Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 3 17 - го вер есня 1866 - го р. народився Михайло Грушевський — український історик , громадський і політичний діяч Михайло Грушевський про Україну й українців М . Грушевський — видатний український історик і вчений, Голова Центральної Ради УНР (1917 – 1918), багаторічний голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Льво ві (1897 – 1913), автор понад 2000 наукових праць. Ц итати М. Грушевського, яким понад сто років, змушують замислитися над вічними проблемами України. « Д обре робити історію важливіше, ніж гарно писати її.» «У країнський народ належить до західноєвропейсько го чи... європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру.» «П ісля проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі не йтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії.» «Т епер ми... маємо боротьбу народів — великоруського і українського. Один наступає, другий обороняється. Історія цих двох «братніх народів» вступила в стадію, про яку оповідає біблійна істо рія перших братів: і запитав Бог: Каїне, де твій брат Авель?» «Н е треба підганяти наше життя до котрого - небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути за - міною одної зале жності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно еман си пуватися взагалі.» «Я вірю, що українство наше... має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю.» « Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сим вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, той мусить видобути з себе сі моральні сили. Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою, як і царство Боже, обіцяне колись вірним християнам.» «Н е чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх докупи, і се зміцнювати, розвивати мусимо. Єднатися, концентруватися, а не ділитися , не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом.» « У сі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому... Ні, се «справжні» українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не б еруть...» « С олодко та гарно вмерти за Отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо... Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи... От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак ро сійської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!» І, на останок, ще один правдивий (на жаль) вислів, авторство якого приписується Михайлу Грушевському і який став крилатим: « Б іда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна. » М. Грушевськ ий.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
