Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2018 П. Саксаганським, Л. Ліницькою, братами Тобі - левичами, Л. Старицькою - Черняхівською та ба - гатьма іншими талановитими особистостями, які бачили своє покликання у культурно - про сві - тницькій роботі серед народу України. Діти подружжя Шульгиних виросли гідними продовжувачами боротьби батьків проти практично колоніального гноблення України російським самодержавством. Надія, як найстарша серед дітей, часті ше інших була свідком, помічницею й учасником зустрічей творчої інтеліґенції, вечорів публічних при - вітань талановитих митців і домашніми го - стинами, що часто влаштовували її батьки для приїжджих артистів і літераторів. Любов до освіти та науки передалась Надії у спадок від батьків і стала лейтмотивом її життя. З дитинства дівчинка вирізнялася яскра вими здібностями до математичних наук. Закінчила Київську гімназію із золотою медаллю. Тому в родині, де ніколи не жалкували ніяких грошей для найкращої освіти д ітей, не заперечували проти вибору Надії здоб ути професійну підготовку в далекому холодному Петербурзі на фізико - математичному факуль - теті Бестужівських Вищих Жіночих Курсів. Свою назву курси д істали за іменем засновника та першого директора проф. Костянти на Бе сту - жева - Рюміна. А численну армію вип ускниць – народних учительок, називали «бес тужівками». Навчальний заклад приваблював не тільки університетською освітою та найпотужнішим професорсько - викладацьким штатом (там пра - цювали Д. Менделєєв, І. Сєченов, І. Аннен - ський, О. Бутлеров , С . Венгеров , Н. Гешнер, В. Фаусек та ін., а також відомі українські вчені й уродженці України – Дмитро Овсянико - Ку - ликовський , Лев Щерба , Олександра Єфи - менко та ін. ), а ще й демократичними тради - ціями жіночого студ ентства т а вільнодумством. У 1913 - му р., по чотирьох роках навчання на курсах, Надія Яківна склала при комісії Петербурзького університету державний іспит й одержала диплом учительки першого ступеня. Відразу після закінчення отримала запрошення на роботу викладача в приватну петербурзьку гімназію О. Кулижської. Та по - чаток Першої світової війни змусив її по - вернутися до Києва. Тут Надія Яківна працює викладачем математики в комерційній ма - тематичній школі Товариства вчителів міста Києва, директором якої був відомий художник - імпресіоніст, громадський і освітній діяч Петро Холодний. Війна переповнила Київ не тільки по - раненими з фронту, але й галичанами із Західної України. Царат, побоюючись «ма - зепинських» настроїв, арештовував членів українських просвітницьких органі зацій і при - писував негайне переселення цілими роди - нами всіх, хто були запідозрені у са мо стій - ницьких настроях. Примусовими бі жен ця ми стали десятки й десятки тисяч укра їнців. Тільки через Київ їх пройшло близько 12 тисяч. Надія Яківна разом з матір’ ю, Любов’ю Ми колаївною, та іншими освітянами в по - зашкільний час повністю віддавалася благо - дійницькій роботі. Вони не тільки доглядали поранених у госпіталях, організовували їм по - стачання харчування, медикаментів, білизни, але й, незважаючи на діючу тот альну заборону використання української мови скрізь, окрім побутового вжитку, організовували для «ушпи - талених» українців читання книг рідною мо - вою, поезій Шевченка та Франка, навчали гра - моти, ознайомлювали з історією України. Для біженців і переселенців із Західної України прямо на залізничних станціях створювали харчові пункти. А якщо тільки дізнавалися про прибуття в Київ заарештованих галичан, носили їм їжу, одяг і докладали всіх зусиль, щоб визволити їх або домогтися звільнення під заставу, для чого самі збирали кошти. Р. Іщук, чоловік Н. Шульгиної . Один із визво - лених галичан, Ро - ман Іщук, зако ху - ється в Надію і про - по нує їй поєднати до - лі. Їм випало пройти разом буремні роки боротьби за само - стій ну Україну, пра - цю по становленню української освіти, поне - віряння дорогами еміґрації та невтомну ді - яльність із гуртування української діаспори за кордоном. Ці сторони життя та діяльності подружжя потребують детального висвіт лення і, сподіваємося, дочекаються. Спустошення і розруха воєнного лихо - лі ття наводнили Київ осиротілими дітьми. Для них з ініціативи письменниці Людмили Ста - рицької - Черняхівської (доньки Михайла Ста - рицького) і Любові Миколаївни Шульгиної відкрили два дитячих притулки (для хлопчиків і дівчаток), де Надія Михайлівна разом з
Page load link
Go to Top