Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 7 1829 - го р. помер англійський учений Джеймс Смітсон. Позашлюбний син а нглійського гер - цога став успішним ученим і зміг назбирати чималенькі на той час статки. Він не мав дітей, а тому заповів усі свої статки уряду США. Не - відома для нього країна отримувала ці гроші за умови створення в ній Смітсонівського інсти - туту, націона льного університету, публічної бі - б ліотеки чи обсерваторії. Для «збільшення і по - ширення знань». За задумом Смітсона, вхід до цих споруд мав бути безплатним. Після де ся - тирічних дебатів Конґрес США ухвалив рі шен - ня відкрити Смітсонівський інститут, до яко го нині входять 19 музеїв, галерей і бібліотек по всьо му світу. Усі вони – безплатні. Кожна лю - дина, незважаючи на фінансові чи будь - які ін - ші обмеження, може вільно відвідати один із му зеїв, що входять до Смітсонівського інсти - туту. Ще однією цікав инкою Вашинґтону був для мене пам’ятник Тарасу Шевченку. Сподо бало - ся, що пам’ятник у повний зріст, а не тільки по - груддя. Вважаю, що лише фігура у повний зріст може показати всю велич людини, яку вша - новують пам’ятником. Ще одна деталь: па - м’ятник зображ ує молодого Шевченка, що теж є ориґінальним. Адже всім відомий образ Коб - за ря у похилому віці, який активно експлу - атували у Радянському Союзі (та й у незалежній Україні також) став таким «брудним», що за ним самого поета і не видно. Сподобався також підп ис: «Тарас Шевченко (1814 — 1861). Бард України» ( Taras Shevchenko 1814 - 1861. Bard of Ukraine ). Ориґінально, як на мене! До пам’ят - ника ведуть сходи, але є і пандус. Так, рівний доступ до об’єктів культури для усіх грома дян є для Америки законом – писани м і мо - ральним. На жаль, тиждень перебування у Ва шин - ґтоні не дозволяв відвідати всі музеї та парки Смітсонівського інституту, що знаходяться у цьому місті. Тому я навідалася до Націо наль - ного музею американських індіанців, який приємно вразив. Чому саме до цього музею? Тому, що мені подобається культура індіанців, їхня ориґінальна музика. Пандуси та широкий ліфт, а також широкі двері у зали – все це доз - воляло мені прогулюватися музеєм без пере - шкод. Музей створено ще у далекому 1989 - му р. Головна споруд а музею у Вашинґтоні відкрита у 2004 - му р. Експозиції музею охоплюють усі періоди історії американських індіанців – і да - лекі «доколумбові» часи, і період проти сто ян - ня між індіанцями та колонізаторами, і ни - нішню епоху, коли громадяни США зрозуміли, що не можна «з корінням викорчовувати» такий потужний пласт культури, що індіанці мають такі самі права, як і інші громадяни. Експозиції музею ознайомлюють відвідувачів з історією, культурою, побутом американських індіанців. Цікаво було побачити різноманітне приладдя, яким користувалися давні індіанці. Не менш цікавими були фото, що ілюструють різні аспекти життя індіанців у наш час: на ґан - ку сивий дідусь, одягнений у сучасний одяг, проте одразу видно, що він не втратив зв’язок зі своїм народом; молодий індіа нець на борту військового корабля; діти індіанських племен... Про музей можна розповідати дуже багато, проте жодні слова і жодні фото не розкриють усю палітру відчуттів і вражень, що я отримала, побувавши там. Сподобалася мені також крам - нич ка з виробами на родної творчості індіанців. Скільки ж у їхній культурі спільного з Укра - їною!!! Я бачила дерева з яйцями, схожими на писанки, а також ляльки у народному індіан - ському одязі, що трохи схожий на одяг мешкан - ців Західної України. А килими?! А вироби з бісеру, від яких я не могла відірвати погляд! Тиждень у Вашинґтоні минув, як одна мить. Далі були Портленд, Денвер і Сан - Антоніо. У цих містах я музеїв, як таких, не відвідувала, але не минала нагоди прогулятися красивими парками, що часом знаходяться на місцях в е ли - ких історичних подій. Як от фортеця Аламо у Сан - Антоніо. Загалом, Аламо – це не лише фо - р теця, але й парк, магазини, кафе тощо. У саму фортецю я не заходила, але, прогулюючись, побачила пам’ятник Аламо Кенотаф (The Alamo Cenotaph). Присвячений він героям - за - хисникам фортеці Аламо, котрі загинули 6 - го травня 1836 - го р. внаслідок численних наступів мексиканських військ, котрі намагалися повер - нути бунтівний Техас під свою юрисдикцію. Проте, врешті решт, захист фортеці дав пози - тивний результат – штат Техас отримав неза - лежність від Мексики та приєднався до США. Дуже красивий пам’ятник, символічний. Адже американці свою історію шанують і увіко вічу - ють її дуже красиво та якісно. А тому нині Сан - Антоніо, й Аламо зокрема, дуже гарний турис - тичний куточок, в якому чітко проявляється іс - торичне минуле та його голос. Проявляється та звучить, щоб ми пам’ятали, вчилися на чужих помилках, або хоча б не повторювали власні... Три тижні у США хоч і пролетіли, як три хви лини, проте залишили у моєму серці багато приє мних вражень, нових знань і допомогли усвідомити, яким я б хотіла бачити не лише своє життя, але і світ навколо себе. Світлана Патра.
Page load link
Go to Top