чому саме до цього музею? Тому, що мені подобається культура індіанців, їхня ориґінальна музика. Пандуси та широкий ліфт, а також широкі двері у зали – все це доз - воляло мені прогулюватися музеєм без пере - шкод. Музей створено ще у далекому 1989 - му р. Головна споруд а музею у Вашинґтоні відкрита у 2004 - му р. Експозиції музею охоплюють усі періоди історії американських індіанців – і да - лекі «доколумбові» часи, і період проти сто ян - ня між індіанцями та колонізаторами, і ни - нішню епоху, коли громадяни США зрозуміли, що не можна «з корінням викорчовувати» такий потужний пласт культури, що індіанці мають такі самі права, як і інші громадяни. Експозиції музею ознайомлюють відвідувачів з історією, культурою, побутом американських індіанців. Цікаво було побачити різноманітне приладдя, яким користувалися давні індіанці. Не менш цікавими були фото, що ілюструють різні аспекти життя індіанців у наш час: на ґан - ку сивий дідусь, одягнений у сучасний одяг, проте одразу видно, що він не втратив зв’язок зі своїм народом; молодий індіа нець на борту військового корабля; діти індіанських племен... Про музей можна розповідати дуже багато, проте жодні слова і жодні фото не розкриють усю палітру відчуттів і вражень, що я отримала, побувавши там. Сподобалася мені також крам - нич ка з виробами на родної творчості індіанців. Скільки ж у їхній культурі спільного з Укра - їною!!! Я бачила дерева з яйцями, схожими на писанки, а також ляльки у народному індіан - ському одязі, що трохи схожий на одяг мешкан - ців Західної України. А килими?! А вироби з бісеру, від яких я не могла відірвати погляд! Тиждень у Вашинґтоні минув, як одна мить. Далі були Портленд, Денвер і Сан - Антоніо. У цих містах я музеїв, як таких, не відвідувала, але не минала нагоди прогулятися красивими парками, що часом знаходяться на місцях в е ли - ких історичних подій. Як от фортеця Аламо у Сан - Антоніо. Загалом, Аламо – це не лише фо - р теця, але й парк, магазини, кафе тощо. У саму фортецю я не заходила, але, прогулюючись, побачила пам’ятник Аламо Кенотаф (The Alamo Cenotaph). Присвячений він героям - за - хисникам фортеці Аламо, котрі загинули 6 - го травня 1836 - го р. внаслідок численних наступів мексиканських військ, котрі намагалися повер - нути бунтівний Техас під свою юрисдикцію. Проте, врешті решт, захист фортеці дав пози - тивний результат – штат Техас отримав неза - лежність від Мексики та приєднався до США. Дуже красивий пам’ятник, символічний. Адже американці свою історію шанують і увіко вічу - ють її дуже красиво та якісно. А тому нині Сан - Антоніо, й Аламо зокрема, дуже гарний турис - тичний куточок, в якому чітко проявляється іс - торичне минуле та його голос. Проявляється та звучить, щоб ми пам’ятали, вчилися на чужих помилках, або хоча б не повторювали власні... Три тижні у США хоч і пролетіли, як три хви лини, проте залишили у моєму серці багато приє мних вражень, нових знань і допомогли усвідомити, яким я б хотіла бачити не лише своє життя, але і світ навколо себе. Світлана Патра.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
